Постанова № 35742329, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 814/3077/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компресорні майстерні» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компресорні майстерні» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.04.13р. №0000212200, від 19.04.13р. №0000202200.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компресорні майстерні» задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.13р. № 0000212200, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.13 р. № 0000202200, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.03.13р. по 27.03.13р. відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Інвеставангард" за березень 2011 року, про що склав Акт від 02.04.13р. № 175/22-00/32755341.

В Акті перевірки № 175/22-00/32755341 відповідач зробив висновки про порушення позивачем:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8798 грн., у тому числі за I квартал 2011 р. на суму 8798 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1-198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, статті 203, пункту 1 статті 215, статті 216, частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7039 грн., у тому числі за березень 2011 р. на суму 7039 грн.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.04.13р.:

- № 0000212200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 8798 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.;

- № 0000202200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 7039 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були передбачені законом підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а також, віднесення до складу валових витрат виробництва витрат пов'язаних з придбанням у ПП "Інвеставангард" продукції виробничо-технічного призначення за договором купівлі-продажу.

Колегія суддів не погоджується з вище зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не повно було з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

На підтвердження наявності господарських операцій з придбання товарів між ТОВ «Компресорні майстерні» та ПП "Інвеставангард", позивач надав до матеріалів справи копію податкової накладної (а.с.55), копію видаткової накладної (а.с.56) та копію рахунку-фактури (а.с.59).

Згідно з п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійсненню платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для правильного вирішення спору підлягає встановленню факт реальності надання позивачу його контрагентом послуг з поставки (купівлі-продажу) товару із з'ясуванням, зокрема, умов договору купівлі-продажу, обставин щодо умов транспортування товару, даних щодо товару та його кількості, тощо.

При вирішенні спірного питання та винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції послався на надані позивачем в підтвердження реальності здійснення вказаної вище господарської операції у спірний період лише вище зазначені копії податкової накладної, видаткової накладної та рахунку-фактури.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що лише з вказаних вище документів неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ПП "Інвеставангард", а інших документів, що підтверджують виконання договору купівлі-продажу, а саме актів прийому - передачі товару, складського обліку та інших, до матеріалів справи позивачем не надано.

Крім того, як вбачається з пояснень позивача, для перевезення продукції, придбаної у ПП "Інвеставангард" позивач використовував транспортний засіб, який знаходиться у його користуванні відповідно до умов договору оренди з ТОВ ВКП «Турбореммонтаж», тобто поставка товару за договором купівлі-продажу відбувалася силами та за рахунок ТОВ «Компресорні майстерні».

Між тим, оскільки як встановлено вище, транспортування товару за договором купівлі - продажу на адресу позивача здійснювалося безпосередньо автотранспортом, яким користується на умовах оренди ТОВ «Компресорні майстерні», позивач повинен був надати до матеріалів справи первинні документи щодо перевезення товару саме вказаним транспортним засобом, які б крім іншого, дали змогу встановити факт здійснення господарських операцій позивача з ПП "Інвеставангард" у спірний період. Таких документів до справи не надано.

З урахуванням встановлених обставин та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про правомірність рішень податкового органу, якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки ДПІ надано обґрунтовані доводи, які вказують на відсутність реального виконання операцій між позивачем та його контрагентом ПП "Інвеставангард", що в свою чергу, впливає на правильність формування позивачем спірного податкового кредиту.

Враховуючи вище викладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до її неправильного вирішення, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.195, ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компресорні майстерні» до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.04.13р. №0000212200, від 19.04.13р. №0000202200 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: