Ухвала суду № 35739014, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2499/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едланд-М» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 червня 2013 року №0003132200, №0003122200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Державної податкової служби, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління міндоходів у Чернігівській області.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо декларування в податковій звітності з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» за квітень - липень, жовтень - листопад 2012 року та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з зазначеним контрагентом; за наслідками перевірки складено акт від 03.06.2013 року №1299/22/33469370.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 187112,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2012 року на 3951,00 грн., травень 2012 року - 39036,00 грн., червень 2012 року - 18349,00 грн., липень 2012 року - 22255,00 грн., жовтень 2012 року - 122362,00 грн., листопад 2012 року 34920,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», оскільки згідно акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року та з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року» від 29.03.2013 року №1118/22-621/33108265 у вказаного контрагента відсутні об'єкти оподаткування при визначені доходів та витрат (послуг), а також при придбанні та продажу товарів (послуг) за квітень, травень, червень, липень, жовтень та листопад 2012 року, які підпадають під визначення ст. 134, 135 Податкового кодексу України.

19 червня 2013 року ДПІ у м. Чернігові ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0003132200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 361310,00 грн., у тому числі за основним платежем 240873,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 120437,00 грн.;

- №0003122200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 280668,00 грн., у тому числі за основним платежем 187112,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 93556,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 12 березня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» (постачальник) укладено договір №04/03-2012, відповідно до якого останній зобов'язується поставити скраплений газ. Кількість фактично поставленого газу та його загальна вартість зазначається у видаткових накладних (п. 3.5). Датою поставки (передачі у власність) газу вважається: дата відмітки представника покупця (вантажоотримувача) на відповідній товарно - транспортній накладній - при передачі на умовах СРТ (пункт призначення); дата, що вказана в видаткових накладних, - при передачі у власність (поставці) Газу на умовах EXW (місце зберігання) (п. 3.6.). Право власності на газ переходить до покупця з дати поставки відповідно до п. 3.6 (п.3.7).

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні.

На підтвердження оплати товару позивачем надано виписку по рахунку у банку.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надані товарно - транспортні накладні.

Відповідно до п. 5.2.2 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 червня 2002 року №332 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за №331/7652) приймання СВГ (скраплений вуглеводневий газ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля») та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.

Отже, підставою для оприбуткування газу за бухгалтерським обліком є наявність видаткової та товаротранспортної накладної, які є в матеріалах справи.

На підтвердження використання отриманого скрапленого газу у власній господарській діяльності позивачем надано копії реалізацій оборотів по податках та оборотно - сальдові відомості по рахунку 631.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтернафтогазінвест компані» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочину, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 19 червня 2013 року №0003132200, №0003122200.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 25.11.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Н.В. Безименна

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.