Постанова № 35730549, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 30984/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання: Коцур В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (після реорганізації Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі Відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000581703/0 від 25.03.2010 року та № 0000581703/1 від 23.04.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, наведені Відповідачем в акті перевірки № 4577/17-3/НОМЕР_1 від 09.03.2010 року, є необґрунтованими та незаконними. Ненадання підтверджуючих документів про правомірність формування розміру задекларованого податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 43893 грн. в період з 01.10.2006 року по 26.06.2007 року, на думку позивача, не відповідає обставинам справи, так як такі були надані працівникам податкового органу в ході проведення перевірки.

Податкові повідомлення-рішення № 0000581703/0 від 25.03.2010 року та № 0000581703/1 від 23.04.2010 року, які винесено за наслідками вказаної перевірки, просить скасувати.

Постановою суду першої інстанції в адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить апеляційну скаргу задовольнити, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що вказані в позовній заяві, з посиланням на неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, представників відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 00009922 від 23.02.2010 року, виданого ДПІ в м. Івано-Франківськ, працівниками відповідача проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.

Перевірку проведено на підставі ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ зі змінами і доповненнями, у відповідності до плану-графіку перевірок та з відома і в присутності підприємця ОСОБА_1

09.03.2010 року за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську складено акт № 4577/17-3/НОМЕР_1 від 09.03.2010 року «Про результати планової виїзної комплексної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року».

В ході перевірки встановлені порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), внаслідок чого донараховано податку на додану вартість за період перевірки в сумі 28104,67 грн., а також порушення ст.ст. 1, 2, 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» № 1963-ХІІ від 11.12.1991 року із змінами та доповненнями, в результаті чого на підставі ст. 6 вказаного Закону донараховано 2036,6 грн. податку з власників транспортних засобів за 2007-2009 р.р.

При перевірці правильності включення сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань відповідачем встановлено (згідно наданої відповіді № 74783 від 10.11.2008 р. від ТОВ «Монокарбуд» код 34084696), що у грудні 2006 року до складу податкових зобов'язань позивачем не включена сума ПДВ 23018,0 грн., у І кв. 2007 року до складу податкових зобов'язань не включена сума ПДВ 6113,67 грн. Внаслідок вказаного позивачем занижено чисту суму зобов'язань, належну до сплати за період з 01.10.2006 року по 26.06.2007 року в сумі 29131,67 грн., а саме: за грудень 2006 року в розмірі 23018,00 грн., за І кв. 2007року в сумі 6113,67 грн., чим порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3, ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно поданих декларацій по податку на додану вартість за період з 01.10.2006 року по 26.06.2007 року сума податкового кредиту становить 43893,0 грн. Для перевірки позивачем не надано первинних документів (податкових накладних), які підтверджують задекларовану суму податкового кредиту за період з 01.10.2006 року по 26.06.2007 року.

Внаслідок вказаного в ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту за рахунок безпідставного включення сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними за період з 01.10.2006 року по 26.06.2007 року в сумі 43893,0 грн., а саме: за жовтень 2006 року в сумі 167,0 грн., за листопад 2006 року в сумі 9588,0 грн., за грудень 2006 року - 12147,0 грн., за І кв. 2007 року - 8031,0 грн., за II кв. 2007 року - 13960,0 грн., чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком ДПІ у м. Івано-Франківську та думкою суду першої інстанції, який підтвердив правомірність дій відповідача, з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншим подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту Закону № 168/97-ВР).

Позивачем в суді першої інстанції було надано копії податкових накладних по податку на додану вартість в сумі 43893 грн. в період з 01.10.2006 року по 26.06.2007 року, а саме : № 45 від 30.10.2006 року на 3083,40 грн., № 66 від 18.12.2006 року на 2500,00 грн., № 78 від 22.12.2006 року на 1333,33 грн., № 06 від 29.01.2007 року на 1000,00 грн., № 09 від 22.02.2007 року на 3600,00 грн., № 12 від 27.03.2007 року на 4400,00 грн., № 15 від 27.04.2007 року на 6000,00 грн., № 18 від 29.05.2007 року на 3000,00 грн., № 20 від 29.06.2007 року на 3000,00 грн.

На підтвердження вказаних податкових накладних позивачем також надано копії Договорів оренди спеціалізованих (будівельних) транспортних засобів та будівельного обладнання від 02.09.2006 р. та 02.01.2007 р., укладених між ПП ОСОБА_2 та позивачем, а також акти прийому робіт (надання послуг), складених на виконання даних договорів, а саме: акт від 30.10.2006 року на 18500,00 грн., акт від 18.12.2006 року на 15000,00 грн., акт від 22.12.2006 року на 8000,00 грн., акт від 29.01.2007 року на 6000,00 грн., акт від 22.02.2007 року на 21600,00 грн., акт від 29.01.2007 року на 6000,00 грн., акт від 27.03.2007 року на 26400,00 грн., акт від 27.04.2007 року на 36000,00 грн., акт від 29.05.2007 року на 18000,00 грн., акт від 29.06.2007 року на 18000,00 грн.

Крім того, на адресу Позивача не надходило від відповідача вимоги про надання додаткових документів, чи надання пояснень щодо відсутності якихось документів. Тому зазначення обставин про не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, в акті перевірки стали підставою для відмови у його підписанні Позивачем, а згодом для оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи, що Позивачем надано усі необхідні документи, що є підставою для нарахування податкового кредиту, а відсутність таких документів на момент перевірки не доведена Відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000581703/0 від 25.03.2010 року та № 0000581703/1 від 23.04.2010 року та, відповідно, необхідність задоволення позовних вимог Позивача.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а-1715/10/0970 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000581703/0 від 25.03.2010 року та № 0000581703/1 від 23.04.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська

Повний текст постанови складено 29.11.2013