Постанова № 35713571, 27.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 925/1320/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін

від позивача: Сіндряков О.В. - представник за дов. №14-151 від 22.08.2013р.;

від відповідача: Школьна І.П. - представник за дов. №879 від 05.11.2013р.,

розглянувши апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.09.2013 року

у справі № 925/1320/13 (суддя: Пащенко А.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 1 281 140,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 1281140,80 грн., зокрема 859164,78 грн. боргу за природний газ, отриманий відповідачем в жовтні-грудні 2012 року відповідно до укладеного між сторонами договору № Г2-БО від 13.07.2012 купівлі-продажу природного газу, 168 052,41 грн. пені, 212041,53 грн. 7% штрафу, 8 232,83 грн. інфляційних втрат, 33 649,24 грн. три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитого газу в установлені в договорі строки.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.09.2013р. у справі №925/1320/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 759 164,78 грн. боргу, 168 052,41 грн. пені, 212 041,53 грн. штрафу, 8 232,83 грн. інфляційних втрат, 33 649,24 грн. три проценти річних, 23 622,82 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині вимоги про стягнення 100 000 грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Канівське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.09.2013р. у справі №925/1320/13 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 7 % договірного штрафу в сумі 212041,53 грн. та пені в сумі 168052,41 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що умова пункту 7.2. договору не відповідає тексту такого пункту типового договору і за ініціативою позивача до договору були внесені зміни, згідно яких були виключені умови застосування додаткових штрафних санкцій в розмірі 7%.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці та судді Авдеєва П.В. на лікарняному було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №925/1320/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 13.09.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Канівського комунального підприємства теплових мереж - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 13.07.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) було укладено договір № Г2-БО купівлі-продажу природного газу (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є зобов'язання продавця передати у власність покупця в 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 6.3. договору черговість погашення вимог продавця у разі наявності у покупця заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки.

В пункті 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять ) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи протягом жовтня - грудня 2012 року на виконання договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3329164,78 грн. що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 27.11.2012р. на суму 380957,07 грн., від 30.11.2012р. на суму 1004123,94 грн., від 31.12.2012р. на суму 1944957,07 грн.

Вищевказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи, спір щодо вартості та ціни природного газу між сторонами відсутній.

Відповідач не повністю розрахувався за поставлений у вказаний позивачем період газ, що підтверджується обома сторонами та стан розрахунків повністю викладений у виконаному позивачем розрахунку. При цьому відповідачем перераховано позивачу додатково 100000,00 грн. по платіжному дорученню № 604 від 28.08.2013р.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, станом на день подання позовної заяви до суду першої інстанції борг відповідача за отриманий газ складав 859164,78 грн., проте як було вище зазначено 28.08.2013р. відповідачем було сплачено 100000,00 грн. по платіжному дорученню № 604 в рахунок погашення боргу за спожитий газ. Оскільки після подання позовної заяви до суду першої інстанції відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 100000,00 грн. боргу, тому суд першої інстанції правомірно припинив провадження в цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 759 164,78 грн. основного боргу, оскільки дана сума підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 7.2. договору у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього договору він повинен сплатити (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 168052,41 грн., 3 % річних в сумі 33 649,24 грн. 24 коп. та 8 232,83 грн. інфляційних втрат.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідачем в свою чергу не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції виняткових підстав для зменшення суми пені, не довів, що заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою та що у позивача відсутні збитки.

Стосовно клопотання відповідача в частині визнання недійсним п. 7.2. Договору щодо сплати штрафу у розмірі 7 % за прострочення оплати понад 30 днів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо незадоволення даного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Так, відповідачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів того, що умова п. 7.2. договору суперечить законодавству.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що умова пункту 7.2. договору не відповідає тексту такого пункту типового договору, оскільки жоден закон не зобов'язує сторони укладати договір у точній відповідності з типовим договором і сторони мають право конкретизувати його умови, а саме штрафні санкції.

Згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Так, сторони конкретизували положення спірного договору, а саме п. 7.2. договору, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо двосторонньої згоди (підписання) змін до спірного договору в частині коригування розміру штрафних санкцій за несвоечасне виконання зобовязань щодо оплати за природний газ.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу в сумі 212 041,53 грн.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги та припинив провадження в сумі 100000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Черкаської області від 13.09.2013р. у справі №925/1320/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Канівського комунального підприємства теплових мереж - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Канівського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.09.2013р. у справі №925/1320/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1320/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.О. Рєпіна

К.В. Тарасенко