Ухвала суду № 35710422, 30.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р.Справа № 820/4111/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. по справі № 820/4111/13-а

за позовом Науково-виробничого підприємства "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче підприємство "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003921503 від 10.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.6, ст..198, п.201.8, п. 201.10, ст.201 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Позивач не погоджується з твердженням ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС про те, що ним завищено суми податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за квітень-червень 2012 року , внаслідок того, що свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента - ТОВ „Промбуд-монтажінвест" було анульоване 14.10.2011 р.

Позивач вказує на наявність судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким в судовому порядку було визнано протиправним та скасоване рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14.10.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" та зобов'язано Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Промбуд -Монтажінвест" як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: приписи Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Науково-виробниче підприємство "Аспо-1" ТОВ зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.10.1994 року, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №28326448 від 27.02.2006 р.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Науково-виробничого підприємства "Аспо-1" ТОВ.

Результати перевірки оформлено актом № 3799/15-314/22646760 від 24.09.2012 р. (а.с. 8-10).

У висновках акту перевірки в діяльності підприємства позивача встановлено порушення: п. п.198.6, ст..198, п. 201.10, ст.201 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень-червень 2012 року на 86093,59 грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за квітень-червень 2012 року на суму ПДВ 86093,59 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення: № 0003921503 від 10.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129141,0 грн., з яких: за основним платежем 86094,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 43047,0 грн. (а.с. 7)

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0003921503 від 10.10.2012 року не відповідає вимогам ч. 3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем Науково-виробничим підприємством "Аспо-1" ТОВ та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" були укладені договори № 25/П від 07.05.2012 р., №34/П від 19.06.2012 р., №29/П від 24.05.2012 р., №23/П від 03.05.2012 р., №28/П від 15.05.2012 р., №273 від 21.07.2011 р. що не заперечується відповідачем та підтверджується копіями наданих до суду договорів .

У процесі здійснення господарських операцій за договорами ТОВ "Промбуд -Монтажінвест" в квітні-червні 2012 року на адресу позивача було виписано податкові накладні, які було відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а суми ПДВ було віднесено до складу податкового кредиту.

Висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства зроблено податковим органом на підставі реєстру платників податку на додану вартість, відповідно до якого ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" (код 36987611) свідоцтво платника податку на додану вартість від 13.03.2010 № 100274387 анульовано 14.10.2011 р. за ініціативою органу Державної податкової служби.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року по справі № 2а-14158/11/2070 за позовом ТОВ "Промбуд -Монтажінвест" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова визнано протиправним та скасоване рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-36 від 14.10.2011 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Промбуд -Монтажінвест" та зобов'язано Державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Промбуд -Монтажінвест" як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р. по справі № 2а-14158/11/2070 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року по справі № 2а-14158/11/2070 було залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року по справі № 2а-14158/11/2070 є такою, що набрала законної сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про задоволення позовних вимог скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з дати його складення відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Тобто, таке рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не створює будь-яких наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтва платника податку на додану вартість - ТОВ"Промбуд -Монтажінвест" є чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Згідно з п.183.13 ст.183 Податкового кодексу України для інформування платників податку центральний орган державної податкової служби оприлюднює на своєму веб-сайті, відповідно до п. 183.13.1 ст. 183 Податкового кодексу України дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії, відповідно п.183.13.2 ст.183 Податкового кодексу України інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

У відповідності до п.183.14 ст.183 Податкового кодексу України форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом державної податкової служби. З наведених норм вбачається, що законодавець не пов'язує наявність або відсутність на офіційному веб-сайті Центрального органу державної податкової служби відомостей про наявність або відсутність свідоцтва платника податку із дійсною спеціальною правосуб'єктністю суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість. Дані, відображені на сайті носять виключно інформативний характер і не мають жодного юридичного значення.

Письмові докази свідчать, що на момент виписки вищезазначених податкових накладних ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" та формування на їх підставі позивачем податкового кредиту з ПДВ, рішення про анулювання свідоцтва як платника ПДВ ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" було скасованим, оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року по справі № 2а-14158/11/2070 набрала законної сили.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні та інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених осіб контрагента, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який на час вчинення правовідносин згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року по справі № 2а-14158/11/2070 яка набрала законної сили, мав чинне Свідоцтво платника податку на додану вартість, судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003921503 від 10.10.2012 року

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року по справі № 820/4111/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2013р. по справі № 820/4111/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.