Постанова № 35702891, 28.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 902/1208/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Рачев Д.К.

відповідача - Грачова І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.13 р. у справі № 902/1208/13

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи", м.Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС", м. Вінниця

про стягнення 322624,28 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 р. у справі №902/1208/13 (суддя Маслій І.В.) у позові Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" про стягнення 322624,28 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 р. у справі №902/1208/13 Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 р. по справі №902/1208/13 та прийняти нове, яким позовні вимоги Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" задоволити повністю.

В апеляційній скарзі Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" посилається на ту обставину, що господарський суд Вінницької області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 р. у справі №902/1208/13 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Тимошенко О.М., суддя Бучинська Г.Б.

28.11.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 р. без змін.

У судовому засіданні представник позивача ДП "Кримські генеруючі системи" Рачев Д.К. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.13 р. у справі №902/1208/13 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

Представник відповідача ТзОВ "СГС ПЛЮС" Грачова І.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.13 р. у справі №902/1208/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Кримські генеруючи системи" (позивач) створено у 2000 році на базі державного майна та підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, як органу уповноваженому управляти майном. Відповідно до Наказу Мінпаливенерго від 25.05.2000 № 120 "Про створення Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" є унітарним підприємством зі 100 % власністю держави.

В 2002 році відносно ДП "Кримські генеруючі системи" було порушено справу про банкрутство №2-18/2623-2003. Ухвалою Господарського суду АРК від 17.07.2003 р., з метою встановлення платоспроможності боржника було затверджено план санації підприємства. Договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу "Севастопольська теплоелектроцентраль" № 121 від 01.01.2004 р. було укладено на виконання плану санації підприємства, а ТОВ "СГС Плюс", що укладав договір у якості орендаря, виступав інвестором. Цілісний майновий комплекс структурного підрозділу "Севастопольська ТЕЦ" (далі ЦМК) ДП "Кримські генеруючі системи" було передано в оренду строком до 01.01.2014 р. Відповідно до договору оренди складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

Дія договору припинялась в період з 01.08.2005 р по 31.12.2007 р на підставі рішень суду по справі № 2-6/11129-2004. Вищий господарський суд України постановою від 20.12.2007 р. по результатам розгляду заяви ТОВ "СГС Плюс" за нововиявленими обставинами, задовольнив її, постанову Вищого господарського суду України від 05.07.2005 р. по справі скасував, рішення Господарського суду АРК та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, якими ФДМ України було відмовлено в позові про визнання договору оренди недійсним, залишив без змін.

В період переривання дії договору оренди та знаходження ЦМК на балансі позивача, ДП "КГС" була проведена робота з впорядкування земельних відносин, оформлені державні акти на право постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти, що входять до складу ЦМК. Державні акти отримані 02.03.2007 р.

01.01.2008 р. на підставі вищезазначених постанов суду цілісний майновий комплекс СП "Севастопольська ТЕЦ" було повернуто у орендне користування ТОВ "СГС Плюс" згідно підписаного акту приймання-передачі.

Згідно умов договору, укладеного між сторонами 01.01.2004 року, предметом договору є передача в оренду цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" "Севастопольська ТЕЦ", що розташований за адресою: 99704 Україна, м. Севастополь, вул.. Ангарська, 10, вартість якого становить 34157 тис. грн. (п 1.1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.

Згідно п. 2.2. Договору передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., та 3.3. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2003 року 63976,11 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70%, щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.4. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір укладено на десять років, що діє з 01.01.2004 р. до 01.01.2014 р. включно.

В 2008 році департаментом фінансового та відомчого контролю Міністерства палива та енергетики України було проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "КГС". В акті перевірки № 15-08 від 25.04.2008 р. було встановлено порушення земельного законодавства, зазначено, що за період оренди 2007-2008 р. підприємству була нарахована плата за землю, яка знаходилась у користуванні орендарів. З метою усунення порушень під час перевірки витрати ДП "КГС" по сплаченому земельному податку під орендованим ЦМК було ТОВ "СГС плюс" відшкодовано у повному обсязі. На протязі 2008-2013 р.р., за твердженням позивача, ДП "КГС" неодноразово нагадувало відповідачу про необхідність компенсування земельного податку, внаслідок чого відповідач частково відшкодував витрати по сплаті земельного податку за період 2008-2011 рік. За 2012 р. та 2013 р. відшкодування відповідачем не проводилось.

З огляду на вищевикладене позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 322624,28 грн. збитків, понесених позивачем по сплаті земельного податку під об'єктами, які увійшли до складу ЦМК та передані в оренду.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать(ст.174 ГК України).

Згідно зі ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Між сторонами виникли правовідносини з договору оренди, предметом якого є майновий комплекс структурного підрозділу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" «Севастопольська ТЕЦ».

Статтею 191 ЦК України встановлено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди та інше. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

У відповідності до ч. 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами статті 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Передання будівлі або іншої споруди у найм передбачене ст. 795 ЦК України передання оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (ст. 796 ЦК України).

Згідно ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт завершеним циклом виробництва продукції (робіт послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

В статті 21 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, - тобто сплата орендних платежів здійснюється тільки на підставі договору оренди та в розмірі, який погоджений сторонами, тому стверджувати що відшкодування витрат по сплаті земельного податку може бути вирахуване з розрахунку неузгодженого сторонами розміру орендної плати, являється помилковим та протирічить нормам чинного законодавства.

Відповідно до умов договору оренди ЦМК відповідач сплачує на користь позивача орендну плату.

З наведених вище обставин вбачається, що оскільки відповідач сплачує орендну плату за користування всім ЦМК, включаючи надану йому земельну ділянку під будівлями або іншими спорудами, то орендна плата за користування ЦМК вже включає суми компенсації позивачу витрат зі сплати земельного податку.

Договором оренди встановлено, що зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, запропоновані до внесення, розглядаються на протязі одного місяця з дати їх надання на розгляд іншій стороні (п. 10.3. договору).

Пунктом 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" встановлено, що спори про внесення змін до договору оренди (найму) у зв'язку із запровадженням нових тарифів, ставок орендної плати (в т. ч. внесенням змін до відповідних методик) мають вирішуватися з урахуванням вимог приписів статті 632 Цивільного кодексу України та частини другої статті 21 Закону "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якими розмір орендної плати в договорі встановлюється за домовленістю сторін і може бути змінено за погодженням сторін або у випадках та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем не вчинено дій, спрямованих на внесення змін і доповнень до договору оренди ЦМК від 01.01.2004 р. з метою урегулювання правовідносин щодо земельних ділянок, на яких розміщено орендоване майно. Відтак, відсутні жодні правові підстави, які б вимагали від відповідача здійснення оплати за користування земельними ділянками та відповідало б приписам ст.ст. 796, 797 ЦК України, ст.93 ЗК України, ст.21 Закону України "Про оренду землі".

Щодо вимоги позивача про відшкодування збитків та посилання на положення ст.ст. 224-226 ГК України, ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.5 ст.75 ГПК України слід зазначити про таке.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, які поділяються на реальні збитки і упущену вигоду. Реальні збитки - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування збитків, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у діях відповідача протиправної поведінки, свідомого порушення прав позивача, а відтак і будь-якої вини у спричиненні шкоди.

Крім того, апеляційним судом враховується, що відповідно до положень ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку на землю є власники земельних ділянок та землекористувачі.

Відповідно до долучених в матеріали справи Державних актів на право постійного користування земельними ділянками, позивач є користувачем земельних ділянок, на яких розташовано цілісний майновий комплекс Севастопольської ТЕЦ. Разом з тим, відповідно до рішення Інкерманської міської ради від 06.03.2008 р. та укладених, договорів оренди, як пояснив відповідач, він є орендарем частини земельних ділянок, на яких знаходиться ЦМК.

Таким чином, обидві сторони є користувачами земельних ділянок і відповідно до правил ст.ст.269, 287 Податкового кодексу України, є платниками податку на землю, обов'язок сплати якого виникає з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Позивач посилається на те, що відповідач є фактичним користувачем земельних ділянок, щодо яких право постійного користування оформлено за Державним підприємством "Кримські генеруючі системи".

З огляду на викладене, цей довід апелянта не може вважатись переконливим, оскільки наведені положення ст.ст. 269,270,286,287 ПК України не дають підстав для покладення обов'язків на юридичних та фізичних осіб, які використовують земельні ділянки без відповідного оформлення права користування.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Вінницької області в даній справі щодо відмови у задоволенні позову та стягнення з відповідача збитків у сумі 322 624, 28 грн.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2013 р. у справі № 902/1208/13 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №902/1208/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Тимошенко О.М.