Постанова № 35702882, 03.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 року Справа № 904/6941/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Бахмат В.М., Євстегнеєва О.С.

секретар судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від відповідача: Варданян Г.С. - представник ( дов. від 13.08.2012 р. № 110 )

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином час та місце розгляду справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 р. у справі № 904/6941/13

за позовом публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до: публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про: стягнення 23 904,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 року у справі № 904/6941/13 ( суддя Євстигнеєва Н. М. ) позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 року, укладеного між сторонами, втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у сумі 12 525,27 грн., пені у сумі 9 526,35 грн. та 3% річних у сумі 1 853,26 грн. задоволено повністю.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо несвоєчасного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 року, укладеного між сторонами, в частині своєчасної оплати отриманого природного газу.

Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині стягнення пені та інфляційних втрат та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення відповідач вважає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з наступних підстав. Так, позивач нарахував пеню поза межами строку в період якого позивач мав право нарахувати відповідну пеню. Окрема підстава для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені - порушення 14.01.2013 р. господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпрогаз» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, справа № 904/384/13-г. Також господарським судом не враховано «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» лист Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 р. з якого випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів. На підставі викладеного є зайво нарахованими інфляційні за січень 2011 року, березень 2012 року та лютий 2012 року на загальну суму - 9 466,77 грн.

Позивач вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх істотних обставин, що мають відношення до даної справи, а апеляційна скарга Відповідача є такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Розпорядженням секретаря судової палати № 1185 від 24.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 30 від 19.08.2013 року, у відпустці , та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року, наказом голови суду № 7 від 17.01.2011 року визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Бахмат Р.М., Павловського П.П.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року у справі № 904/6941/13, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 19.11.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати № 1262 від 19.11.2013 року, у зв'язку з виходом на роботу судді Євстигнеєва О.С. - члена постійної діючої колегії суддів, визначеної наказом № 40 від 21.10.2013 року, справа була передана колегії суддів у складі головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач), суддів Євстигнеєва О.С. і Бахмат Р.М.

По справі оголошувалися перерви з 19.11.2013 року по 26.11.2013 року, з 26.11.2013 року по 03.12.2013 року.

У судовому засіданні 03.12.2013 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( постачальник ) та відкритим акціонерним товариством "Дніпрогаз", яке відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило назву на публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (покупець ) укладений Договір № 14/301/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого ( в редакції додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 року ) продавець зобов'язується передати покупцю у 2011 році та у січні - лютому 2012 року імпортований природний газ ( за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ), а покупець зобов'язується прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 року продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 225,875 тис. м3, та у період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року 120,000 тис. м3, у тому числі по місяцях 2012 року: у січні 2012 року - 0,000 тис. м3, у лютому 2012 року - 120,000 тис. м3.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 29 лютого 2012 року, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення ( п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 року).

Відповідно до п. 3.3 договору покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заяву, яку після затвердження продавцем до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії "Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" (надалі - ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки газу. Кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем та покупцем. Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.5 договору).

Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2011 року на суму 229 868,83 грн. (за природний газ - 218 224,63 грн., транспортування природного газу - 11 644,20 грн.), від 28.02.2011 року на суму 218 464,75 грн. (за природний газ - 207 406,69 грн., транспортування природного газу - 11 058,06 грн.), від 31.03.2011 року на суму 216 219,93 грн. (за природний газ - 205 275,50 грн., транспортування природного газу - 10 944,43 грн.), від 29.02.2012 року на суму 446 652,90 грн. (за природний газ - 424 358,32 грн., транспортування природного газу - 22 294,58 грн.) - ( а. с. 43-46 ).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначає, що відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі однак із порушенням строків оплати.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" умов договору № 14/301/11 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 року в частині своєчасної оплати природного газу за січень - березень 2011 року та за лютий 2012 року.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п. 7.7 договору).

Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором та по стягненню неустойки встановлено тривалістю у 3 роки (п. 10.6 договору).

Відповідач, порушивши умови договору, оплату за отриманий газ здійснив несвоєчасно.

За несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 9 526,35 грн. за період з 15.02.2011 року по 30.03.2012 року ( по кожному акту окремо ), яку господарський суд стягнув повністю, зазначивши, що пеня нарахована відповідно до чинного законодавства.

Такий висновок господарського суду, колегія апеляційного суду вважає помилковим, виходячи з наступного.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчать матеріли справи, в пунктах 7.2, 7.7 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З урахуванням умов договору, а саме п. 7.2 та п. 7.7 позивач повинен був нарахувати пеню за шість місяців, що передували зверненню його до суду, тобто за період з 02.03.2013 р. по 02.09.2013 р., але позивачем було нарахована пеня за період з 15.02.2011 р. по 30.03.2012 р. ( по кожному акту окремо ), тобто поза межами строку, встановленого договором.

При цьому слід зазначити, що п. 7.7 договору щодо порядку обчислення неустойки не визнано недійсним.

Отже, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача розміру пені.

Щодо окремої підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, зазначеної відповідачем в апеляційній скарзі і пов"язаної із банкрутством ПАТ «Дніпрогаз» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р. по справі № 904/384/13-г було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 р. по справі № 904/384/13-г провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпрогаз" зупинено на підставі абзацу 4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Таким чином, починаючи з 14.01.2013 р. та по даний час ПАТ "Дніпрогаз" перебуває у процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції на час порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпрогаз", норми якого слід застосовувати до спірних правовідносин в силу п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4212-VI, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, враховуючи зміст вищенаведених норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та час порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпрогаз", місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про те, що порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог позивача.

Таким чином, стягнення з боржника пені, яка нарахована до дати введення мораторію не суперечить ст. 1 та ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме лише факт перебування ПАТ "Дніпрогаз" у процедурі банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів під час розгляду даної справи не є достатньою правовою підставою для відмови у стягненні з боржника такої пені.

Апеляційним судом, також відхиляються посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 12.03.2013 р. у справі № 3-71гс12/16/14, оскільки правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі не є подібними до правовідносин у справі № 3-71гс12/16/14.

Так, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України від 12.03.2013 р. у справі № 3-71гс12/16/14, предметом спору у цій справі було стягнення пені, нарахованої внаслідок порушення боржником грошового зобов'язання, термін виконання якого настав після порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Отже спір стосувався вимог поточного кредитора у вигляді стягнення пені, яка була нарахована виключно під час дії мораторію. У даному ж випадку вимоги кредитора ( позивача ) є конкурсними, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а пеня нараховувалася у період до введення мораторію.

Щодо досліджуваної справи, то приймаючи рішення господарський суд правильно послався на обставини по несвоєчасній оплаті відповідачем отриманого природного газу та, у зв"язку з цим, на обов"язок останнього сплатити втрати від інфляції і три проценти річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача - 3 % річних у сумі 1 853,26 грн. за період з 15.02.2011 р. по 30.03.2012 р. ( по кожному акту окремо ) відповідає наведеним нормам законодавства, проте розрахунок збитків від інфляції у сумі 12 525,27 грн. здійснений господарським судом без врахування «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» листа Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 р. з якого випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Місцевий господарський суд, помилково нарахував інфляційні втрати на заборгованість за березень 2011 р., яка існувала 8 днів, за лютий 2012 р. - 8 днів.

Також, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо зайвого нарахування господарським судом інфляційних за січень 2011 року, так як згідно умов договору поставки за січень 2011 року ПАТ «Дніпрогаз» мав розрахуватись до 14.02.2011 року включно, сума боргу на прострочку виходить тільки 15.02.2011 року.

На підставі викладеного є зайво нарахованими інфляційні на загальну суму 6 248,61 грн.: за березень 2011 року у розмірі - 2 810,86 грн.; за лютий 2012 року у розмірі - 1 339,96 грн.; за січень 2011 року у розмірі 2 097,79 грн. ( 5 315,95 грн. / нараховані у рішенні суду за період з 16.01.2011 року по 15.03.2011 року / - 3 218,16 грн. / перераховані колегією суддів без інфляційних за січень 2011 року).

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку щодо наявності обставин по несвоєчасній оплаті відповідачем отриманого природного газу та, у зв"язку з цим, на обов"язок останнього сплатити втрати від інфляції і три проценти річних, не дослідив дотримання позивачем строків нарахування інфляційних сум, та настання відповідальності відповідно до умов договору ( п. п. 7.2., 7.7. ), що стало наслідком прийняття неправомірного рішення в цій частині.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції як прийняте за неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи підлягає зміні з викладенням наступної резолютивної частини рішення, відповідно до якого позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача: 3 % річних у сумі 1 853,26 грн. та частково збитки від інфляції у сумі 6 276,66 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 року у справі № 904/6941/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 року у справі № 904/6941/13 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 1 853,26 грн. - 3 % річних; 6 276,66 грн. - збитків від інфляції; 585,13 грн. витрат на судовий збір.

В решті позовних вимог відмовити.»

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" - 615,39 грн. витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 03.12.2013 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С.Євстегнеєв