Ухвала суду № 35701330, 26.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 8027/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Квітень» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Квітень» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0001181742/0/17-123 від 07.07.2010 року (№0001181742/1/17-123 від 15.09.2010 року, №0001181742/2/17-123 від 29.11.2010 року) про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 25 103,22 грн., в тому числі: 8367,74 грн. - основний платіж та 16 735,48 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковим органом неправомірно нараховано податкове зобов'язання по операції щодо внесення засновником майна до статутного капіталу товариства, оскілька така операція не є об'єктом оподаткування в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року. Стверджує, що при внесенні особами майна до статутного капіталу товариства у таких осіб не виникає доходу, а сама операція не може розглядатися, ні як операція з майнового продажу, ні як операція з майнового обміну.

Посилається на те, що порядок оподаткування операцій з інвестиційними активами чітко передбачений нормами п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року, які податковий орган до спірних відносин не застосував, хоча повинен був застосувати.

Позивач вважає, що податковим органом необґрунтовано визначено для ТОВ «ТД «Квітень» податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з суми доходу у вигляді заробітної плати, оскільки в основу такого розрахунку покладено заробітну плату, передбачену штатним розписом для 8-годинного робочого дня, в той час, як у відповідний проміжок працівники позивача були оформлені на 4-годинний робочий день з оплатою в половинному розмірі.

Крім того, вказує на те, що відповідач зробив хибні висновки про необхідність оподаткування позивачем доходів ОСОБА_1 у вигляді вартості безоплатно отриманих ним послуг комісії банку за видачу готівки, так як такого додаткового блага вказана особа від ТОВ «ТД «Квітень» не отримувала. Оплата банку комісії при отриманні готівкових коштів з розрахункового рахунку позивача передбачена договором, укладеним ТОВ ТД «Квітень» з ВАТ «Сведбанк», а тому та обставина, що в подальшому частина знятих з банківського рахунку готівкових коштів була надана позивачем в позику ОСОБА_1, не може свідчити про отримання останнім додаткового блага у вигляді безоплатних послуг банківської комісії.

Стверджує, що посадовими особами податкового органу необгрунтовано зроблено висновки про неправомірне застосування ТОВ «ТД «Квітень» до заробітної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 податкової соціальної пільги, оскільки підставою для її застосування були відповідні заяви вказаних працівників.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0001181742/0/17-123 від 07.07.2010 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Квітень» податкового зобов'язання за платежем «податок з доході фізичних осіб» в сумі 24 190,98 грн., в тому числі 8 063,66 грн. - за основним платежем та 16 127,32 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що фізична особа ОСОБА_1 внаслідок внесення ним до статутного фонду ТОВ «ТД «Квітень» майна отримала корпоративні права у цьому товаристві, тобто право на учать в управлінні та право на отримання прибутку в майбутньому, а не прибуток, як такий, тому вказана операція не є об'єктом оподаткування в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року, чинного на час існування відповідних правовідносин. Відтак, суд вважає, що у випадку внесення фізичною особою ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ «ТД «Квітень» майна, об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, відсутній.

Суд першої інстанції вказує на те, що ОСОБА_1 безпосередньо від ТОВ «ТД «Квітень» не отримував послуг у вигляді переведення в готівку безготівкових коштів, а позивач сплачував комісію банку при отриманні готівкових коштів зі свого розрахункового рахунку, оскільки вказане передбачене умовами договору, укладеного між ним та ВАТ «Сведбанк». Відповідно, та обставина, що в подальшому частина знятих з банківського рахунку готівкових коштів була надана позивачем в позику ОСОБА_1, не може свідчити про отримання останнім додаткового блага у вигляді безоплатних послуг банківської комісії.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо одержання ОСОБА_1 від ТОВ «ТД «Квітень» - підприємства, яке не є банківською установою, безоплатних послуг банківської комісії, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.

Наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо нарахування (виплати) ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заробітної плати у тому розмірі, який передбачений штатним розписом є по своїй суті припущеннями, які, крім того, прямо суперечать табелям обліку робочого часу вказаних працівників, де зафіксовано працю на умовах неповного робочого дня і відповідно виплату заробітку в половинному розмірі, тому рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.

Суд першої інстанції зазначає, що ТОВ «ТД «Квітень» застосовувало податкову соціальну пільгу до доходу працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати за місяці, які передували місяцю подання ними працедавцю заяви про застосування податкової соціальної пільги. Таким чином, висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року та Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035 від 26.12.2003 року, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 304,08 грн., знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у м. Рівне оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що податковому агенту - ТзОВ «ТД «Квітень», при придбанні у фізичної особи рухомого майна (оргтехніка, меблі, мобільні телефони, телевізор, настільні лампи) на суму 31 250 грн. 00 коп. в обмін на надані йому корпоративні права, необхідно було утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, застосувавши ставку податку, передбачену п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, податковий агент повинен повідомити про це у встановленому порядку податковому органу за формою № 1-ДФ.

Апелянт стверджує, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід фізичної особи ОСОБА_1, отриманий ним від його працедавця податкового агента - ТОВ «ТД «Квітень» у вигляді додаткових благ від працедавця у вигляді безоплатно отриманих послуг зі сплати сум комісій банку за видачу фізичній особі коштів з розрахункового рахунку через касу підприємства як позику, тобто потреби, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. При наданні зазначених додаткових благ податковий агент був зобов'язаний утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 15 % від сум наданих додаткових благ.

Звертає увагу на те, що згідно наданих для перевірки заяв працівників та наказів працедавця про прийняття на роботу не передбачено умов неповної зайнятості, при цьому оплата праці передбачена згідно штатного розпису. Наданий для перевірки штатний розпис, затверджений директором ТОВ «ТД «Квітень» ОСОБА_1 01.07.2009 року передбачає кількість повних штатних одиниць. Всупереч заявам працівників та наказам працедавця про прийняття на роботу, табелі робочого часу зазначеним працівникам оформлені на 4-годинний робочий день з оплатою праці в половинному розмірі, який є меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, що суперечить ст.3 Закону України «Про оплату праці», за якою мінімачьна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

Апелянт вважає, що платником податку не вірно визначено об'єкт оподаткування - дохід у вигляді заробітної плати, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 976 грн. 23 коп.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення №1187/23-100 від 03.06.2010 року, ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990 року № 509-ХІІ та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «ТД "Квітень» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншо законодавства за період з 08.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №879/23-100/36466786 від 21.06.2010 року.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.2, пп."д", пп."ж" п.1.3, п.1 п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1, пп.4.2.6 пп."е" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.12, пп."а" п.17.2 ст.17, пп."а" п.19.2 ст.19, пп. «а» п.20.2, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичн осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року, а саме:

- платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 1 особовому рахунку в сумі 4687,50 грн. у випадку, коли ТОВ «ТД «Квітень», як податковим агентом, не оподатковано дохід фізичної особи ОСОБА_1 у вигляді придбання корпоративних прав в обмін на майнові внески фізичної особи до статутного фонду підприємства у вигляді рухомого майна на суму 31250,00 грн.;

- платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 1 особовому рахунку в сумі 1399,83 грн. (389,35 грн. - у 2-му півріччі 2009 року та 1010,48 грн. - у 1-му кварталі 2010 року) у випадку, коли ТОВ «ТД «Квітень», як податковим агентом, не оподатковано дохід фізичної особи ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага - безоплатних послуг зі сплати банку комісії (1%) за видачу готівки з розрахункового рахунку в касу підприємства на потреби, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 933210,00 грн., а саме для надання йому позики;

- платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 2 особових рахунках в сумі 304,08 грн., який виник в результаті застосування працедавцем податкової соціальної пільги до доходу працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати за місяці, що передували місяцю подання ними працедавцю заяви про застосування податкової соціальної пільги;

- платником податків не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 1 особовому рахунку в сумі 1976,23 грн. (1022,89 грн. - у 2-му півріччі 2009 року та 953,34 грн. - у 1-му кварталі 2010 року) у випадку, коли працедавцем ТОВ «ТД «Квітень» неправильно визначено об'єкт оподаткування - дохід у вигляді заробітної плати працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які були прийняті на роботу з оплатою згідно штатного розпису і без умов неповної зайнятості, а за табелями робочого часу оформлені на 4-годинний робочий день з оплатою в половинному розмір, який є меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі акта перевірки ЛПІ винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №0001181742/0/17-123, згідно якого ТОВ «"ТД «Квітень» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 25103,22 грн., в тому числі: 8367,74 грн. - за основним платежем та 16 735,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Встановлено, що 31.03.2009 року засновником ТОВ ТД «Квітень» ОСОБА_1 прийнято рішення про формування статутного капіталу в розмірі 62500,00 грн. і дана операція відборражена в бухгалтерському обліку підприємства, майно передано по акту прийому-передачі від 01.04.2009 року і вказана обставина визнається сторонами.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскільки, внаслідок внесення фізичною особою ОСОБА_1 до статутного фонду ТОВ «ТД «Квітень» майна, він отримав корпоративні права у цьому товаристві, тобто право на учать в управлінні та право на отримання прибутку в майбутньому, а не прибуток, як такий і вказана операція не є об'єктом оподаткування в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Тобто, об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, відсутній.

Враховуючи викладене, згідно з прямими нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час існування відповідних правовідносин), вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи - резидента з придбанням такою фізичною особою права на частку у статутному фонді такої юридичної особи, є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу і не є доходом, згідно з нормами п.1.2 ст.1 вказаного Закону, та не відноситься до операцій з купівлі-продажу (міни) майна, відповідно до норм статей 11 та 12 вказаного Закону.

Оскільки у податкового органу були відсудні правові підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4687,50 грн., то відповідно, були і відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій в подвійному розмірі 9375,00 грн. відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (чинного на час існування відповідних правовідносин).

Встановлено також, що договором позики від 01.06.2009 року ОСОБА_1 передбачено надання позики в розмірі 1300000,00 грн. на термін до 31.03.2010 року. Станом на 31.03.2010 року з каси Товариства йому фактично надано позику готівкою 1 113 210,00 грн., в тому числі 933 210,00 грн. - з розрахункового рахунку через касу підприємства. При цьому, ТОВ «ТД "Квітень» для того, щоб отримати готівку в касу, зняло зі свого розрахункового рахунку в банку 933 210,00 грн., з огляду на що сплатило банку комісію в розмірі 1%.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом оригіналами і долученими до матеріалів справи копією договору позивача з ВАТ «Сведбанк» на відкриття та обслуговування поточних рахунків від 14.04.2009 року та копією угоди про надання продуктового пакету «Економічний» від того ж числа.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки згідно умов договору ТОВ «ТД «Квітень» ОСОБА_1 безпосередньо від ТОВ «ТД «Квітень» не отримував послуг у вигляді переведення в готівку безготівкових коштів, а товариство сплачувало комісію банку при отриманні готівкових коштів зі свого розрахункового рахунку, оскільки вказане передбачене умовами договору, укладеного між ним та ВАТ «Сведбанк». Відповідно, та обставина, що в подальшому частина знятих з банківського рахунку готівкових коштів була надана позивачем в позику ОСОБА_1, не може свідчити про отримання останнім додаткового блага у вигляді безоплатних послуг банківської комісії.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо одержання ОСОБА_1 від ТОВ «ТД «Квітень» - підприємства, яка не є банківською установою безоплатних послуг банківської комісії, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконними.

Згідно з пп.1.1. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на час існування відповідних правовідносин), додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Пунктом п.1.2. ст.1 вказаного Закону встановлено, що доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону до складу загального місячного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця, як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у податкового органу були відсутні підстави для самостійного визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1399,83 грн. та для нарахування штрафних санкцій в подвійному розмірі 2799,66 грн. відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Що стосується висновку податкового органу про те, що що заробітна плата ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повинна була нараховуватись і виплачуватись в повному, а не в половинному розмірі, а відтак і сума податку позивачем повинна була утримуватись і сплачуватись до бюджету з розрахунку застосування ставки податку до суми посадового окладу, такий не відповідає вимогам закону.

Позивачем нараховано податок на доходи найманих працівників до суми виплаченої працівникам за 4-годинний робочий день заробітної плати, так як згідно наданих табелів робочого часу, наказів про прийняття на роботу, заяв про переведення працівників на скорочений 4-годинний робочий день у зв'язку з сімейними обставинами та відповідні накази працедавця з цього приводу, вказані працівники оформлені на 4-годинний робочий день з оплатою праці в половинному розмірі, який є меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Вказані обставини визнаються сторонами.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний місячний оподатковуваний дохід є об'єктом оподаткування резидента. Підпунктом 4.2.1. п.4.2 ст.4 вказаного Закону зазначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у податкового органу були відсутні підстави для самостійного визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1976,23 грн. та нарахування штрафних санкцій в подвійному розмірі 3952,46 грн.

Однак, проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «ТД «Квітень» застосовувало податкову соціальну пільгу до доходу працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді заробітної плати за місяці, які передували місяцю подання ними працедавцю заяви про застосування такої соціальної пільги, в зв'язку з чим позивачем порушено норми Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року та Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №2035 від 26.12.2003 року, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 304,08 грн.

Підпунктом 6.1.1. п.6.1. ст.6 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року встановлено, що платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до п.6.3 вказаного Закону, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Згідно п.3 та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2035 від 26.12.2003 року, податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування пільги за встановленою Державною податковою адміністрацією формою. Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. А відповідно до п.7 Порядку у разі отримання працедавцем від платника податку заяви про застосування пільги вона не застосовується до нарахованих ним доходів платнику податку у вигляді заробітної плати за податкові місяці, що передують місяцю, в якому була подана заява про застосування пільги.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податковим органом правомірно нараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 304,08 грн. та застосувано штрафну санкцію в подвійному розмірі суми податкового зобов'язання, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог у зазначеній частині відмовлено.

Позивачем були подані первинна та повторна скарги на рішення податкового органу, які залишені без задоволення, у зв'язку з чим винесені податкові повідомлення-рішення за наслідками розгляду скарг за своєю правовою суттю не є повторним визначенням податкового зобов'язання, а відтак відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2011 року у справі №2а-5877/10/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Квітень» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба