Постанова № 35700998, 09.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 р. Справа № 804/8905/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участю:

представників позивача Букрєєвої Р.О., Каурової В.В.,

представника відповідача Фат Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Агенс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агенс» (далі - ПП «Агенс», позивач) звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Верхньодніпровська ОДПІ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000432220 від 01.04.2013 року, прийняте Верхньодніпровською ОДПІ про сплату 21 995,62 грн., із них: за основним платежем 18 714,37 грн. податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 3281,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000442220 від 01.04.2013 року, прийняте Верхньодніпровською ОДПІ про сплату 21 700,40 грн., із них: за основним платежем 17 360,32 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 4340,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ПП «Агенс» відповідачем було складено акт перевірки № 226/222-32128377 від 18.03.2013 року, згідно висновку якого було встановлено нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПП «Агенс» послуг у ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Транс Атлантіка Сервіс» та їх подальшої реалізації, а також встановлено порушення норм ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 18 714,37 грн., заниження податку на додану вартість у сумі 17 360,32 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 01.04.2013 року №0000432220 та № 0000442220, з якими позивач не погоджується, виходячи з наступного. Між позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи» і ПП «Транс Атлантіка Сервіс» були укладені договори підряду, на підтвердження виконання яких були укладені всі необхідні первинні документи. Первинні документи в судовому порядку визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Послуги, отримані від ПП «Транс Атлантіка Сервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи» за періоди, які перевірялись складаються з проведення будівельних робіт на об'єктах ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод», з яким у позивача був укладений відповідний договір. Ліцензії на проведення відповідних робіт у ПП «Транс Атлантіка Сервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи» були в наявності. Позивач також зазначає, що ПП «Агенс» не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства ПП «Транс Атлантіка Сервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи». З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Від ДПІ у Бабушкінському районі відповідачем отримано акти перевірок ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Транс Атлантіка Сервіс» № 7204/224/3269/32694389 від 21.12.2012 року, №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року, якими встановлено, що усі операції купівлі-продажу за ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Транс Атлантіка Сервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. ПП «Агенс» є вигодонабувачем придбаних послуг у ПП «Транс Атлантіка Сервіс» в квітні та травні 2011 року та у ТОВ «ВК «Віконні системи» в грудні 2011 року. У результаті порушення контрагентами ПП «Агенс» - ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Транс Атлантіка Сервіс» - своїх податкових зобов'язань, приписів цивільного законодавства, складені ним первинні документи не мають статусу первинних документів і носять протиправний характер. Таким чином, діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Відповідач також звертає увагу суду на те, що на письмовий запит від Верхньодніпровської ОДПІ 21.01.2013 року до ПП «Агенс» були надані документи не в повному обсязі, документи підписані різними особами, що свідчить про фіктивність документів та фіктивність господарської операції. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПП «Агенс» зареєстровано 05.02.2003 року Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, перебуває на обліку платників податків у Верхньодніпровській ОДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Верхньодніпровською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Агенс» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» за листопад, грудень 2011 року та з ПП «Транс Атлантіка Сервіс» за квітень, травень 2012 року. За наслідком перевірки відповідачем 18.03.2013 року складено акт №226/222-32128377, в якому встановлено:

- нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ПП «Агенс» послуг у ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Транс Атлантіка Сервіс» та їх подальшої реалізації;

- порушення п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.4.1 п. 135.4, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту на суму 7026,37 грн. та податкових зобов'язань на суму 7026,37 грн. (в т.ч. за листопад 2011 року - 7026,37 грн.);

- порушення абз. «а» пп. 14.1.13, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 18 714,37 грн., в т.ч. за 4 кв. 2011 року у сумі 5589,37 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 13 125,00 грн.

01.04.2013 року Верхньодніпровською ОДПІ на підставі акту №226/222-32128377 від 18.03.2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000432220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 18 714,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3281,25 грн.;

- № 0000442220, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 17 360,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4340,08 грн.

З установчих документів позивача вбачається, що ПП «Агенс» здійснює діяльність з будівництва будівель, виробництва будівельних металевих конструкцій, будівництва інших споруд, інших спеціалізованих будівельних робіт, оптової торгівлі паливом, діяльності у сфері інжинірингу.

На здійснення вищевказаної діяльності позивачу видано ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області серії АВ №588298 від 22.08.2011 року зі строком дії з 18.08.2011 року по 05.08.2013 року, та дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № 762.11.12-45.21.1 зі строком дії з 29.07.2010 року по 29.07.2013 року.

Судом встановлено, що між ПП «Агенс» (підрядник) та ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (замовник) укладено договори підряду від 01.11.2011 року № 5100411, від 05.12.2011 року № 5128811, від 22.12.2011 року № 5123111, за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з будівництва досвідно-промислового об'єкту виготовлення засобів вибуху, 2 черга, та договір підряду від 16.04.2012 року № 547912, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з капітального ремонту покрівлі будівлі 39 (територія ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»).

На виконання кожного з зазначених договорів були складені акти прийняття виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, договірна ціна, розрахунки та податкові накладні.

На виконання субпідрядних робіт, визначених у вищезазначених договорах, ПП «Агенс» було залучено ТОВ «ВК «Віконні системи», яке здійснює діяльність на підставі ліцензії серії АВ № 595161, виданої 12.10.2011 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, зі строком дії з 12.10.2011 року по 12.10.2016 року, та ПП «Транс Атлантіка Сервіс», яке здійснює діяльність на підставі ліцензії серії АВ № 588322, виданої 26.09.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, зі строком дії з 14.09.2011 року по 14.09.2014 року.

Між ПП «Агенс» (замовник) та ТОВ «ВК «Віконні системи» (субпідрядник) були укладені договори підряду від 01.12.2011 року № 112, від 02.12.2011 року № 212, від 05.12.2011 року № 512, за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з будівництва досвідно-промислового об'єкту виготовлення засобів вибуху, 2 черга, та загальнобудівельних робіт будівель ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод». Загальна вартість договорів визначена в п. 2.2. для кожного договору окремо.

Підтвердженням факту виконання субпідрядних робіт ТОВ «ВК «Віконні системи» згідно зазначених договорів у листопаді, грудні 2011 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії актів прийняття виконаних будівельних робіт, податкових накладних, розрахунків договірної ціни, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів, актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей та платіжних доручень про оплату виконаних робіт.

Між ПП «Агенс» (замовник) та ПП «Транс Атлантіка Сервіс» (субпідрядник) було укладено договір підряду від 02.04.2012 року № 204/12, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з капітального будівництва покрівлі будівлі 39. Загальна вартість договору визначена в п. 2.2. і складає 75 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 500,00 грн.

Підтвердженням факту виконання субпідрядних робіт ПП «Транс Атлантіка Сервіс» згідно зазначеного договору у квітні, травні 2012 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії актів прийняття виконаних будівельних робіт, податкових накладних, розрахунків договірної ціни, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів та платіжних доручень про оплату виконаних робіт.

Субпідрядні роботи, виконані ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Транс Атлантіка Сервіс», були використані позивачем під час виконання будівельних робіт за договорами підряду, укладеними з ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод».

Висновок про нікчемність укладених угод, укладених з ТОВ «ВК «Віконні системи» та ПП «Транс Атлантіка Сервіс», зроблено відповідачем на підставі актів ДПІ у Бабушкінському районі від 21.12.2012 року № 7212/224/33972398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи»…» та від 21.12.2012 року № 7204/224/3269/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс Атлантіка Сервіс»…».

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ПП «Агенс» та ТОВ «ВК «Віконні системи» і ПП «Транс Атлантіка Сервіс» оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини з виконання робіт виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акти ДПІ у Бабушкінському районі від 21.12.2012 року № 7212/224/33972398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи»…» та від 21.12.2012 року № 7204/224/3269/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс Атлантіка Сервіс»…», оскільки вони не спростовують дійсність укладених між ПП «Агенс» та ТОВ «ВК «Віконні системи» і ПП «Транс Атлантіка Сервіс» правочинів щодо виконання робіт та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Згідно п. 134.4 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати по операціям з ТОВ «ВК «Віконні системи» і ПП «Транс Атлантіка Сервіс»: на час виписки податкових накладних ТОВ «ВК «Віконні системи» і ПП «Транс Атлантіка Сервіс» були зареєстровані платниками ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту та заниження податку на прибуток ПП «Агенс» по операціям з виконання робіт від ТОВ «ВК «Віконні системи» і ПП «Транс Атлантіка Сервіс», що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.04.2013 року № 0000432220 та № 0000442220 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 352 від 27.05.2013 року в сумі 436,96 грн., підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.04.2013 року № 0000432220 та № 0000442220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Агенс» судовий збір у розмірі 436 (чотириста тридцять шість) гривень 96 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14 серпня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар