Ухвала суду № 35700150, 08.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2013р. Справа № 9104/26193/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Агротранспорт”, м.Городок Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2010р. у справі №2а-931/10/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Агротранспорт”, м.Городок Львівської області

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області, м.Городок Львівської області/FONT>

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

3">ВТСАНОВИВ:

29.01.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Агротранспорт” (далі – Товариство, позивач) звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ДПІ у Городоцькому районі Львівської області (далі - ДПІ), просило скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000492301/0 від 30.07.2009р.; №0000492301/1 від 28.08.2009р.; №0000492301/2 від 05.11.2009р.; №0000492301/3 від 20.01.2010р. /P>

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган за наслідками планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. необґрунтовано прийшов до висновку про заниження Товариством чистої суми податкового зобов’язання в сумі 1622,00грн., що відображено в Акті перевірки. Оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними, Товариство сформувало податковий кредит на підставі укладених договорів, акта наданих і отриманих послуг, видаткових накладних, платіжних доручень, податкових накладних, які є первинними документами.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з тих підстав, що вартість запчастин та послуг по ремонту пресформ безпідставно віднесено Товариством до складу податкового кредиту, оскільки інформація, зазначена в первинних документах, є недостовірна через те, що не враховано трудові ресурси, транспорт, економічну необхідність здійснення таких операцій, що в свою чергу свідчить про відсутність факту продажу товарів. Товариство оплачувало кошти без мети реального настання правових наслідків. Господарське зобов’язання вчинено з метою приховування від сплати податків, а тому завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю, оскільки прийшов до висновку, що господарські операції між позивачем та ТзОВ “Профліга” є безтоварними. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що у ТзОВ “Профліга” відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціальних знань, що свідчить про відсутність реального характеру відповідних робіт, на підставі яких визначено суми податкового кредиту, а загалом і про відсутність факту надання таких робіт.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушення норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що висновки суду було вчинено без дослідження належних і допустимих доказів. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, що суперечить інтересам держави. Зазначає, що судом порушено норми Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а зокрема, статті 9 цього закону. Такі твердження обґрунтовано тим, що у Товариства наявні усі документи первинного бухгалтерського обліку, якими було задокументовано спірні господарські операції, а відтак таким документами і підтверджується реальність таких господарських операцій. Вважає, що судом такі документи були безпідставно відхилені при оцінці доказів.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Агротранспорт” зареєстровано виконавчим комітетом Городоцької районної ради 23.01.1992р. та перереєстроване Городоцькою райдержадміністрацією 17.12.2003р., у період, що перевірявся, було платником податку на додану вартість.

ДПІ у Городоцькому районі Львівської області було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., за наслідком якої складено Акт від 23.07.2009р. №46/23-13818469, в якому перевіркою встановлено, що ТзОВ “Фірма “Агротранспорт” порушило вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), в результаті чого Товариством занижено чисту суму податкового зобов’язання в сумі 1622,00грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009р. №0000492301/0, яким Товариству визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 2433,00грн., в т. ч. основний платіж в розмірі 1622,00грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 811,00грн.

За наслідком адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009р. №0000492301/0 рішеннями ДПА України, ДПА у Львівській області, ДПІ у Городоцькому районі Львівської області таке залишено без змін, а скарги Товариства без задоволення.

За результатами розгляду скарг ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.08.2009р. №0000492301/1, від 05.11.2009р. №0000492301/2, від 20.01.2010р. №0000492301/3.

Між Товариством (Замовник) та ТзОВ “Профліга” (Виконавцем) було укладено усний договір, відповідно до якого ТзОВ “Профліга” зобов’язується поставити знаки клеймо в кількості 89шт. та пружини в кількості 24шт., вартість послуг 2925,60грн., в тому числі податок на додану вартість (далі – ПДВ) на суму 474,60грн.

На виконання умов усного договору ТзОВ “Профліга” передало матеріальні цінності Товариству, про що виписало видаткову накладну №РН-6-26001 від 26.06.2008р. на суму 2925,60грн. Товариство платіжним дорученням №2404 від 19.06.2008р. на суму 2925,60грн. провело проплату, в якому в призначенні платежу зазначило – за ремонт пресформ згідно рах. №0306-1 від 03.06.2008р. часткова оплата та отримало від ТзОВ “Профліга” податкову накладну №6260000001 від 26.06.2008р. на суму 2925,60грн., в якій в графі номенклатура поставки товару зазначено – знаки клеймо, пружина.

За наслідком отримання 89шт. знаки клеймо та 24шт. пружин, Товариство провело списання 89шт. пружин по рахунку 91 “Загально виробничі витрати” для встановлення на 12 пресформ для виготовлення розтрубних деталей, як вбачається з акта списання №СпТ-000082 від 30.06.2008р., та провело списання 24шт. пружин по рахунку 91 “Загально виробничі витрати” для заміни пружин в пресформах, як вбачається з акта списання №СпТ-000102 від 31.07.2008р.

В червні 2008р. ПДВ в сумі 487,60грн. за усним договором Товариство віднесло до податкового кредиту в декларації з ПДВ. Податкова накладна №6260000001 від 26.06.2008р. віднесена до реєстру отриманих податкових накладних.

06.10.2008р. між Товариством (Замовник) та ТзОВ “Профліга” (Виконавець) було укладено Договір №б./н., предметом якого було надання послуг з ремонту пресформи на стовпчик, вартість якого 6800,00грн.

28.11.2008р. Товариство та ТзОВ “Профліга” склали акт наданих і отриманих послуг, в якому зазначено вартість виконаних робіт на суму 6800,00грн. та сума ПДВ – 1133,33грн.

На виконання умов договору ТзОВ “Профліга” виписано податкову накладну №2811.1 від 28.11.2008р., а Товариство провело проплату наданих послуг: платіжне доручення №2669 від 20.11.2008р. на суму 1800,00грн.; №2679 від 28.11.2008р. на суму 1000,00грн.; №4465 від 01.12.2008р. на суму 2000,00грн.; №2693 від 05.12.2008р. на суму 1000,00грн.; №2718 від 19.12.2008р. на суму 1000,00грн., в який в призначенні платежу було зазначено – за ремонт пресформ згідно рах. №0306-1 від 03.06.2008р. часткова оплата.

В листопаді 2008р. ПДВ в сумі 467,00грн. за Договором від 06.10.2008р. Товариство віднесло до податкового кредиту в декларації з ПДВ відповідно до податкової накладної №2811.1 від 28.11.2008р. та в грудні 2008р. ПДВ в сумі 667,00грн. за цим Договором Товариство віднесло до податкового кредиту в декларації з ПДВ відповідно до податкової накладної №2811.1 від 28.11.2008р., яка не відповідала даним реєстру отриманих податкових накладних, що зазначено в Акті перевірки та не спростовано в судовому засіданні представником позивача.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ТОВ “Профліга”, Товариство отримало право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

Судом також встановлено, що у ТзОВ “Профліга” відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціальних знань, що свідчить про відсутність реального характеру відповідних робіт, на підставі яких визначено суми податкового кредиту, а загалом і про відсутність факту надання таких робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, акт наданих і отриманих послуг від 28.11.2008р. не містить такого обов’язкового реквізиту, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт. Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем на вимогу суду не подано первинних документів, які б підтверджували факт транспортування придбаних у ТзОВ “Профліга” знаків клеймо та пружин, можливості здійснення таких послуг як ремонт пресформи на стовпчик з врахуванням рівня кваліфікації та спеціальних знань працівників.

З поданих представником позивача письмових документів вбачається, що згідно акту приймання-передачі від 30.03.2006р. Товариство отримало від ТзОВ “Ель пласт-Львів” 12 пресформ; згідно акту інвентаризації прес-форм від 13.03.2006р., зокрема, пресформи №1,2,3,6,8,10,11 підлягають подальшій експлуатації після належного профілактичного обслуговування і усунення неполадок; пресформи №7 (трійник 40/25) та №12 (середня частина стовпчика напрямного) підлягають капітальному ремонту заводом виробником, яким ТзОВ “Профліга” не являється.

Під час розгляду справи позивач не пояснив та не надав доказів, які б підтверджували доцільність залучення до експлуатації пресформи ТзОВ “Профліга”, адже завод виробник взяв на себе зобов’язання з капітального ремонту такої пресформи.

Оцінюючи вищенаведені обставини та відповідні правовідносини, колегія суддів керувалася наступними нормами законодавства.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168 (надалі – Закон №168) визначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 тієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно із вимогами ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до вимог п.3.2.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

У своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р. Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, оскільки статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для визначення об’єкта оподаткування з податку на додану вартість, податковий кредит повинен бути сформований за результатами господарських операцій, що мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ “Профліга” не може бути реальним учасником господарських операцій, а посилання позивача на наявність усіх документів первинного бухгалтерського обліку колегія суддів відхиляє, оскільки за відсутності самої господарської операції такі документи не можуть бути використанні для податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано доказів, які б безумовно вказували на реальність спірної господарської операції, також позивач не пояснив економічної доцільності залучення ТзОВ “Профліга” до робіт з експлуатації пресформ. Оскільки такі господарські операції було вчинено без мети реального настання правових наслідків, а лише з метою несплати податків, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть бути скасовані, адже відповідачем було правомірно визначено позивачу до сплати суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Агротранспорт”, м.Городок Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2010р. у справі №2а-931/10/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Агротранспорт”, м.Городок Львівської області до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області, м.Городок Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2010р. у справі №2а-931/10/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Агротранспорт”, м.Городок Львівської області до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області, м.Городок Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.Б. Хобор