Ухвала суду № 35700164, 25.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Справа № 37876/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Західсталь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Західсталь» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 жовтня 2010 року № 0018181601/0.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 25.10.2010 року № 0018181601/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає постанову безпідставною.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ «Торгова група «Західсталь» поданої за червень 2010 року (вх. № 81134 від 20.07.2010 року) якою встановлено, що згідно АІС «Автоматизоване співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» у податковій декларації за червень 2010 р. рахується розбіжність по завищенню податкового кредиту в сумі 1866,67 грн. по ПП «Максима».

Відповідно до надісланої Довідки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя від 26.07.2010 року №339/15/32788492 підприємство не знаходиться за юридичною адресою та встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). В результаті проведеної невиїзної документальної перевірки встаноаіено: Остання податкова звітність: Декларація з ПДВ за лютий 2010 р. (вх. № 9000790993 від 22.03.10 р.). Розрахунок комунального податку за 1 квартал 2010 року (вх. № 9000916109 від 09.04.10р.). Згідно бази даних, декларація з ПДВ по підприємству ПП «Максима» за березень, квітень, травень, червень 2010 року, яка має статус податкової звітності відсутня. Наявність основних виробничих фондів за даними Декларацій з податку на прибутої виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2009 рік склала 219,561 тис. грн. декларація за 1 квартал 2010 року не надавалась. Основнії засоби у ПП «Максима» відсутні. До декларацій з податку на прибуток за 2009 р. додаток К1/1 не надавався Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення оснйвних фондів» та 07 «Сум; амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні Чисельність працюючих: відповідно до довідки по формі ІДФ. фіікість працюючих на підприємстві у IV кварталі 2009 року складала 5 осіб, у 1 квартирі 1010 р. не надавався враховуючи загальний обсяг декларуємих доходів від реалізації товарів (робіт,послуг) фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. Наявність за юридичною адресою: підприємство не знаходиться за юридичної адресою, акт виходу від 23.06.2010 №35. При цьому, в ході організації проведення перевірки, з метою забезпечення проведення перевірки з питань підтвердження відомостей за результатами встановлених фактів здійснено вжито такі заходи: направлено запит на встановлення місцезнаходження (службова записка до ВПМ від 12.07.2010 р.№43). Відповідь ВПМ не надана. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Тому апелянт вважає, що укладені договори відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Луцька ОДПІ вважає даний правочин нікчемним виходячи з того,що на момент виписки податкової накладної від 31.05.10 року ПП «Максима» звітність з ПДВ до ДПІ неподало і відповідно в зобов'язання дані суми невідобразило. В свою чергу ТЗОВ «Західсталь» отримало можливість заволодіти коштами держави шляхом зменшення зобов'язань та віднесення до кредиту даної податкової накладної. Крім того, 24.09.2010 р. анульовано Свідоцтва платника ПДВ ПП «Максима».

Отже, виходячи з цих висновків, правочин, який порушує публічний порядок і був спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, є нікчемним (стаття 228 ЦК ). У свою чергу частиною другою статті 215 ЦК встановлено, що визнання нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Вважає, що у процесі встановлення обставин у справі з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необгрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість,. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України податковий орган виходив з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Одночасно Верховний Суд України конкретизував предмет доказування у відповідній категорії спорів. Зокрема, дослідженню підлягала реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Загалом аналіз правових позицій Верховного Суду України свідчить про те. що ці позиції здебільшого не обмежуються виключно формальним застосуванням словесних приписів Закону України «Про податок на додану вартість», які, до того ж подекуди є суперечливими (як наприклад, положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону). Перевагу надано встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ Луцькою ОДПІ складено акт від 14.10.2010 року № 7070/15/115/32273650, яким встановлено, що згідно АІС «Автоматизоване співставлення розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» у податковій декларації ТзОВ «Торгова група «Західсталь» за червень 2010 р. рахується розбіжність по завищенню податкового кредиту в сумі 1 866,67 грн. У акті перевірки зазначено, що відповідно до довідки ДПІ у Іллічівському районі у м. Маріуполі від 09.08.2010 року ПП «Максима», якому позивач перерахував на виконання договору, не знаходиться за юридичною адресою та встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Луцька ОДПІ вважає, що укладені з ПП «Максима» угоди є нікчемними та не створюють юридичних наслідків. Крім того 24.09.2010 року анульовано Свідоцтво платника ПДВ ПП «Максима». На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення- рішення від 25.10.2010 року № 0018181601/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2426,67 грн., в т. ч. 1866,67 грн. основного платежу та 560 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2010 року ТзОВ «Торгова група «Західсталь» уклало з ПП «Максима» договір на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом. ПП «Максима» на момент укладення договору було платником ПДВ, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08631529 від 04.07.2005 року та мало ліцензію на надання послуг з перевезень серії АБ № 225405 від 14.09.2005 року (строк дії до 14.09.2010 року). На підставі укладеного договору ПП «Максима» надало ТзОВ «Торгова группа «Західсталь» послуги з перевезення вантажів автотранспортом на суму 11 200 грн., в тому числі ПДВ 1866,67 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 30.06.2010 року, товарно-транспортні накладні від 30.06.2010 року серії 10ААА № 693142 та серії ААА № 693141, податкова накладна № 1458 від 30.06.2010 року. За надані послуги позивач розрахувався повністю шляхом перерахунку коштів платіжним дорученням від 16.07.2010 року.

Постановляючи рішення суд першої інстанції вірно врахував, що згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари(послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Статтею ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції правильно вважав, що згідно вище зазначених вимог договір, укладений позивачем з ПП «Максима», акт виконаних робіт, податкова накладна повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити, а відтак позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2010 року 1866,67 грн. податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг, наданих ПП «Максима».

Крім того суд першої інстанції підставно відхилив твердження податкового органу про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ПП «Максима», з тих підстав, що останнє не знаходиться за юридичною адресою і його свідоцтво платника ПДВ анульовано, бо відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може буги, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині, необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Згідно матеріалів справи правочин, укладений між позивачем та ПП «Максима», виконаний обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було отримано послуги, і в акті перевірки не зауважено.

Крім того суд першої інстанції правильно вважав необгрунтованими посилання відповідача на ту обставину, що ПП «Максима» не сплачено податки до бюджету внаслідок здійснення господарських операцій з позивачем, що підтверджується довідкою ДПІ у Іллічівському районі у м. Маріуполі від 09.08.2010 року, бо несплата податку продавцем у разі фактичного здійснення господарського операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно вважав, що встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки Луцької ОДПІ, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року по справі № 2а-2991/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлений 29.11.2013 року