Ухвала суду № 35697751, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р. Справа № 876/11601/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської МДПІ на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у справі за позовом Ужгородської МДПІ до ТзОВ «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» про сплату нарахованих податкових зобов'язань,-

встановила:

У червні 2013 року Ужгородської МДПІ звернулася з позовом до ТзОВ «Українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» про сплату нарахованих податкових зобов'язань.

Позивач вказував, що ними проведено планову виїзну перевірку ТзОВ СП «Арсіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 21.12.2012 року за результатами якої складено акт №556/22-0/32495111 від 05.04.2013 року.

Актом перевірки встановлено наступні порушення: п. 1.20.1 п. 1.20, п.п. 1.20.0 п. 1.20 ст. 1, п. 1.32 ст. 1, п.п. 7.4.2, п. 7.4, п. 7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153, п. 189.1 ст. 189 ПК України, в результаті чого донараховано податок на прибуток із застосуванням «звичайних цін» на загальну суму 177 217 грн.; п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування із застосуванням «звичайних цін» в розмірі ПДВ 14 032 грн.

На підставі даного акту позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 року: №000083/22-0/324955111 про збільшення суми грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з податку на прибуток у розмірі 189 699,00 грн., в тому числі 177 217,00 грн. основного платежу та 12 482,00 грн. штрафних санкцій; №00087/22-0/324955111 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 17 145,00 грн, в тому числі 3113 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п. 39.15 ст. 39 ПК України, із змінами та доповнення, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визнаної в такому податковому повідомлення-рішення, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суму з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

З врахуванням викладеного позивач звернувся до суду та просив винести рішення, яким стягнути з ТзОВ СП «Арсіл» нараховані із застосуванням «звичайних цін» податкове зобов'язання по платежу : податок на прибуток в розмірі 189 699,00 грн. в тому числі 177 217,00 грн. основного платежу та 12 482,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та по платежу податок на додану вартість зменшену суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 17 145,00 грн., в тому числі штрафної (фінансової) санкції у розмірі 3113 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що постанова суду прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «українсько-італійська фірма з іноземними інвестиціями «Арсіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено Акт № 556/22-0/32495111 від 05.04.2013 року.

В ході вищевказаної перевірки встановлено, що в охоплений перевіркою період відповідач здійснював придбання лісопродукції у Турківського ДЛГ ЛГП «Галсільліс», ДП «Турківський лісгосп», ДП «Великоберезнянське ЛГ», з одного боку, та придбавав лісопродукцію у посередників - фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_1,, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за цінами, які, за висновками позивача, є вищими від звичайних цін.

У зв'язку із наведеним, позивачем встанволені наступні порушення: п. 1.20.1 п. 1.20, п.п. 1.20.0 п. 1.20 ст. 1, п. 1.32 ст. 1, п.п. 7.4.2, п. 7.4, п. 7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153, п. 189.1 ст. 189 ПК України, в результаті чого донараховано податок на прибуток із застосуванням «звичайних цін» на загальну суму 177 217 грн.; п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування із застосуванням «звичайних цін» в розмірі ПДВ 14 032 грн.

На підставі даного акту позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 року: №000083/22-0/324955111 про збільшення суми грошового зобов'язання (із застосуванням звичайних цін) з податку на прибуток у розмірі 189 699,00 грн., в тому числі 177 217,00 грн. основного платежу та 12 482,00 грн. штрафних санкцій; №00087/22-0/324955111 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 17 145,00 грн, в тому числі 3113 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 року за №№ 000083/22-0/32495111, 000087/15-0/32495111 були прийняті Позивачем після набрання чинності ст. 39 ПК України, тому відповідні положення цієї статті щодо порядку нарахування та сплати податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинні застосовуватися до спірних правовідносин. Судом встановлено, що відповідач спірні суми податкових зобов'язань не сплатив, отже вказані податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними, а питання щодо стягнення податкових зобов'язань повинно вирішуватись в судовому порядку.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (яким здійснювалося правове регулювання порядку обчислення і сплати ПДВ до 31.12.2010 року) встановлено, що у цьому законі звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1 розділу ХІХ ПК України передбачено, що ст. 39 ПК України, яка встановлює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 01 січня 2013 року.

Відповідно до пп. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована.

Згідно з пп. 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В акті перевірки № 556/22-0/32495111 від 05.04.2013 року вказано, що позивач визначив звичайні ціни на лісопродукцію на рівні продажних цін на лісопродукцію, які діяли в одного з контрагентів, з якими співпрацював Відповідач, а саме: на Турківській ДЛГ ЛГП «Галсільліс».

Всупереч вищенаведеним правовим нормам, позивачем взагалі не досліджувалися питання про рівень цін на відповідну продукцію, який склався на ринку аналогічних товарів та послуг, про те, за якою ціною інші вторинні лісокористувачі продають свою продукцію на внутрішньому ринку. Суд не може погодитися з доводами Позивача про те, що найнижча ціна одного з постачальників - первинного лісокористувача Турківського ДЛГ ЛГП «Галсільліс» на лісопродукцію являється середньою ринковою ціною на аналогічну продукцію.

Факт відповідності цін, за якими Відповідач придбавав лісопродукцію у фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_1,, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 протягом періоду, що охоплений перевіркою, рівню звичайних цін підтверджується довідкою Закарпатської торгово-промислової палати № 15.03-11/225 від 19.04.2013 року (а.с. 151), з якої вбачаються ринкові ціни реалізації лісоматеріалів шпилькових порід, які діяли в Україні у 2010-2012 роках.

Не може бути достатнім доводом на підтвердження факту порушення відповідачем вимог податкового законодавства та обставина, що при наявності договорів на поставку лісо продукції з первинним лісокористувачем відповідач додатково придбавав аналогічну продукцію у вторинних лісокористувачів. Вибір контрагентів, укладення з ними господарських договорів, визначення обсягу продукції, що використовується в господарській діяльності є правом відповідача як суб'єкта господарювання. Факт придбання додаткових обсягів продукції у вторинних лісокористувачів за ринковими цінами не суперечить нормам податкового законодавства.

Твердження позивача про невідповідність звичайній ціні цін на лісопродукцію, що придбавалася Відповідачем у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спростовуються, також, тим, що за договорами купівлі-продажу, які були укладені відповідачем із вказаними суб'єктами господарювання, договірна ціна лісопродукції включає в себе також суму ПДВ та вартість послуг із перевезення лісопродукції. Даний факт підтверджується, зокрема Договором від 19.05.2010 року, що укладений Відповідачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 122-123), зі змісту п. 8.2, 9.2 якого вбачається, що ціна за пиловник хвойний 2 сорт (26-34см) складає 405 грн. за 1 м3, пиловник хвойний 3 сорт (26-34см) - 395 грн. за 1 м3, пиловник хвойний 3 сорт (20-24см) - 398 грн. за 1 м3, баланси хвойні (14-18см) - 195 грн. за 1 м3, будівельний ліс (14-20см) - 341 грн. за 1 м3, техсировина - 244 грн. за 1 м3 та включає в себе суму ПДВ та вартість послуг перевезення лісопродукції.

Крім того, судом встановлено, що в додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 5 від 01.08.2010 року, укладеного між відповідачем та Турківським ДЛГ ЛГП «Галсільліс» (а.с. 110-111), визначені мінімальні відпускні ціни на лісопродукцію Турківського ДЛГ ЛГП «Галсільліс»: пиловник шпильковий 2 сорт (26-34см) складає 340 грн. за 1 м3, пиловник шпильковий 3 сорт (20-24см) - 314 грн. за 1 м3, пиловник шпильковий 3 сорт (26-34см) - 343 грн. за 1 м3, будівельний ліс (14-20см) - 286 грн. за 1 м3, техсировина - 189 грн. за 1 м3, баланси хвойні - 140 грн. за 1 м3.

Відповідно до п. 2 даного Договору купівлі-продажу № 5 від 01.08.2010 року, укладеного між відповідачем та Турківським ДЛГ ЛГП «Галсільліс», визначено, що поставка лісопродукції здійснюється автотранспортом, найманим і оплаченим відповідачем за ціною 52 грн. за 1 м3.

Тому, суд вважає помилковим визначення Позивачем рівня звичайних цін на лісопродукцію на рівні продажних цін на лісопродукцію (без врахування сум ПДВ та витрат на перевезення лісопродукції), які діяли на Турківській ДЛГ ЛГП «Галсільліс» в охоплений податковою перевіркою період.

Таким чином, позивачем не доведено правильність встановлення рівня звичайної ціни на лісопродукцію, а також не доведено того, що договірні ціни на лісопродукцію, придбану Відповідачем у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1,, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,, не відповідають рівню звичайних цін на лісопродукцію.

Згідно пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6. ст. 138 ПК України).

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 153.2.2 пункту 153.2 ст. 153 ПК України передбачено, що витрати, понесені платником податку визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У свою чергу, підпунктом 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач здійснював включення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів вартість придбаної лісопродукції у Турківського ДЛГ ЛГП «Галсільліс», ДП «Турківський лісгосп», ДП «Великоберезнянське ЛГ», фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_1,, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підтверджується відповідними первинними документами: договорами купівлі-продажу, договорами про надання послуг автотранспортом, товарно-транспортними накладними, аукціонними свідоцтвами, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач зробив хибний висновок про завищення відповідачем валових витрат на суму 381 464 грн. (за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р.), на суму 370 110 грн. (за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.), про заниження відповідачем податку на прибуток у сумі 177 217 грн. та про необхідність нарахування суми штрафу у розмірі 12 482 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, пунктів 6, 7 підрозділу ХХ розділу 10 ПК України.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (яким здійснювалося правове регулювання порядку обчислення і сплати ПДВ до 31.12.2010 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема дата отримання платником податку товарів-послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналогічні положення були встановлені і нормами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд констатує, що оскільки господарські операції відповідача по придбанню лісопродукції від Турківського ДЛГ ЛГП «Галсільліс», ДП «Турківський лісгосп», ДП «Великоберезнянське ЛГ» та у фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_1,, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були пов'язані з господарською діяльністю відповідача та здійснені за договірними цінами, які не є вищими від рівня звичайних цін, то цілком правомірним є включення відповідачем суми 14 032 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року, суми якого підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив відсутність у позивача підстав для зменшення відповідачу бюджетного відшкодування із застосуванням «звичайних цін» на суму ПДВ у розмірі 14 032 грн., та збільшення відповідачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на вказану суму та про нарахування суми штрафу у розмірі 3 113 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, п. 7 підрозділу ХХ розділу 10 ПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржену постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Ужгородської МДПІ залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у справі №807/2249/13-а - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.11.2013 року