Рішення № 35697508, 27.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2013 Справа № 905/7903/13

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак», м. Донецьк

до відповідача: Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Сніжне, Донецька область, м. Сніжне

про: стягнення заборгованості у сумі 42650,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: - не з`явився.

від відповідача: Попова В.М. за довіреністю № 1568 від 26.11.2013 р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопак», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Сніжне, Донецька область, м. Сніжне про стягнення заборгованості у сумі 42650,10 грн., а саме 40372,60 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 1873,77 грн., індекс інфляції у сумі 403,73 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №27 від 20.04.2012 р., специфікацію №1 до договору №27 від 20.04.2012 р., видаткову накладну №328 від 20.04.2012р. акт звіряння за 2012 р., претензію № 15 від 23.08.2013 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

27.11.2013 р. через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про наявність заборгованості у підприємства відповідача згідно договору №27 від 20.04.2012 р. на суму 40372,60 грн. Вважав, що позивач не скористувався можливістю досудового врегулювання спору. Посилався на недостатність бюджетного фінансування у зв'язку з чим і виникла заборгованість. Проти стягнення штрафних санкцій заперечував.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

20.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопак» (Постачальник) та Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Сніжне, Донецька область, м. Сніжне (Покупець) був укладений договір №27 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити й передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити медичні бланки, журнали, зазначені в специфікації до цього договору. За умовами п. 6.4. Договору він вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012 р. Означений договір підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств без зауважень.

За умов п. 1.2. Договору його сума складає 40372,60 грн.

Умовами п. 3.1. Договору сторони встановили обов'язок Постачальника забезпечити поставку продукції за Договором. Згідно п. 4.1. Покупець забезпечує своєчасний прийом продукції, тощо.

Відповідно до п. 5.1. Договору передбачено, що покупець проводить оплату за поставлену продукцію за фактом поставки.

Сторони підписали Специфікацію №1 до договору №27 від 20.04.2012 р., відповідно до якої узгодили найменування, кількість, ціну продукції, та загальну вартість продукції у розмірі 40372,60 грн.

На виконання умов зазначеного договору позивач у 20.04.2012 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 40372,60 грн. разом з ПДВ.

Факт поставки продукції за наведеною специфікацією та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується видатковою накладною №№328 від 20.04.2012, належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи, з відміткою про передачу-отримання - підписами уповноважених осіб. Означена накладна підписана сторонами без заперечень. Актом звіряння заборгованості за 2012 р., укладеним між сторонами та засвідченим належним чином, відповідачем, Центром первинної медико-санітарної допомоги міста Сніжне, підтверджено наявність заборгованості перед позивачем на загальну суму 40372,60 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості становить 40372,60 грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач існуючий борг в сумі 40372,60 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1873,77 грн., індексу інфляції у сумі 403,73 грн. згідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Заявлений до стягнення розмір 3% річних у сумі 1873,77 грн. за період з 21.04.2012 р по 07.11.2013 р. на суму заборгованості 40372,60 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Що стосується заявленого до стягнення індексу інфляції у розмірі 403,73 грн. за період з травня 2012 р. по жовтень 2013 р. суд виходить з наступного.

За Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997) при проведенні відповідних нарахувань слід враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Зокрема, якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сукупний індекс інфляції за зазначений період складає 98,90%, тобто при розрахунку інфляційних втрат позивач не враховував наявність дефляції за період з травня 2012 р. по жовтень 2013 р.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в сумі 403,73 грн. задоволенню на підлягають.

Стосовно посилання відповідача на порушення позивачем ст.ст. 5, 6 ГПК України, а саме невжиття заходів досудового врегулювання спору, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування, то господарський суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від виконання договірних зобов'язань з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт другий інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» із відповідними змінами, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.07.2008 № 01-8/451 «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Cудом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини «відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, «Бакалов проти України» від 30.11.2004).

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Вищого господарського суду України від 27.10.2011 № 11/446.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак», м. Донецьк

до Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Сніжне, Донецька область, м. Сніжне про стягнення заборгованості у сумі 42650,10 грн., а саме 40372,60 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 1873,77 грн., індекс інфляції у сумі 403,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Центру первинної медико-санітарної допомоги міста Сніжне (86584, Донецька область, м. Сніжне, вул.Квітки, буд. 1, код ЄДРПОУ 38024075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак» (83005, м. Донецьк, вул. Батіщева, 2А, код ЄДРПОУ 31301282) заборгованість у розмірі 40372,60 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 1873,77 грн., судовий збір у розмірі 1704,21 грн.

В вимогах в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 403,73 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя І.А. Бойко