Ухвала суду № 35696370, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 820/1437/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1437/13-а

за позовом Ізюмської об'єднанлї державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Державного бюджету України заборгованість зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 137.794,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та набуло правового статусу юридичної особи, ідентифікаційний номер 24673063 року. З 07.05.1997 року відповідача взято на облік як платник податків і зборів в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції, про що в матеріалах справи свідчить довідка від 25.09.2012 року №2158/10/19025.

Також судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено, що Ізюмським комунальним виробничо водопровідно-каналізаційним підприємством була подана до Ізюмської ОДПІ Харківської області податкова декларація з податку на додану вартість № 9080313514 від 20.12.2012 року, якою відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 137,794,00 грн. по строку сплати 30.12.2012 року.

Ізюмською ОДПІ Харківської області здійснювалися заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу який ним в добровільному порядку не було погашено, а саме: надіслано першу податкову вимогу №1/47 від 16.10.2001 року та другу №2/107 від 21.11.2001 року (а.с.11-12); в подальшому прийнято рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів №16/24-24673063/2448 від 18.03.2002 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п.п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити суму його податкового зобов'язання, визначену ним самостійно, проте не зробив цього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено наявність спірної суми податкового боргу, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків.

З урахування наведеного судом першої інстанції правильно визначено, що загальний податковий борг Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства існує з 2001 року та до часу розгляду справи судом не переривався.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1437/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.