Постанова № 35696216, 26.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

"fs33">УкраїнаONT>

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р. Справа №805/16596/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2990000,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2990000,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач має заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати податку на додану вартість відповідно до податкової декларації, яка є узгодженою з дати їх подання.

Просить суд стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253, 85400, Донецька обл., м.Селидове, вул.К.Маркса, 41) кошти в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2990000,00 грн. з рахунків боржника у банках, обслуговуючих такого платника податків до бюджету на рахунок №31113029700070, відкритий в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 30 14010100.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06 червня 2005 року, ідентифікаційний код 33426253, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.10), перебуває на податковому обліку у Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції з 08 червня 2005 року за №56, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП №62 від 16 квітня 2010 року (а.с.11).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідачем було надано до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року від 19 вересня 2013 року №9058612801, якою нарахував суму податку на додану вартість у розмірі 3120759,00грн. (а.с.16).

Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було прийняте рішення від 30 вересня 2013 року №148/05-99-11-02-12-2 про розстрочення грошових зобов’язань (а.с.18).

Відповідно до цього рішення, між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення сплати грошових зобов’язань на загальну суму 2990000,00 грн. під проценти з 30 вересня по 16 грудня 2013 року. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 ст.129 ПК України (а.с.19).

У зв’язку з невиконанням платником податків умов договору про розстрочення грошових зобов’язань в частині своєчасності сплати чергової частки розстроченої суми, що веде к накопиченню знов створеного податкового боргу, позивачем на підставі ст.100 ПК України, прийнято рішення від 07 листопада 2013 року №75с/05-99-11-02-12-3 про скасування розстрочення грошових зобов’язань (а.с.22).

Таким чином, відповідачем узгоджене податкове зобов’язання по податку на додану вартість не сплачене, внаслідок чого виник податковий борг у розмірі 2990000,00грн.

Також, заборгованість підтверджується Актом звірення розрахунків з бюджетом станом на 25 листопада 2013 року (а.с.34).

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.59 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

Красноармійською ОДПІ відповідачу направлена перша податкова вимога від 01 липня 2005 року №1/92 та друга податкова вимога від 05 серпня 2005 року №2/103, які були отримані відповідачем, про що є відмітки на корінцях вимог (а.с.12,13).

Податковим органом було зареєстровано активи платника податків в податкову заставу, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.15).

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

У відповідача в банках відкриті розрахункові рахунки, що підтверджено довідкою Красноармійської ОДПІ ГУ Міндоходів від 13 листопада 2013 року №1710/10/05-21-18-13 (а.с.23).

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (а.с.35).

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача до суду надана заява про встановлення способу та порядку виконання постанови суду (а.с.36), в якій просив суд відповідно до статті 257 КАС України передбачити в судовому рішенні спосіб та строки виконання судового рішення надавши відстрочення на 3 роки виконання постанови суду про стягнення суми заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2990000,00 грн.

Що стосується заяви відповідача, якою останній просив встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом відстрочення податкової заборгованості, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається, що на даний момент своєчасне виконання постанови суду у повному обсязі ускладнене тяжким фінансово-економічним становищем підприємства, яке в значній мірі залежить від бюджетного фінансування, значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про залежність підприємства від кредиторів, поряд з цим має місце зростання собівартості товарної вугільної продукції, зменшення придатності основних засобів, отримані доходи не покривають проведених витрат, що в кінцевому результаті призвело до збиткової діяльності. Зазначає, що майно підприємства знаходиться у податковій заставі, також накладено арешти на більшу частину грошових коштів заявника, які знаходяться у банківських установах. Крім того, в наслідок аварії, яка сталася 29 березня 2013 року на Вуглегірській ТЕС ПАТ «Центренерго», зменшено споживання вугілля ДП «Селидіввугілля».

Судом враховано, що на дату розгляду заяви відповідач не має можливості сплатити вказані суми у зв’язку із тяжким фінансовим становищем.

Посилання відповідача на перебування підприємства у скрутному фінансовому становищі, підтверджуються доданими до заяви документами, а саме: балансом на 30 червня 2013 року (а.с.40), звітом про фінансові результати за 1 півріччя 2013 року (а.с.41), постановами про арешт коштів боржника (а.с.42-46), Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.47-58), випискою з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на 29 жовтня 2013 (а.с.59), телеграмою першого заступника Міненерговугілля (а.с.60).

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодекс адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Така необхідність виникла у зв’язку із забезпеченням можливості виконання судового рішення.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.

В даному випадку стягнення всієї суми заборгованості призведе до того, що під загрозою може опинитися виробнича діяльність підприємства, у зв’язку з чим судове рішення залишиться невиконаним.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем доведена необхідність встановлення відстрочення даного судового рішення строком на 3 роки виконання постанови суду про стягнення суми боргу з податку на додану вартість в розмірі 2990000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява відповідача щодо відстрочення податкового боргу у даній постанові підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, 257, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2990000,00 грн. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253, 85400, Донецька обл., м.Селидове, вул.К.Маркса, 41) кошти в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2990000,00 грн. з рахунків боржника у банках, обслуговуючих такого платника податків до бюджету на рахунок №31113029700070, відкритий в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 30 14010100.

Встановити порядок виконання судового рішення шляхом надання відстрочення виконання судового рішення на 3 роки.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 листопада 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 02 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.