Рішення № 35696011, 25.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Шишка А.І.,

секретаря - Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1. Просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 66055,50 грн. звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Просили висилити ОСОБА_1 та інших осіб, які проживають у вказаній квартирі, зі зняттям їх з реєстраційного обліку, стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивували тим, що 20 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 135 тис. грн. зі сплатою 19 % на рік строком до 10 грудня 2012 року. В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, забезпеченого договором іпотеки, заборгованість останньої перед Банком станом на 23.03.2012 склала 66055,50 грн. Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, тому зобов'язаний передати предмет застави (вказану квартиру) заставодержателю - Банку.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 30 жовтня 2012 року доповнено резолютивну частину рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2012 року наступним реченням: у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення з квартири її та інших осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Калуша Івано-Франківської області відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2012 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2012 року та додаткове рішення від 30 жовтня 2012 року залишені без змін.

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2012 року, додаткове рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2012 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.06.2013 співвідповідачами по справі притягнуто ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2013 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру) шляхом її продажу з публічних торгів. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Банку 660,56 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржило в апеляційному порядку рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2013 року в частині продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселення та зняття з реєстраційного обліку. Вважають, що рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права за недоведеністю обставин, що мають значення, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

На думку апелянта, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»). Вважає, що в разі встановлення способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Зазначає, що , якщо сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але позбавляються цього права в судовому порядку за рішенням суду, то це суперечить ст. ст. 55,124 Конституції України. Зі слів апелянта, п. 29 Договору іпотеки містить застереження, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом ... на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Апелянт вважає, що, з огляду на те, що Законом та умовами договору передбачено, що іпотекодавець надає Іпотекодержателю право здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності па нерухоме майно (п. 27 Договору іпотеки), то вимога Позивача стосовно надання права отримати витяг з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки є законною і обґрунтованою.

Крім того, на думку апелянта, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо надання Позивачу права на отримання витягу з Державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також надання Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Оскільки, зазначає апелянт, позивач, не будучи власником предмету іпотеки, але отримавши право його продажу на підставі рішення суду, фактично не зможе реалізувати надане судом право, оскільки не зможе отримати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для його продажу.

Апелянт не погоджується з відмовою суду в задоволенні позовної вимоги щодо зняття відповідачів з реєстрації. Стверджує, що наявність реєстрації місця проживання відповідачів є перешкодою для виконання рішення суду про звернення стягнення. Крім того, вважає, що прийняте рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням (в даному випадку - рішення про звернення стягнення та виселення) відповідно є підставою для зняття цих осіб з реєстрації, оскільки суд не позбавлений права на визначення порядку виконання ухваленого рішення, наданого ст. 217 ЦПК України.

Крім того, зі слів апелянта, описова та мотивувальна частини рішення не містять підстави та мотиви, з яких суд відмовив у задоволені вимог щодо надання Банку права на отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій.

Просить Змінити рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2013 та задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі, зокрема: звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу, ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та виселити відповідачів зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Калуш, а в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів, просила її задовольнити.

Відповідачі по справі в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши представника апелянта, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Щодо вирішення позовних вимог Банку по зверненню стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом рішення не оскаржується, тому в силу ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не перевіряє його законність і обґрунтованість в цій частині.

Судом встановлено, що 20 грудня 2007 року між Закритим (згодом Публічним) акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №221 МК (далі - Кредитний договір), за яким остання отримала кредит у розмірі 135 000,0 грн. зі сплатою 19 % на рік строком до 10 грудня 2012 року (а.с. 9-11).

Додатком №1 до Кредитного договору передбачено та погоджено між сторонами Графік погашення кредиту, відсотків та винагороди (а.с. 12).

Сторони укладали додаткові угоди до Кредитного договору (а.с. 13-16).

Для забезпечення виконання даного договору, 20.12.2007 між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки квартири (далі - Договір іпотеки, а.с. 17 - 19), за яким предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира, предмет іпотеки).

Договором іпотеки визначено та погоджено сторонами, що вартість предмету іпотеки становить 148950,00 грн. (п. 33.4 Договору іпотеки, а.с. 19).

Згідно Розрахунку заборгованості за Кредитним договором борг ОСОБА_1 перед Банком станом на 23.03.2012 склав 66055 грн. 50 коп. (а.с. 7-8).

Листом №30.1.0.0/2 від 22.03.2012 ПАТ КБ «Приватбанк» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення суми заборгованості, а в разі її невиконання - добровільне звільнення нерухомого майна, яке є предметом іпотеки (а.с. 20).

На дату звернення до суду з даним позовом вказаний борг погашено не було, що не заперечується сторонами по справі.

Згідно представлених ОСОБА_1 копій чеків, у липні-серпні 2012 року остання частково погасила заборгованість по кредиту на суму 8050,0 грн. (а.с. 100-101).

Відповідно до приписів ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Необхідною правовою підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлений ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» обов'язок іпотекодержателя у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору надіслати іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Суд першої інстанції вірно констатував існування заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед Банком за Кредитним договором і, враховуючи норми ст. 526 ЦК України та ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», правильно звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки з публічних торгів (шляхом проведення прилюдних торгів).

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги про виселення відповідачів із спірного житла суд помилково послався на те, що всі відповідачі належним чином (у відповідності із вимогами ЖК України) не повідомлялися про їх виселення, оскільки, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи в повній мірі, що, за п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Порядок та процедуру проведення виселення громадян, що мешкають у житловому будинку чи житловому приміщенні, на які як на предмет іпотеки звернуто стягнення, врегульовано нормами ч. 4 ст. 9, ч. 3 ст. 109 ЖК України та ч. 2 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» примусове виселення здійснюється, якщо мешканці добровільно не звільнили житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя.

На а.с. 20 знаходиться копія листа №30.1.0.0/2 від 22.03.2012 ПАТ КБ «Приватбанк», адресованого ОСОБА_1, про відправлення якого засобами поштового зв'язку 22.03.2012 саме як рекомендованого листа свідчить наявна в матеріалах справи на а.с. 21 копія фіскального чеку «Укрпошти».

Колегія суддів вважає, що позивачем було виконано вимоги закону, в т.ч. і в розумінні ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», щодо обов'язкового попереднього письмового повідомлення, оскільки, відповідач ОСОБА_1 була повідомлена рекомендованим листом про необхідність повернення суми кредиту в повному обсязі в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, або добровільне звільнення в цей же термін нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

За таких обставин, вважає колегія суддів, вимога Банку щодо примусового виселення ОСОБА_1 підлягає до задоволення, оскільки, відповідач добровільно не звільнила спірну квартиру, хоча й була письмово повідомлена про вимогу Банку щодо усунення порушення умов Кредитного договору у встановлений строк.

В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження про письмове повідомлення інших відповідачів щодо добровільного звільнення спірної квартири, тому в цій частині вимоги Банку, вважає колегія суддів, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню як і вимоги про зняття відповідачів з реєстраційного обліку.

Крім того, оскільки, рішенням суду було задоволено позовну вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, то, в порушення приписів п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», ст. 39 ЗУ "Про іпотеку", п. 6 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції не зазначено початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи наведене та той факт, що згідно п.п. 33.4 Договору іпотеки квартири від 20.12.2007 сторони визначили вартість предмету іпотеки в сумі 148950,00 грн, колегія суддів вважає за належне, встановити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в цій же сумі - 148950,00 грн.

Приписами ст. 31 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено правила розподілу доходів від продажу предмета забезпечувального обтяження, які також застосовуються в разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах за рішенням суду. Згідно п. 5 ч. 1 цієї ж статті розподіл доходів від продажу предмета забезпечувального обтяження завершується поверненням решти боржнику.

Оскільки рішенням суду в рахунок погашення заборгованості в сумі 66055,50 грн за Кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки вартістю 148950,0 вважає колегія суддів, що залишок коштів, одержаних від продажу предмета іпотеки, слід повернути боржнику ОСОБА_1.

Задовольняючи позовну вимогу щодо надання Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, колегія суддів виходить з того, що така вимога Банку не суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо визначення способу реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з укладенням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, оскільки вищевказаний спосіб згідно п. 27 Договору іпотеки квартири сторонами погоджено в разі позасудового порядку, тоді як п. 22 цього ж Договору обумовлено можливість такої реалізації і на публічних торгах (а.с. 18).

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, вважає колегія суддів, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови щодо надання Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, встановлення початкової ціни продажу предмету іпотеки та виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2013 року в частині відмови щодо надання ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, встановлення початкової ціни продажу предмету іпотеки та виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Надати ПАТ КБ «Приватбанк» всі повноваження, необхідні для здійснення продажу предмету іпотеки - трикімнатної квартири, загальною площею 58,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.02.2007 приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу по реєстру №467, зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ 21.03.2007 за №3160/32 в книзі 81, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №16843879.

Початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації визначити згідно умов договору іпотеки - в сумі 148950 (сто сорок вісім дев'ятсот п'ятдесят тисяч) грн.

Залишок коштів, одержаних від продажу трикімнатної квартири, загальною площею 58,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.02.2007 приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу по реєстру №467, зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ 21.03.2007 за №3160/32 в книзі 81, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №16843879, повернути ОСОБА_1.

Виселити ОСОБА_1 із трикімнатної квартири, загальною площею 58,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.02.2007 приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу по реєстру №467, зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ 21.03.2007 за №3160/32 в книзі 81, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №16843879, зі зняттям з реєстраційного обліку у компетентному органі МВС України.

В вимозі про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 357 грн. 15 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.В. Пнівчук

А.І. Шишко