Рішення № 35696009, 25.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Томин О.О., Пнівчук О.В.,

секретаря - Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2013 року по справі за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2013 Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось з даним позовом до суду. Просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 7910 грн. 31 коп. та судові витрати.

Вимоги мотивували тим, що відповідачі від послуг позивача не відмовилися, однак в супереч вимогам чинного законодавства не виконують належним чином зобов'язання по оплаті послуг, внаслідок чого заборгованість відповідачів перед позивачем станом на 05.03.2013 склала 7910 грн. 31 коп.

В травні 2013 позивач збільшив позовні вимоги - просив стягнути з відповідачів 9512 грн. 77 коп. заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання станом на 16.05.2013 (а.с. 35).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 9512 грн. 77 коп. заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання та 229 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 оскаржила дане рішення в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення ухваленим з порушенням матеріальних норм. Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

На думку апелянта, ОСОБА_2 безпідставно звільнено від оплати, оскільки і ОСОБА_1, і ОСОБА_2, і ОСОБА_3 є солідарними боржниками за комунальними послугами. Зі слів апелянта, Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» не передбачено звільнення від оплати за центральне опалення та постачання гарячої води в разі не проживання споживача в квартирі.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2013 року скасувати в частині відмови в позові щодо ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів, просила її задовольнити.

Представник позивача Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» погодився з вимогами апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просив відхилити апеляційну скаргу з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_3 в засідання апеляційного суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши апелянта, відповідача ОСОБА_2, представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що згідно Довідки про склад сім'ї №02-02/251 від 23.01.2013 відповідачі по справі проживають в АДРЕСА_1 (далі - квартира, а.с. 3). Основним квартиронаймачем є ОСОБА_2.

Відповідно до копії рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.10.2012 за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/5 квартири, а за ОСОБА_2 - 3/5 квартири (а.с. 55).

Згідно копії рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.11.2012 ОСОБА_1 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні їх спільною квартирою та вирішено вселити останнього у вказану квартиру (а.с. 15-16).

Згідно копії Акту державного виконавця від 08.05.2013 ОСОБА_2 вселено у квартиру АДРЕСА_1. Вселення засвідчено підписом ОСОБА_1 (а.с. 32).

Збільшення позовних вимог Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі - ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») підтверджено Довідкою від 16.05.2013, згідно котрої борг ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по оплаті за опалення (2013 р.) в квартирі АДРЕСА_1 становить 9311,99 грн., а за підігрів води - 200,78 грн. (а.с. 36).

Приписами ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Приписами ст. 322 ЦК України на власника майна покладено тягар його утримання, зокрема передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Таким чином, ОСОБА_2 є і квартиронаймачем, і власником житла, а тому повинен нести витрати на його утримання. Судом неправильно застосовано матеріальний закон, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового. При цьому колегія суддів виходить з того, що Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" обрало спосіб захисту своїх прав і звернулось в суд з позовом про солідарне стягнення коштів з відповідачів.

Крім того, при вирішенні питання судових витрат судом не враховано положення ст. 88 ЦПК України щодо пропорційного їх розподілу, а тому неправильно стягнуто ці витрати з відповідачів у солідарному порядку.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, а судові витрати розподілити між відповідачами у рівній мірі.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 9512 грн. 77 коп. заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» по 76 грн 47 коп. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.О. Томин

О.В. Пнівчук