Ухвала суду № 35695362, 20.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 51/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року про залишення без розгляду позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ГУ ПФ України у Львівській області 26.11.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило визнати дії неправомірними та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.07.2010 року серія ВП №19328186.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ ПФ України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що позивач використав своє право на досудовий порядок вирішення спору, а тому про порушення своїх прав дізнався 15.11.2010 року отримавши лист Департаменту ДВС Мінюсту України за результатами розгляду його скарги.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Представник ВДВС ГУЮ у Львівській області в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просить залишити її без задоволення.

Представники інших сторін в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач просить скасувати постанову про накладення штрафу від 21.07.2010 року, а до суду про скасування такої звернувся лише 24.11.2010 року (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті), тобто після закінчення строків, установлених ч.2 ст.181 КАС України, та ним не подано заяви про поновлення цих строків.

З таким висновком колегія суддів не погоджується і вважає, що він не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Статтею 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суду за заявою особи яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося іншими сторонами, що 21.07.2010 року винесено постанову серія ВП №19328186 про накладення на позивача штрафу в розмірі 680,00 гривень, яка була надіслана ГУ ПФ України у Львівській області.

06.08.2010 року за №7372/06-22 ГУ ПФ України у Львівській області подало скаргу до начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області на постанову від 21.07.2010 року про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.

02.09.2010 року на адресу управління надійшов лист від 31.08.2010 року за №09-01-36/В-8/9103 начальника ППВР про результат розгляду "звернення" від 06.08.2010 року за №7372/06-22.

10.09.2010 року за №8330/06-22 ГУ ПФ України у Львівській області подано скаргу до начальника ВДВС ГУЮ у Львівській області на постанову від 21.07.2010 року про накладення штрафу в розмірі 680,00 та на відповідь начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, тобто подано скаргу на дії державного виконавця та начальника ППВР ВДВС.

За результатом розгляду вказаної скарги на адресу позивача 15.10.2010 року надійшов лист від 13.10.2010 року за №09-01-36/8-8/10725, підписаний начальником ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, тобто не уповноваженою особою.

З огляду на викладене, головним управлінням було подано 25.10.2010 року за №9716/06-22 скаргу до Департаменту ДВС Мінюсту України, тобто, ГУ ПФ України звернулось зі скаргою до Департаменту ДВС Мінюсту України на дії державного виконавця, начальника ППВР ВДВС та начальника ВДВС ГУЮ у Львівській області.

За результатом розгляду скарги, 15.11.2010 на адресу позивача надійшов лист від 04.11.2010 року №14934-0-26-10/25, №14933-0-26-10/25.

Аргументи та доводи управління, які були викладені у скаргах залишилися без належної оцінки. Не отримавши чіткої відповіді на скарги у відмові чи їх задоволені, 24.11.2010 року за №10699/06-22 ГУ ПФ України звернулось з позовною заявою до суду.

Відповідно до ч.1 ст.85 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк. (ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що строк звернення з позовом до адміністративного суду про скасування постанови про накладення штрафу від 21.07.2010 року серія ВП №19328186 ГУ ПФ України у Львівській області не пропущено.

Відповідно до ст.69 ч.1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.204 ч.1, 4 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, невірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду і така підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 199 п.3, 204 п.1, 4, 205 ч.1 п.6, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2010 року у справі №2а-11094/10 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 25.11.2013 року.