Ухвала суду № 35695363, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 9104/147713/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Капітал плюс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Капітал плюс» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень - рішень від від 24.11.2011р. №0003052321 та №0003042321.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що за наслідком проведеної позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань достовірності нарахування податку на додану вартість у жовтні 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Галицькі інвестиції» та за лютий-березень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Пірует» податковий орган безпідставно прийшов до висновку про заниження ПДВ за жовтень 2010 року на суму 6179 грн., лютий 2011 року в сумі 6295 грн. та березень 2011 року на суму 27629 грн. з підстав відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ТОВ «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует», оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях. При цьому, сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Сихівському районі м.Львова, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, в основному зазначає, що в ході перевірки підприємства встановлено нікчемність господарських операцій останнього з контрагентами ТОВ «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует». Дана обставина встановлена за наслідками перевірки ТОВ «Галицькі інвестиції» працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Львова (акт перевірки від 28.02.2011р. №155/23-118/37277910) з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та ПП «Пірует» працівниками ДПІ у Франківському районі м.Львова (акт перевірки 16.06.2011р. №772/23-4/355009709) з питання підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобовязань з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року. Вважає перевіркою доведеним, що укладення договорів спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приватне підприємство «Капітал плюс» 30.07.1999 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 23.09.1999 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова та було платником податку на додану вартість.

Працівниками ДПІ у Сихівському районі м.Львова 27.10.2011 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Капітал плюс» підприємства з питань достовірності нарахування ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Галицькі інвестиції» за жовтень 2010 року та з ПП «Пірует» за лютий та березень 2011 року.

03.11.2011 року за результатами перевірки складено акт перевірки №4120/23-209/30538268, яким встановлено порушення підприємством вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України), п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 40104 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 6179 грн., лютий 2011 року в сумі 6295 грн. та березень 2011 року в сумі 27629 грн.; п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2011 року в сумі 868 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 24.11.2011 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0003052321, яким позивачу збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 40104 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1546 грн.; форми «В4» №0003042321, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 868 грн.

В основу висновку про порушення законодавства ПП «Капітал плюс» та нікчемності правочинів, ДПІ у Сихівському районі м. Львова поклало обставини, які стосуються ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует». Дана обставина встановлена за наслідками перевірки ТОВ «Галицькі інвестиції» працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Львова та ПП «Пірует» працівниками ДПІ у Франківському районі м.Львова, якими встановлено правочини з ознаками нікчемності, відсутність основних фондів, трудових ресурсів, а також про відхилення між податковим кредитом ПП «Капітал плюс» та податковими зобовязаннями контрагентів ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует».

ПП «Капітал плюс» не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в судовому порядку.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ПП «Капітал плюс» з ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції підставно виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п.п. 7.4.1 пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 40104 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що 11.10.2010 року ПП «Капітал-Плюс» (Покупець) та ТОВ «Галицькі інвестиції» (Продавець) уклали договір №11/10-10 купівлі-продажу, предметом якого було зобов'язання Продавця продати, а Покупця купити непродовольчі товари в асортименті, кількості та по ціні, згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору.

08.02.2011 року між ПП «Пірует» (Продавець) та ПП «Капітал-Плюс» (Покупець) укладено договір №08/02-11 купівлі-продажу, предметом даної угоди є зобов'язання Продавця продати, а Покупця купити непродовольчі товари в асортименті, кількості та по ціні вказаних у накладних, котрі оформляються Продавцем і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1.1. вищезгаданих Договорів, Продавець зобов'язаний передати товар в кількості та асортименті вказаній в накладній. Датою передачі вважається дата оформлення товарної накладної. Відповідно до п.3.2.1 Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, після його отримання, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання умов Договору 11/10-10 ТОВ «Галицькі інвестиції» виписано видаткові накладні №20/10-05 від 20.10.2010 року та №26/10-02 від 26.10.2010 року, в яких зазначено відповідальну за одержання особу підприємства з вказівкою на номер та дату довіреності та податкові накладні від 20.10.2010 року №136 та від 26.10.2010 року №172, згідно номенклатури яких: «термоперетворювач ТСП-0690, вик. 015-56, 100П, Івив-5000мм, термоперетворювач ТСП-0690, 015-61, 100П, рис.5-А, Івив.-1900мм, центратор 38/10, плівка термоусадкова, терпен-ЦТ-45-ДВ, матеріал абразивний» на загальну суму ПДВ 6179,11 грн., яка, як зазначено ДПІ в акті перевірки, віднесена підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації жовтня 2010 року.

Платіжне доручення №56 від 05.11.2010 року на суму 37284 грн. ця оплата за отриманий товар проведена підприємством, заборгованості по даних господарських операціях немає.

На виконання умов Договору 08/02-11 ПП «Пірует» виписано видаткові накладні: №10/03-02 від 10.03.2011 року, №8/02-01 від 08.02.2011 року, №18/03-02 від 18.03.2011 року, в яких зазначено відповідальну за одержання особу підприємства з вказівкою на номер та дату довіреності та податкові накладні від 10.03.2011р. №64, від 18.03.2011р. №123, від 08.02.2011 року №172 згідно номенклатури яких «термоперетворювачі», болти із шестигранною головкою, пластина гумова рулонна вулканізована, електрод, круг армований, коліна, сідловий трійник, рівносторонній трійник, механічне з'єднання, муфта, втулка, труба, болти, кран кульовий різьбовий» на загальну суму ПДВ 34792,40 грн., яка, як зазначено ДПІ в акті перевірки, віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації лютого та березня 2011 року.

Платіжні доручення №16 від 15.02.2011 року на суму 36000 грн., №17 від 23.02.2011 року на суму 1771,80грн., №25 від 22.03.2011 року на суму 18000 грн., №26 від 05.04.2011 року на суму 11400 грн., №27 від 06.04.2011 року на суму 116305,50 грн., №29 від 19.04.2011 року на суму 25277,08 грн. ця оплата за отриманий товар проведена підприємством, заборгованості по даних господарських операціях немає.

Сума ПДВ 6179 грн. відображена підприємством у податковому кредиті декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, сума ПДВ 6295 грн. відображена у податковому кредиті декларації з ПДВ за лютий 2011 року, сума ПДВ 27629 грн. відображена у податковому кредиті декларації з ПДВ за березень 2011 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них.

Також стороною позивача надано видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні, які виписані на відпуск придбаного у ТОВ «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует»товару контрагентам підприємства: ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод», НВП «Техноцентр»Франківська асоціація інвалідів м.Львова, АТ «ЗКЕМ», ПАТ «Завод крупних електромеханічних машин», ДП ІЦ «Львівантикор», які виписані позивачем у жовтні 2010, лютому, березні 2011 року.

Проаналізувавши зазначене необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що наведені в акті перевірки дані є субєктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует» з ПП «Капітал плюс». Крім того, висновок відповідача про нікчемність угод ґрунтується на висновку іншого податкового органу про нікчемність угод ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует». ДПІ у Сихівському районі м.Львова самостійно цього питання не досліджувала.

Разом з тим, що стосується позивача ПП «Капітал плюс», то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Суд першої інстанції, відхиляючи покликання ДПІ у Сихівському районі м.Львова на встановлення відхилень між сумами податкового кредиту по ПДВ позивача та податковими зобовязаннями ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует», то суд зазначає, що платник податків (позивач) не може відповідати за податкові зобовязання іншого, і вплинути на це ніяк не може.

Також необхідно погодитись, що зміст цих доказів, а саме наявність у штаті підприємства незначної кількості працівників і відсутність основних засобів, не свідчить про неспроможність підприємства здійснювати господарську діяльність. Відповідач не довів, які саме трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання укладених договорів, а також не довів, хто саме поставляв позивачу товар, якщо не зазначені підприємства, і на яких умовах, якщо не на тих, які передбачені відповідними договорами.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП «Капітал плюс» та ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч.ч.1,3, 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 03.11.2011 року.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Капітал плюс» на укладення договорів з контрагентами ПП «Галицькі інвестиції» та ПП «Пірует» (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобовязань щодо купівлі-продажу товару. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року у справі №2а-3905/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор