Постанова № 35694332, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11872/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Федотова І.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» до Державної податкової інспекції в Слом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ТОВ «Клен-Н» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Слом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000392302 та стягнути на користь ТОВ «Клен-Н» понесені судові витрати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують реальність характеру операцій за договором купівлі продажу №2 від 03.01.2011 року, укладеним між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за період що перевірявся, а також відсутністю економічного сенсу господарської діяльності ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000392302.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Окружним адміністративним судом м. Києва при ухваленні постанови були неповно та неправильно досліджені докази, встановлені обставини у справі, застосовано норми права, та зазначає що ТОВ «Клен-Н» не повинно слідкувати за наявністю у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» офісних приміщень та прибутком від його діяльності, а рішення суду першої інстанції вмотивоване саме можливою незаконною діяльністю одного з контрагентів ПП «ВКФ «Укрпромснаб», відсутністю економічного сенсу його господарської діяльності, та відсутністю витрат на організаційне забезпечення поточної господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Клен-Н» з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року за результатами якої складено акт №53/23-02/32485229 від 05.01.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п.п. 201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого TOB «Клен-Н» занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 103 134 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів реальності господарської діяльності між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та відсутністю економічного сенсу діяльності ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності за договором укладеним між позивачем з ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час здійснення спірних господарських операцій відповідно документів ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було зареєстровано як юридична особа, що не було спростовано відповідачем в супереч ч. 2 ст. 71 КАС України.

Колегія суддів також критично ставиться до покладених в обгрунтування рішення суду першої інстанції висновків про відсутність сенсу в господарській діяльності ПП «ВКФ «Укрпромснаб». Такий висновок зроблено за наслідками аналізу даних роздруківки руху коштів по розрахунковому рахунку ПП «ВКФ «Укрпромснаб». Згідно приписів чинного законодавства підприємницька діяльність - це діяльність підприємства на власний ризик та розсуд з метою отримання прибутку. Однак наявність чи відсутність прибутку від господарської діяльності підприємства можна зробити лише за наслідками повного аналізу господарської діяльності а не лише руху коштів по рахункам.

Оскільки справу було розглянуто в порядку письмового провадження, позивач не зміг вчасно надати всі наявні у нього первинні документи.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2012 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000392302 від 23.01.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клен-Н» судові витрати у розмірі 548 грн. 20 коп. (п'ятсот сорок вісім грн. двадцять коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.