Ухвала суду № 35694020, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4294/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЛ" до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСЛ" (далі - ТОВ "КСЛ") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Рокитнянська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.03.2012 №000009231, №000112301, від 11.06.2012 №0000272301 в частині на суму 1305309,80 грн., №0000302301 в частині на суму 1253196,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 №000009231, №000112301, від 11.06.2012 №0000272301 в частині на суму 1305309,80 грн. та №0000302301 в частині на суму 1253196,00 грн.

На вказану постанову Рокитнянська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Рокитнянською МДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ «КСЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт первірки від 20.02.2012 №4/230-33801194.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- абз. б пп. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено валові доходи всього на суму 3540726,00 грн.;

- п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення», п. 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, чим занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2-й, 3-й квартали 2011 р. на 1669240,00 грн.;

- абз.1 пп. 8.1.2, п. 8.1. ст. 8, абз.1 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено скориговані валові витрати на 168772,00 грн. в декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2009 р.;

- абз.1 пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8, абз.1 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством завищено розмір амортизаційних відрахувань на суму 5520,00 грн. чим занижено нарахування та сплату податку на прибуток всього на суму 1042199,00 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства за 1-й квартал 2010 р. на суму 34845,00 грн., за 2-й квартал 2011 р. - на суму 202040,00 грн., за 2-й, 3-й квартали 2011 р. - на суму 907718,00 грн.;

- п.1.2, п.1.18 ст.1, п.2.1 ст.2, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пп.14.1.36, пп.14.1.27, пп.14.1.3, пп.14.1.97 п.14.1, ст14, п.180.1 ст.180, п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження нарахування податку на додану вартість всього на суму 1298133,00 грн.;

- п. 2.11 р. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 за №637, ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 №000009231, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за основним платежем на суму 167565,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 41891,00 грн., №000112301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1109758,00 грн., №0000082301, яким донараховано суму податку на додану вартість за основним платежем на суму 1130568,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2277391,00 грн., №0000082301, яким донараховано суму податку на прибуток за основним платежем на суму 1048726,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 207829,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скарги до Державної податкової служби у Київській області, яка рішенням про результати розгляду скарги від 11.06.2012 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.03.2012 №0000092301 та частково скасовано податкові повідомлення-рішення №0000082301 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 2,00 грн., №0000102301 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 1634,00 грн. та зобов'язано Рокитнянську МДПІ вжити заходи згідно з чинним законодавством, а саме виконати порядок узгодження сум податків, донарахованих із застосуванням звичайних цін.

Рокитнянською МДПІ 11.06.2012 винесено податкові повідомлення-рішення №0000272301, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1358305,00 грн., в т.ч. 1130568 грн. - основний платіж, 227737 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0000302301, яким донараховано податок на прибуток на загальну суму 1254921,00 грн., в т.ч. 1048726 грн. - основний платіж, 206195 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Видами діяльності позивача за КВЕД є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; добування піску, гравію, глин і каоліну; виготовлення виробів із бетону для будівництва; будівництво доріг і автострад; будівництво інших споруд; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено наступні договори:

- з ТОВ МАФ «Експертиза» (виконавець) 03.12.2010 укладено договір №19, предметом якого є виконання аудиторських послуг по виконанню погоджених процедур, викладених у листі-зобов'язанні, що є невід'ємною частиною даного договору, який фактично укладено сторонами;

- з ТОВ «Альфатех» (виконавець) 19.05.2009 укладено договір №121, предметом якого є виконання послуг з технічного обслуговування та ремонт обладнання замовника. Додатком до договору сторонами визначено перелік обладнання (екскаватор, гідромолот);

- з ТОВ «ВФ Вега» 18.06.2009 укладено договір №01/09, предметом якого є виготовлення та введення в експлуатацію товару - ваги конвеєрні «ДинВес» з виробництвом до 300 т. на годину. Додатками до договору є: протокол угоди про договірні ціни на виготовлення, поставку та введення в експлуатацію «ваги конвеєрні», протокол угоди про технічні параметри, характеристика обладнання по договору;

- з ДП «Академпроект» НАН України (виконавець) 01.08.2008 укладено договір №1009, предметом якого є виконання проектної документації: «коригування робочого проекту розробки Ольшаницького родовища гранітів в Рокитнянському районі Київської області». Додатком до договору є календарний план робіт, протокол угоди про договірну ціну на розробку проектної документації, кошторис на виконання проектних робіт;

- з ТОВ «Лібор» (продавець) 01.11.2010 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є передача товару у власність покупця. Додатком до договору є специфікація №1;

- з ТОВ «Актіс Групп» (продавець) 25.12.2009 укладено договір купівлі-продажу №020-2512/ВК, предметом якого є поставка вібраційного грохота Deister у відповідності до додатку №1 до договору.

На підтвердження товарності та реальності вчинених між позивачем та вказаними контрагентами правочинів, в матеріалах справи, зокрема, містяться копії укладених договорів, належні податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт, які підписано уповноваженими особами, заявки на сервісне обслуговування та банківські виписки.

Реалізація позивачем продукції за договірними (звичайними) цінами підтверджується відомостями з переліком покупців щебеневої продукції, а також оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках №25, №26, які підтверджують відсутність руху виробничих запасів на підприємстві протягом першого півріччя 2009 р. Журналами-ордерами по рахунку 23 «Виробництво» за перше півріччя 2009 р. позивачем підтверджено витрати на пальне, ремонтні та обслуговуючі роботи технологічного устаткування, виплату заробітної платні робітникам підприємства, які здійснені під час підготовчих дій для початку виробничої діяльності з видобування природного каменю.

Відповідно до підпункту 1.20.9 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи з таких правил: а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) врегульовано підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 цієї ж статті Закону.

При цьому, вказаним Законом передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. В той же час, жоден з випадків, передбачених у цьому Законі, не співпадає з порушеннями, описаними в акті перевірки.

Згідно ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Вказаний Закон не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою ніж собівартість такої продукції.

Згідно підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у випадку, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить також спеціальне правило визначення валового доходу, згідно з яким визначення валового походу платника податку з урахуванням рівня звичайних цін застосовується виключно у випадках продажу товарів пов'язаним особам.

Також, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не встановлено здійснення продажу товарів пов'язаним особам, а тому не встановлено факти продажу, дохід від яких може бути визначений із застосуванням звичайних цін.

Крім того, податковим органом при визначенні собівартості щебеневої продукції та розрахунку доходів позивача помилково взято до уваги лише один вартісний показник, тоді як з матеріалів справ вбачається, що позивачем вироблялося від 4-х до 7-ми видів щебеневої продукції, кожен з яких мав свою собівартість.

Визначаючи податкове зобов'язання по зазначеній операції із застосуванням звичайної ціни, податковий орган помилково використав для її розрахунку собівартість щебеню, збільшену на витрати з його реалізації, тоді як за змістом підпунктів 1.20.2, 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на відповідному ринку.

При цьому, відповідач не надав суду будь-яких доказів визначення ним ціни продажу щебеневої продукції, яка склалася на відповідному ринку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, позивач може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку та на експорт за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

В порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковим органом не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на відповідному ринку щебеневої продукції, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не надано оцінку наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Щодо донарахування позивачу податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що амортизації підлягають саме витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Підпунктом 8.4.5 пункту 8.4 статті 8 цього Закону передбачено випадки не нарахування амортизаційних відрахувань, які стосуються виключно основних фондів 1 групи. Такими випадками є виведення основних фондів 1 групи з експлуатації за рішенням платника податків. При цьому, на порядок нарахування амортизаційних відрахувань щодо витрат на придбання основних фондів груп 2, 3 та 4 вказана норма не розповсюджується, оскільки пп. 8.4.6 п. 8.4 ст. 8 вказаного закону встановлено, що при виведенні з експлуатації основних фондів груп 2, 3 та 4 з будь-яких причин (крім продажу) балансова вартість таких груп не змінюється, а відповідно, амортизаційні відрахування продовжують нараховуватися.

З огляду на викладене, зобов'язання по припиненню нарахування амортизаційних відрахувань у разі прийняття платником податків рішення про виведення основних фондів 1 групи з експлуатації відноситься виключно до основних фондів 1 групи.

Оскільки, основні фонди 1 групи TOB «КСЛ» незалежно від здійснення фактичного видобування будівельних каменів знаходились в експлуатації, рішення щодо виведення основних фондів 1 групи з експлуатації платником податків не приймалось, а тому відповідачем неправомірно зменшено суми валових витрат на суму 168772,00 грн. та донараховано податок на прибуток у розмірі 42193,00 грн.

Щодо правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Пунктом 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, враховуючи те, що позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними та належними первинними документами, а придбаний товар і послуги сплачені ним та використані у власній господарській діяльності, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, є безпідставними.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Лібор» визнано банкрутом є необґрунтованими, оскільки операції з продажу товарів між позивачем та цим контрагентом здійснено упродовж листопада 2010 р. - лютого 2011 р., тоді як ТОВ «Лібор» знято з обліку в податковому органі 13.10.2011, а припинення юридичної особи цього контрагента позивача зареєстровано лише 04.01.2012.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Рокитнянської МДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 19.11.2013

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.