Постанова № 35693128, 19.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2013 року № 826/16455/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкового повідомлення - рішення №0015312203 від 28.12.2012

за участю:

представника позивача - Максиміва В.Д (довіреність № б/н від 11.11.2013),

представника відповідача - Пироженка С.В (довіреність № 639/9/26-55-10-09 від 15.07.2013)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.11.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрікт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення №0015312203 від 28.12.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в акті № 1197/2203/34480243 від 19.12.2012 необгрунтовано дійшов висновку про допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства, з огляду на те, що висновки зазначеного акту грунтуються виключно на виявлених податковим органом порушеннях з боку контрагентів по другому та третьому ланцюгах постачання та даних системи Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а не на результатах дослідження первинних документів. Також позивач посилався на те, що наявність у нього повного пакету первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Асгільдія" за період 01.11.2011 по 30.11.2011 та ПП "Бумакс" за період 01.12.2012 по 31.12.2011 відповідачем в акті № 1197/2203/34480243 від 19.12.2012 не спростовано.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 07.11.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1197/2203/34480243 від 19.12.2012.

У судовому засіданні 19.11.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.12.2012 по 19.12.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, 79 Податкового кодексу України та наказу № 2123 від 14.12.2012 була проведена документальна планова невиїзна перевірка ТОВ "Стрікт" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Асгільдія" за період 01.11.2011 по 30.11.2011 та ПП "Бумакс" за період 01.12.2012 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт № 1197/2203/34480243 від 19.12.2012 яким встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення залишка від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 на 915 142,00.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Стрікт" в перевіряємому періоді мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Асгільдія" та ПП "Бумакс".

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт № 196/2220/36529861 від 22.02.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Бумакс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "К2" за грудень 2011 року.

Відповідно до зазначеного акта встановлено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ПП "Бумакс" відсутні, підприємство за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходиться та має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» у нього відсутні складські приміщення, автомобільний та інший транспорт та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності.

Також зазначеним актом встановлено, що фінансово - господарська діяльність ПП "Бумакс" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної дієздатності ПП "Бумакс", з огляду на що фінансово - господарські взаємовідносини між ПП "Бумакс" та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 576/2240/37617576 від 13.06.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Асгільдія" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Євро класс трейд" за періоди вересень 2011, жовтень 2011, листопад 2011, січень 2012, лютий 2012", встановлено, що платник та посадові особи підприємства ТОВ "Асгільдія" не знаходяться за юридичною та фактичною адресою про що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано висновок (службова записка № 908/ДПІ/02-10-03 від 05.06.2012) ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Асгільдія", до якого додавались пояснення гр. ОСОБА_3 щодо його непричетності до діяльності підприємства.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про те, що встановлено факт не підтвердження взаємовідносин ТОВ "Стрікт" з контрагентами ПП "Бумакс" та ТОВ "Асгільдія", за перевіряємі періоди, а саме, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від зазначених підприємств-постачальників.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрікт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС були подані заперечення на акт перевірки № 1197/2203/34480243 від 19.12.2012 за результатами розгляду яких листом № 11607/10/22-310 від 28.12.2012 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін.

28.12.2012 на підставі акта № 1197/2203/34480243 від 19.12.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0015312203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 915 142,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрікт" до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0015312203 від 28.12.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 2141/10/12-10-03 від 05.03.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрікт" до Державної податкової служби України була подана скарга на податкове повідомлення - рішення № 0015312203 від 28.12.2012, яка рішенням про результати розгляду скарги № 607/6/99-99/10-15 від 15.04.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрікт" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0015312203 від 28.12.2012 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивачем на підтвердження факту реальності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "Асгільдія" та ПП "Бумакс" не було надано суду ні копій договорів укладених з зазначеними контрагентами, ні відповідної первинної документації, як і не було надано доказів використання отриманих від них товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані товари (роботи, послугу), а також не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Таким чином, позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "Асгільдія" та ПП "Бумакс".

Посилання позивача на допущені відповідачем при проведенні перевірки порушення вимог податкового законодавства не можуть бути належними підставами для скасування податкового повідомлення - рішення №0015312203 від 28.12.2012 з огляду на те, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Асгільдія" та ПП "Бумакс".

Крім того, суд звертає увагу на те, що вироком Оболонського районного суд м. Києва по справі № 1/756/132/13 від 01.03.2013, громадянина ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст.358, Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком, зокрема, встановлено, що гр. ОСОБА_3 діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисні мотиви, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на підроблення документів та їх збут з метою використання цих документів іншими особами, після підроблення реєстраційних документів ТОВ "Асгільдія" (код 37617576), а саме Статуту підприємства, протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ "Асгільдія" № 1 від 18.04.2011, акту прийому-передачі та оцінки майна від 18.04.2011 здійснив їх збут за грошову винагороду, з метою наступного їх використання невстановленими слідством особами шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не надано суду жодних первинних документів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з контрагентами ТОВ "Асгільдія" та ПП "Бумакс", як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати наявним у позивача права на формування витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 20.11.2013.