Постанова № 35693129, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2013 року № 826/14311/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест"до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001812202 від 26.03.2013, та №0001822202 від 26.03.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001812202 від 26.03.2013, та №0001822202 від 26.03.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2009 по 31.08.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік». Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення операцій між ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік».

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «ТДК Трейд» за договором № 16 від 02.12.2010, ТОВ «Росаріо» за договором № 26 від 06.12.2010 та ТОВ «Євросонік» за договором № 97 від 02.11.2010, які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було надано послуги які були використанні ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 21.10.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 25.09.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 168/22-2/33400041 від 20.02.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.10.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 07.02.2013 по 13.02.2013 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" при взаємовідносинах з ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» за період з 01.07.2009 по 31.08.2012.

Перевіркою встановлено порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.2, 138.10.2, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 142 452,00 грн. та порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117 287,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Ліга Інвест" мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік» за якими було сформовано валові витрати та податок на додану вартість.

Від Бориспільської ОДПІ отримано акт № 491/23-1/37391130 від 11.07.2011 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТДК Трейд" з питань достовірності визначення декларації з податку на додану вартість за період квітень, травень 2011, яким було встановлено, що трудові ресурси ТОВ "ТДК Трейд" відсутні, податкова звітність (форма 1-ДФ) до Бориспільської ОДПІ на подавалась, не встановлено наявність власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень.

Зазначеним актом також встановлено, відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, з огляду на що угоди поставки є нікчемними та не створюють інших правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю

Актом Бориспільської ОДПІ № 234/22-1/37391130 від 19.09.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ "ТДК "Трейд" код за ЄДРПОУ 37391130 з підприємствами - покупцями та постачальниками за грудень 2010 року та січень, липень - грудень 2011 року" встановлено, що стан ТОВ "ТДК Трейд" - « 8» про що внесено відповідний запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "ТДК "Трейд" анульоване 05.12.2011, та згідно протоколу допиту свідка від 06.01.2012 ОСОБА_2, який склав слідчий частини слідчого управління МВД по Чуваській Республіці, ОСОБА_2 зазначив про те, що ніколи не був директором, засновником чи посадовою особою ТОВ "ТДК "Трейд" .

Згідно з актом № 663/7/23-2/37391130 від 07.10.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ТДК"Трейд", код за ЄДРПОУ 37391130, з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період червень 2011р." трудові ресурси у ТОВ "ТДК Трейд" відсутні, податкова звітність (форма 1-ДФ) до Бориспільської ОДПІ на подавалась, не встановлено наявність власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень.

Також зазначеним актом встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, з огляду на що угоди поставки є нікчемними та не створюють інших правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю

Від Бориспільської ОДПІ отримано акт № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Росаріо" з питань достовірності визначення декларації з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010, відповідно до якого в ході перевірки не встановлено фактів поставок товарів (робіт, послуг) від підприємств - постачальників в листопаді-грудні 2010 року ТОВ "Росаріо" та фактів передачі товарів (робіт, послуг) ТОВ "Росаріо" підприємствам - в листопаді-грудні 2010 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Росаріо" та підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними.

Згідно з зазначеним актом податковий орган дійшов висновку про те, що правочини укладені ТОВ "Ліга Інвест" з ТОВ "Росаріо" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано без мети настання правових наслідків та порушують статті 203, 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 29.11.2011 ОСОБА_3, директора та засновника ТОВ "Росаріо", який складений капітаном юстиції СУ УМВД Росії ОСОБА_4 встановлено, що він не є та не був засновником, директором суб'єктів господарювання на території України, про підприємство ТОВ "Росаріо" йому нічого не відомо, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Росаріо".

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_5 директора та засновника ТОВ "Євросонік" від 11.11.2011 який складений капітаном юстиції СУ УМВД Росії по м. Кірову ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_5 не є та не була засновником, директором суб'єктів господарювання на території України, про підприємство ТОВ "Євросонік" їй нічого не відомо, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Євросонік" в тому числі: договори, накладні, податкові накладні, не підписувала.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення операцій між ТОВ "Ліга Інвест" та контрагентами ТОВ «ТДК Трейд», ТОВ «Росаріо» та ТОВ «Євросонік».

За результатами перевірки складено акту № 168/22-2/33400041 від 20.02.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №0001812202 від 26.03.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 148 328,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5 876,00 грн. та №0001822202 від 26.03.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121 988,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4 701,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" до Державної податкової служби України у м. Києві ГУ Міндоходів у м. Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0001812202 від 26.03.2013 та №0001822202 від 26.03.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 786/10/12-103 від 05.06.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" до Міністерства доходів і зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0001812202 від 26.03.2013 та №0001822202 від 26.03.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 3420/6/99-99-10-01-15 від 20.08.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0001812202 від 26.03.2013 та №0001822202 від 26.03.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "ТДК Трейд", ТОВ "Росаріо" та ТОВ "Євросонік" реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих послуг.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Росаріо" за договором про надання інформаційних послуг № 26 від 06.12.2010 предметом якого є здійснення юридичного обслуговування господарської діяльності у формах та порядку передбаченим даним договором.

Факт надання інформаційних послуг ТОВ "Росаріо" позивачу підтверджується актами приймання - передачі робіт (виконання послуг) та звітами про надання інформаційних послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ТДК Трейд" за договором №16 від 01.12.2010 та з ТОВ "Євросонік" за договором № 97 від 02.11.2010 які є аналогічні за своїм змістом та предметом яких є надання послуг з по порізці і упаковці картону,.

Факт здійснення робіт ТОВ "ТДК Трейд" за договором 16 від 01.12.2010 та ТОВ "Євросонік" за договором № 97 від 02.11.2010 підтверджується актами здачі - прийняття робіт (виконання послуг), актами приймання - здачі товарів, актами прийому передачі товарно - матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту здійснення оплати контрагентам ТОВ "ТДК Трейд", ТОВ "Росаріо" та ТОВ "Євросонік" за надані послуги позивачем надано суду банківські виписки.

В подальшому роботи виконані ТОВ "ТДК Трейд" за договором 16 від 01.12.2010 та ТОВ "Євросонік" за договором № 97 від 02.11.2010 були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ "Консоль" за договором № 25 від 06.10.2010, ТОВ "Актів Принт" за договором № 13 від 01.11.2010, ТОВ "Ергопак" за договором № 37 від 06.10.2010, фізична особа-підприємець ОСОБА_7 за договором № 55 від 01.12.2010, ТОВ "НВП Елком" за договором № 9 від 06.10.2010, ПП "Мега-Прінт" за договором № 67 від 01.03.2011, ТОВ "МОО-Гофротара" за договором № 26 від 04.01.2011, ТОВ "Деміта" за договором № 19 від 01.12.2010, ЗАТ "Дніпропетровський комбінат харчових концентратів" за договором № 141 від 21.10.2010, ТОВ "Прес-Експрес" за договором № 17 від 22.11.2010, Науково-Виробниче приватне підприємство "Метиз" за договором № 34 від 01.11.2010, ТОВ Рекламно-поліграфічне агентство "Бріск" за договором № 35 від 01.11.2010, ТОВ "Ельграф" за договором № 50 від 06.10.2010, ТОВ "Поліграфіст-2" за договором № 29 від 06.10.2010, ТОВ НВП "Альфа" за договором № 24 від 06.10.2010, ТОВ СП-ЗАТ "Укртара-Воланпак" за договором № 18 від 06.10.2010, ТОВ "Егаско-ЛТД" за договором № 22 від 06.10.2010, ПП "Фірма Дінас" за договором № 7 від 11.10.2010, Миколаївське учбово-виробниче підприємство "Утос" за договором № 8 від 06.10.2010, ТОВ "Кристал-99" за договором № 2 від 06.10.2010, ТОВ "Пакіндустрія" за договором № 1 від 06.10.2010, ТОВ "Технополіс-2000" за договором № 1 від 06.10.2010, ПП "Алтан" за договором № 68 від 01.03.2011, ПП "Сва" за договором № 66 від 22.02.2011, ТОВ "Тефея" за договором № 72 від 28.02.2011, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 за договором № 74 від 01.03.2011, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 за договором № 73 від 01.03.2011, ТОВ "Юг Гофропак" за договором № 76 від 01.03.2011, ТОВ "Юг Картон" за договором № 75 від 01.03.2011, ТОВ "Велес М" за договором № 10 від 04.01.2011 та ТОВ "Восток" за договором № 38 від 04.01.2011, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів, складеними до них актів приймання передачі, видаткових накладних та податковий накладних, а здійснення розрахунку з позивачем за поставлені товари виписками по рахунку.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Росаріо", ТОВ "ТДК Трейд" та ТОВ "Євросонік" не відобразило у своїх податкових звітностях операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Росаріо", ТОВ "ТДК Трейд" та ТОВ "Євросонік".

Щодо посилань відповідача на акт Бориспільської ОДПІ №491/7/23-/37391130 від 11.07.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період квітень, травень 2011", акт Бориспільської ОДПІ № 234/22-1/37391130 від 19.09.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ "ТДК Трейд" з підприємствами-покупцями та постачальниками за грудень 2010 та січень, липень-грудень 2011", акт Бориспільської ОДПІ № 633/7/23-2/37391130 від 07.10.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ТДК Трейд"» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період червень 2011» , акт Бориспільської ОДПІ № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

З аналізу змістів актів №491/7/23-/37391130 від 11.07.2011, № 633/7/23-2/37391130 від 07.10.2011 та № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011, який зазначений в акті № 168/22-2/33400041 від 20.02.2013 вбачається, що вбачається, що під час їх складання не досліджувались фінансово - господарські відносини між позивачем та контрагентами ТОВ "ТДК Трейд" та ТОВ «Росаріо».

Таким чином, акти №491/7/23-/37391130 від 11.07.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК Трейд", з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період квітень, травень 2011", № 234/22-1/37391130 від 19.09.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ "ТДК Трейд" з підприємствами-покупцями та постачальниками за грудень 2010 та січень, липень-грудень 2011", № 633/7/23-2/37391130 від 07.10.2011 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "ТДК Трейд"» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період червень 2011», № 650/23-2/37323055 від 30.09.2011 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010" не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ТДК Трейд" та ТОВ «Росаріо».

Необґрунтованість посилань відповідача на протокол допиту свідка від 29.11.2011 ОСОБА_3, директора та засновника ТОВ "Росаріо", який складений капітаном юстиції СУ УМВД Росії ОСОБА_4 та протоколу допиту свідка ОСОБА_5 директора та засновника ТОВ "Євросонік" від 11.11.2011 який складений капітаном юстиції СУ УМВД Росії по м. Кірову ОСОБА_6 зумовлюється, тим, що відповідно до положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи, а тому зазначені матеріали кримінальної справи за відсутності винесених за результатами їх розгляду вироків не є належним та допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції чинній на момент перевірки, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Росаріо", ТОВ "ТДК Трейд" та ТОВ "Євросонік" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби №0001812202 від 26.03.2013, та №0001822202 від 26.03.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвест" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов