Постанова № 35692902, 25.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 910/14917/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Чорної Л.В.

Зубець Л.П.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Любушкін М.С. (голова правління)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення господарського суду міста Києва

від 18.09.2013 р. у справі №910/14917/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9"

про визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" про визнання права власності на квартиру №138 по вулиці Вишняківській, 9 в місті Києві за Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд".

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" набуло право власності на квартиру №138 по вулиці Вишняківській, 9 в місті Києві в результаті завершення будівництва багатоквартирного будинку та введення його в експлуатацію. При цьому, за твердженням позивача, право власності Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на спірне майно не визнається відповідачем, який є балансоутримувачем зазначеного будинку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у справі №910/14917/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірне майно та оспорювання його прав.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у справі №910/14917/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до провадження та призначено розгляд справи на 25.11.2013 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. змінено склад колегії суддів.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у справі №910/14917/13 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.353 Цивільного кодексу УРСР, що був чинний на момент будівництва спірного майна, за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Згідно з ч.9 ст.25 Закону України "Про планування і забудову територій" у відповідній редакції проектування, будівництво, приймання в експлуатацію закінчених будівництвом окремих будинків і споруд на території комплексної забудови здійснюються відповідно до укладених договорів між замовником та інвестором у порядку, встановленому законодавством.

07.08.2002 р. Управлінням Держархбудконтролю міста Києва було зареєстровано акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку на діл.№23 ж/м Осокорки, 11 м-н по вулиці Вишняківській, 9.

При цьому, виходячи зі змісту вказаного акту Акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" є замовником (забудовником) будівництва. Будівництво здійснювалось згідно з розробленою Акціонерним товариством "Київпроект" проектно-кошторисною документацією на підставі дозволу №0228-Др/р від 10.04.2002р. на виконання будівельних робіт, що виданий Управлінням Держархбудконтролю м. Києва.

Як зазначено в позовній заяві, джерелом фінансування будівництва були грошові кошти товариства, а також залучені грошові кошти фізичних та юридичних осіб. При цьому, за твердженнями Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", інвесторами було оформлено право власності на усі квартири у вказаному будинку, окрім квартир №№59, 138, 142, 221.

Рішенням №168 від 07.08.2002р. правління Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" житловий будинок №9 по вул. Вишняківській (Осокорки, 11 м-н, №23) було тимчасово закріплено за Дочірнім підприємством "Екос" до юридичної реєстрації об'єднання співвласників.

Згідно з актом №10 від 08.12.2003р. Дочірнім підприємством "Екос" було прийнято на баланс від Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 4 квартири загальною площею 325,22 кв.м для службових потреб, у тому числі, двокімнатну квартиру №138 у будинку №9 по вулиці Вишняківській у м. Києві.

16.06.2004р. рішенням №142 правління Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" було ухвалено передати створеній житлово-експлуатаційній організації - Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобудова", житлові будинки, службове житло, вбудовано-прибудовані приміщення, паркінги, інженерні мережі та інше майно в складі житлових будинків, що перебувають на балансі Дочірнього підприємства "Екос" та його структурних підрозділів згідно з додатками №1 та №2 до цього рішення.

Відповідно до переліку житлових будинків, який було викладено в додатку №1 до вказаного рішення №142 від 16.06.2004р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобудова" передано будинок №9 по вулиці Вишняківській, а саме квартири №№59, 138, 142, 221 у вказаному будинку, що підтверджується актом №31 (1/188) від 19.11.2004р.

Відповідно до ч.1 ст.118 Житлового кодексу УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з розпорядженням №737 від 08.04.2002р. Київської міської державної адміністрації "Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2002 рік" розмір відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2002р., при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування складає 7%, у тому числі 2% - службова жила площа.

Розпорядженням №581 від 27.07.2005р. Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації "Про розгляд житлових питань окремих громадян" на підставі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" квартири №№59, 138, 142, 221 у будинку №9 по вул. Вишняківській у м. Києві було включено до числа службової житлової площі.

27.05.2007р. квартири №№59, 138, 142, 221 по вул. Вишняківській, 9 були повернуті Акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобудова" за актом №1/145 від 27.05.2007р.

У зв'язку зі створенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" 31.05.2007р. за актом приймання-передачі житловий комплекс по вул. Вишняківська, 9 був переданий на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" на підставі відповідного рішення правління Акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд".

Розпорядженням №39 від 27.01.2012р. Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації "Про розгляд житлових питань окремих громадян" квартири №№59, 138, 142, 221 у будинку №9 по вул. Вишняківській у м. Києві було виключено з числа службової житлової площі.

Листом вих.№01739/0/2-13 від 02.04.2013р., посилаючись на виключення квартир №№59, 138, 142, 221 зі складу службового житла, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення, у тому числі, спірного нерухомого майна за актом-приймання передачі Публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд".

За викладених вище обставин, посилаючись на неповернення квартири №138 по вул. Вишняківській, 9 відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно з підстав, передбачених ст.392 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На момент завершення будівництва будинку №9 по вул.Вишняківській у м. Києві, в якому знаходиться спірна квартира, право власності на нерухоме майно підлягало державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

За змістом п.1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Згідно з п.1.6 зазначеного Положення у відповідній редакції, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

При цьому, на момент розгляду справи законодавством встановлено аналогічний порядок оформлення права власності шляхом державної реєстрації такого права, що здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч.9 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього.

Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" не було надано суду доказів завершення будівництва у встановленому законом порядку, зокрема, не надано суду доказів на підтвердження оформлення за позивачем права власності на спірне нерухоме майно шляхом його державної реєстрації відповідно до вимог законодавства, що діяло як на момент здачі будинку в експлуатацію відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, так і на момент звернення до суду із позовом відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В обґрунтування своїх вимог позивачем було надано суду акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку на діл.№23 ж/м Осокорки по вулиці Вишняківській, 9, що зареєстрований 07.08.2002р. Управлінням Держархбудконтролю м.Києва.

Проте, введення об'єкта нерухомості в експлуатацію не свідчить про виникнення права власності на збудоване нерухоме майно в розумінні ст.331 Цивільного кодексу України. Твердження позивача про набуття ним як забудовником права власності на новостворене майно з моменту завершення будівництва є помилковими та такими, що не відповідають положенням законодавства.

Виходячи зі змісту частин 1, 2 ст. 331 ЦК України, ч.1 ст.182 ЦК України та п.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на квартиру №138 по вул. Вишняківській, 9.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що виключно власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

При цьому, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на підставі ст.392 Цивільного кодексу України є оспорювання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду. У даному випадку до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов, або утвердження за собою права, яке належить позивачу, тобто такі дії, що свідчать про порушення або оспорювання існуючого права.

Таким чином, недоведення позивачем наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, виключає можливість задоволення позовних вимог, які заявлено на підставі ст.392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19.09.2011р. у справі №3-82гс11, постановах Вищого господарського суду України від 02.09.2013 р. у справі №913/767/13-г, від 05.08.2013р. у справі №904/1789/13-г.

Також, колегія суддів зазначає, що Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" не представлено доказів на підтвердження невизнання або оспорювання його права власності на спірне майно Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9".

За таких обставин, враховуючи недоведення наявності у позивача права власності на спірне майно та оспорювання його прав, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вишняківська-9" про визнання права власності на квартиру №138 по вулиці Вишняківській, 9 в місті Києві за Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. у справі №910/14917/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/14917/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Л.В. Чорна

Л.П. Зубець