Постанова № 35691690, 25.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа№ 910/1883/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Андраш А.О. - довіреність б/н від 22.10.2012 року,

від відповідача: Білецький І.Ю. - довіреність б/н від 18.02.2013 року,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТГ Полімерконсалтінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Віп принт Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року

у справі № 910/1883/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТГ

Полімерконсалтінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віп принт Груп"

про стягнення 112 475,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ТОВ „Віп принт Груп" 112 475,07 грн. заборгованості за поставлений товар, згідно договору поставки № СО-05/01/227К від 05.01.2012 року, з яких: 67 293,19 грн. - основний борг, 37 068,34 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, 1 523,36 грн. - 3% річних, 6 590,18 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року (повний текст рішення підписано 01.04.2013 року) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 67 293,19 грн. основного боргу, 6 590,18 - пені, 1 355,44 - 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року в частині відмови в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача 37 068,34 грн. та прийняти постанову, якою змінити рішення і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

ТОВ „Віп принт Груп" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року в частині відмови у стягненні 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами у розмірі 37 068,34 грн. - без змін.

Крім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Віп принт Груп" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року, стягнувши з відповідача на користь позивача 66 793,19 грн. основного боргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно розпоряджень В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року для розгляду справи № 910/1883/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року вищезазначені апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. у відпустці сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Е.О., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року вищезазначеною колегією суддів апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТГ Полімерконсалтінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Віп принт Груп" прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 13.06.2013 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у зв'язку з виходом головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року зупинено провадження у справі № 910/1883/13 до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 910/5199/13.

21.10.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/1883/13 у зв'язку з набранням законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 910/5199/13.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Мальченко А.О., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року поновлено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 25.11.2013 року.

В судовому засіданні 25.11.2013 року за клопотанням відповідача здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" задовольнити з підстав викладених вище, проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив апеляційну скаргу ТОВ „Віп принт Груп" залишити без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Віп принт Груп" задовольнити з підстав викладених вище, проти доводів позивача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив апеляційну скаргу ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" залишити без задоволення.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" та ТОВ „Віп принт Груп" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2012 року між ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" (постачальник) та ТОВ „Віп Принт Груп" (покупець) було укладено Договір поставки № СО-05/01/227К (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар у кількості, асортименті та по ціні вказаній у рахунку постачальника.

Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначається в заявках (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору, кількість товару, що поставляється, вказується в видаткових накладних.

Згідно із п. 3.1., п. 3.2. Договору ціни на товар встановлюються в гривнях, з перерахунком в іноземну валюту, яка вказується в кожній партії накладної або рахунку, за готівковим курсом продажу цієї валюти в комерційному банку ПАТ ВТБ Банк. Сума Договору складає суму всіх видаткових накладних з урахуванням кількісних та валютних показників.

У п. 4.1. Договору сторони передбачили, що товар оплачується відповідачем в 21-денний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено Додатковою угодою/Специфікацією.

Згідно з п. 10.1. Договору, даний договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору позивач в період з 03.03.2012 року по 13.08.2013 року здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 307 602,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 1535 від 03.03.2012 року, № 1959 від 16.03.2012 року, № 2124 від 20.03.2012 року, № 2125 від 20.03.2012 року, № 2126 від 21.03.2012 року, № 2170 від 22.03.2012 року, № 2229 від 23.03.2012 року, № 2497 від 29.03.2012 року, № 2513 від 30.03.2012 року, № 2511 від 30.03.2012 року, № 2688 від 03.04.2012 року, № 2690 від 03.04.2012 року, № 2827 від 05.04.2012 року, № 2970 від 09.04.2012 року, № 3068 від 11.04.2012 року, № 3155 від 12.04.2012 року, № 3154 від 12.04.2012 року, № 3572 від 23.04.2012 року, № 3618 від 23.04.2012 року, № 3869 від 27.04.2012 року, № 3868 від 27.04.2012 року, № 3880 від 27.04.2012 року, № 3914 від 27.04.2012 року, № 4453 від 11.05.2012 року, № 4531 від 14.05.2012 року, № 4630 від 15.05.2012 року, № 4803 від 15.05.2012 року, № 4702 від 16.05.2012 року, № 5004 від 22.05.2012 року, № 5003 від 22.05.2012 року, № 5063 від 23.05.2012 року, № 5255 від 25.05.2012 року, № 5164 від 24.05.2012 року, № 5252 від 25.05.2012 року, № 5535 від 30.05.2012 року, № 5534 від 30.05.2012 року, № 5737 від 01.06.2012 року, № 5897 від 06.06.2012 року, № 6053 від 07.06.2012 року, № 6126 від 11.06.2012 року, № 6666 від 21.06.2012 року, № 6693 від 21.06.2012 року, № 6998 від 26.06.2012 року, № 7456 від 07.07.2012 року, № 7552 від 09.07.2012 року, № 7597 від 10.07.2012 року, № 7626 від 11.07.2012 року, № 7933 від 17.07.2012 року, № 8013 від 18.07.2012 року, № 9103 від 13.08.2012 року, № 9104 від 13.08.2012 року, № 9170 від 14.08.2012 року, № 9230 від 15.08.2012 року, № 9856 від 29.08.2012 року, № 10025 від 31.08.2012 року, № 10287 від 06.09.2012 року, № 10740 від 13.09.2012 року, № 10986 від 18.09.2012 року, № 11418 від 26.09.2012 року, № 11607 від 01.10.2012 року, № 11716 від 02.10.2012 року, № 12145 від 10.10.2012 року, № 12435 від 16.10.2012 року, № 12645 від 22.10.2012 року, які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати вартості поставленого товару виконав частково в розмірі 240 309,51 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 67 293,19 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зазначає, що в період з 27.01.2012 року по 18.06.2012 року здійснив оплату поставленого товару згідно Договору на загальну суму 392 831,00 грн.

Однак, вірним є висновок суду першої інстанції, що з платіжних доручень, наданих відповідачем в підтвердження здійснення оплати заборгованості за поставлений товару у період з 27.01.2012 року по 18.06.2012 року на загальну суму 392 831,00 грн., вбачається, що ними здійснено оплату рахунків за період з 13.10.2011 року по 27.12.2011 року, тобто виставлених позивачем до моменту укладення між сторонами договору поставки № СО-05/01/227К від 05.01.2012 року.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач, як покупець, не виконав свої зобов'язання за Договором перед позивачем, як постачальником, в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 67 293,19 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару на час розгляду справи не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 67 293,19 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також у зв'язку із прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 590,18 грн. пені за загальний період з 05.06.2012 року по 28.01.2013 року на заборгованість по кожній накладній окремо.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, відповідно до умов даного Договору відповідач оплачує позивачу штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення пені є законними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 6 590,18 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 1 523,36 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в розмірі 67 293,19 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 1 523,36 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 355,44 грн. згідно вірного розрахунку суду.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами в розмірі 37 068,34 грн., заявленої на підставі п. 4.3 Договору, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.3. Договору, у разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2 відсотки за кожний день користування. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування.

Проте, рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 910/5312/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року, позов ТОВ „Віп Принт Груп" до ТОВ „ТГ Полімерконсалтінг" про визнання Договору поставки № СО-05/01/227К від 05.01.2012 року недійсним задоволено частково, визнано недійсним п. 4.3 зазначеного договору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами в розмірі 37 068,34 грн., за наявності судового рішення, яким визнано недійсним п. 4.3 Договору поставки № СО-05/01/227К від 05.01.2012 року, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що в день винесення рішення 28.03.2013 року ним було частково сплачено позивачу суму основного боргу за Договором в розмірі 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 591 від 28.03.2013 року, а відтак, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення вказаної вище суми основного боргу.

Згідно із п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем до винесення рішення у даній справі не надано суду платіжне доручення № 591 від 28.03.2013 року, як належний доказ часткової сплати суми основного боргу за Договором в розмірі 500,00 грн., а лише додано скаржником до апеляційної скарги, а тому судом першої інстанції прийнято вірне рішення на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТГ Полімерконсалтінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Віп принт Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/1883/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/1883/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/1883/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 02.12.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка