Ухвала суду № 35689562, 25.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Томин О.О., Пнівчук О.В.,

секретаря - Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 200782,56 грн., а з ОСОБА_2 - 2024,73 грн. судових витрат.

Апелянт (відповідач) ОСОБА_1 оскаржив рішення в апеляційному порядку. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінки доказів, з порушенням матеріальних норм.

Апелянт вважає, що в зв'язку з неповним дослідженням письмових доказів судом першої інстанції не було застосовано норми матеріального права, зокрема ч.1 ст. 559 ЦКУ, що, в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення з нього в солідарному порядку заборгованості по Кредитному договору. Зазначає, що згідно вищевказаної норми порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі слів апелянта, його як поручителя не ознайомлювали зі змінами Кредитного договору, що були погоджені між Банком та ОСОБА_2 10.10.2010, які призвели до зміни відповідальності поручителя без його згоди.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 200782,56 грн. та стягнення з ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору в сумі 2024,73 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 200782,56 грн. відмовити.

В судове засідання апелянт та відповідач ОСОБА_2 не з'явились.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив, просив її відхилити з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду.

Заслухавши представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 30.03.2007 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір в сумі 33000 доларів США з відсотковою ставкою 12,5 % річних та терміном сплати до 28.03.2027 року (а.с.9-12, 19, 20-35). Для забезпечення виконання зобов'язання по даному кредитному договору 30.03.2007 було укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_1, за яким останній передавав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Відповідач зобов'язання за кредитним договором виконував неналежно, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальній сумі 200782,56 грн. Позивачем направлялись вимоги про погашення заборгованості позичальнику та поручителю (а.с. 108, 109, 144-147).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути борг частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом., а за змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник. Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі неналежного виконання боржником зобов'язань іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, попередньо направивши іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення.

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд вірно встановив дійсні обставини справи, відносини, які виникли між сторонами та дав їм правильну правову оцінку, застосувавши до даного випадку приписи ст.1050 ЦК України щодо права кредитодавця вимагати дострокового повернення заборгованості. Висновок суду про те, що позивачем виконано вимоги ст. ст. 33 та 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання письмових вимог боржнику та іпотекодавцю відповідають матеріалам справи.

Доводи апелянта щодо зміни зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди не підтверджені матеріалами справи і правильності висновків суду не спростовують. Тому апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2013 року відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: О.О. Томин

О.В. Пнівчук