Ухвала суду № 35687750, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/43886/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.

секретаря судового засідання Волошина В.М.

представник позивача не з'явився

представник відповідача Середа Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альтей" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтей" (далі - ТОВ "Альтей") звернулось до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Красноармійська ОДПІ) в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альтей" відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Альтей" задоволено. Скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року, та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Альтей" задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Красноармійська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Красноармійською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Альтей" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02 лютого 2009 року по 30 вересня 2010 року. За результатами перевірки був складений акт №266/23-2/36144882 від 22 лютого 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Альтей" вимог:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 696955,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року у сумі 9921,00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 192952,00 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 226328,00 грн., за 3 квартал 2010 року 267754,00 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми нарахованого податку на додану вартість за нікчемними угодами всього на суму 307102,00 грн. у тому числі за: листопад 2009 року - 5500,00 грн., грудень 2009 року - 6626,00 грн.; січень 2010 року - 19834,00 грн.; лютий 2010 року - 46683,00 грн.; березень 2010 року - 37176 грн.; квітень 2010 року - 40231,00 грн.; травень 2010 року - 98320,00 грн.; червень 2010 року - 44399 грн.; липень 2010 року - 8333,00 грн.

На підставі акта перевірки Красноармійською ОДПІ 12 березня 2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000102340/0 про збільшення ТОВ "Альтей" суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 871194,00 грн., з якої основного платежу - 696955,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 174239,00 грн.,

- №0000112340/0 про збільшення ТОВ "Альтей" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 383878,00 грн., з якої основного платежу - 307102,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 76776,00 грн.

За наслідками оскарження вказаних повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області №7672/10/25-113-1 від 20 квітня 2011 року податкові повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 12 березня 2011 року №0000102340/0 та №0000112340/0 були залишені без змін, та збільшена сума грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 12 березня 2011 року №0000102340/0 на 13895,00 грн. податку і 3473,50 грн. штрафу та №0000112340/0 на 11117,00 грн. податку і 2779,00 грн. штрафу.

На підставі прийнятого ДПА у Донецькій області рішення, 27 квітня 2011 року Красноармійською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000172340 про збільшення ТОВ "Альтей" суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 17369,00 грн., з якої основного платежу - 13895,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 3474,00 грн.;

- №0000182340 про збільшення ТОВ "Альтей" суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 13896,00 грн., з якої основного платежу - 11117,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 2779,00 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та вказав у своїй постанові, що позивач не надав доказів обґрунтованості позовних вимог та не довів помилковості висновків податкового органу, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги частково, оскільки, на його думку, висновками судової економічної експертизи лише частково підтверджуються висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Альтей" та ТОВ "ТК "Діал Імпекс" була укладена усна угода поставки, на підтвердження реальності якої позивач надав рахунок-фактуру №0316-4 від 16 березня 2010 року на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 18333,33 грн., накладну від 16 березня 2010 року №0316-4, рахунок від 02 листопада 2009 року №1100/6 на суму 33000,05 грн., у т.ч. ПДВ - 5500,01 грн., накладні від 02 листопада 2009 №1100/6 та від 01 грудня 2009 року №0112, банківські виписки по рахунку, платіжні доручення про оплату товару, податкові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що так як між сторонами не був укладений письмовий договір, то неможливо встановити його предмет, ціну і строк дії, також позивачем не надані документи, які свідчать про якість товарів, та у договорі поставки відсутні істотні умови, наявність яких згідно вимог законодавства є умовою визнання договору укладеним. Позивачем не надано доказів оприбуткування отриманого товару у бухгалтерському обліку та використання товару у власній господарській діяльності підприємства.

Також судом першої інстанції зазначено, що згідно акта ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 27 липня 2010 року №2313/23-411/36616283 "Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "ТК "Діал Імпекс", встановлено порушення вимог п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, внаслідок чого угоди, укладені між ТОВ "ТК "Діал Імпекс" та його контрагентами визнані нікчемними. Перевіркою встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року та податку на прибуток за період з 01 вересня 2009 року по 31 березня 2010 року, тобто у період виникнення господарських взаємовідносин між ТОВ "Альтей" та ТОВ "ТК "Діал Імпекс".

Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2010 року між ТОВ "Альтей" та ТОВ "ПДС "Простройдизайн" був укладений договір поставки №31/05-10. На підтвердження виконання умов договору позивач надав рахунки, виписки банку, платіжні доручення, податкові накладні. Однак суд дійшов висновку, що умови договору поставки не відповідали вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки у Специфікації не визначені умови поставки згідно "Інкотермс 2000". Крім того позивач на надав товарно-супровідних документів на товар та документів, які підтверджують оприбуткування товару у бухгалтерському обліку та використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу про нікчемність правочину між ТОВ "Альтей" та ТОВ "ПДС "Простройдизайн".

Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2010 року між ТОВ "Альтей" та ТОВ "Укртехнобуд 07" був укладений договір №15/01-3. На підтвердження виконання умов договору позивач надав акт виконаних робіт, виписку банку, платіжне доручення та податкову накладну. 15 березня 2010 року між ТОВ "Альтей" та ТОВ "Укртехнобуд 07" був укладений договір 15/03-4, на підтвердження виконання якого позивач надав накладну, податкову накладну, виписку банку та платіжне доручення які датовані раніше, ніж укладений договір.

Згідно акта ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 27 липня 2010 року №2315/23-411/35063127 "Про результати документальної перевірки ТОВ "Укртехнобуд 07" встановлено порушення вимог п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, внаслідок чого угоди, укладені між ТОВ "Укртехнобуд 07" та його контрагентами визнані нікчемними. Також встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту за період з 01 листопада 2009 року по 28 лютого 2010 року, тобто у період виникнення господарських взаємовідносин між ТОВ "Альтей" та ТОВ "Укртехнобуд 07".

Суд першої інстанції, врахувавши, що в укладених договорах відсутні істотні умови, і позивачем не підтверджено використання послуг та товару у власній господарській діяльності, погодився з висновком податкового органу про нікчемність правочину між ТОВ "Альтей" та ТОВ "Укртехнобуд 07".

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у 2009 році між ТОВ "Альтей" та ТОВ "ПФК "Донімперіал Плюс" була укладена усна угода поставки, на підтвердження виконання якої позивач надав накладну, рахунок фактуру, виписку банку, платіжне доручення та податкову накладну. 01 січня 2010 року між ТОВ "ПФК "Донімперіал Плюс" та ТОВ "Альтей" укладено договір поставки товару, на підтвердження виконання якого позивач надав накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банку, податкові накладні. 01 квітня між ТОВ "ПФК "Донімперіал Плюс" та ТОВ "Альтей" був укладений договір №104-10, на підтвердження виконання якого позивач надав рахунки, накладну, виписку банку, платіжне доручення та податкову накладну.

Згідно акта ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 13 липня 2010 року №2314/23-411/36560092 "Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "ПФК "Донімперіал Плюс" встановлено порушення вимог п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, внаслідок чого угоди, укладені між ТОВ "ПФК "Донімперіал Плюс" та його контрагентами визнані нікчемними. Також встановлено завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01 вересня 2009 року по 28 лютого 2010 року та податку на прибуток за період з 01 вересня 2009 року по 31 березня 2010 року, тобто у період виникнення господарських взаємовідносин між ТОВ "ПФК "Донімперіал Плюс" та ТОВ "Альтей".

Суд першої інстанції, врахувавши, що в укладених договорах відсутні істотні умови, позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт поставки товарів, і не підтверджено використання послуг та товару у власній господарській діяльності, погодився з висновком податкового органу про нікчемність правочину між ТОВ "Альтей" та ТОВ "ПФК "Донімперіал Плюс".

Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2010 року між ПП ОСОБА_7 та ТОВ "Альтей" був укладений договір оренди нежитлових приміщень №10110, підписаний з боку ТОВ "Альтей" механіком ОСОБА_6 на підставі довіреності, яка не була зареєстрована в Книзі реєстрації довіреностей. Згідно відповіді КП БТІ на запит податкового органу, передані в оренду приміщення не належать ОСОБА_7

Також 18 січня 2010 року між ФО-П ОСОБА_7 та ТОВ "Альтей" був укладений договір оренди автотранспорту, який з боку ТОВ "Альтей" підписаний директором ОСОБА_7. Згідно відповіді ВРЕВ м. Красноармійськ на запит податкового органу, передані в оренду транспортні засоби ОСОБА_7 не належать та зняті з обліку для реалізації.

Відповідно до п. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки згідно ст. 606 Цивільного кодексу України) зобов'язання припиняються у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі, то є правомірним висновок податкового органу про нікчемність договорів між ТОВ "Альтей" та ОСОБА_7

Суд першої інстанції встановив, що 01 квітня 2010 року між ТОВ "Альтей" та ФО-П ОСОБА_8 був укладений договір оренди транспортного засобу з екіпажем №20-5, на підтвердження виконання якого позивач надав виписку банку.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги, що переданий в оренду транспортний засіб належить чоловікові ОСОБА_8, письмова згода якого на укладення договору надана не була, та оскільки згідно даних податкового органу, ОСОБА_8 при поданні заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2010 рік були вказані такі види діяльності згідно Державного класифікатора, затвердженого Наказом Держстандарту №441 від 22 жовтня 1996 року: 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна, 71.21.0 Оренда інших наземних транспортних засобів та устаткування, 71.10.0 Оренда автомобілів, 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, погодився з висновком податкового органу, що ОСОБА_8 не мала права на укладення договору оренди крану, і відповідно укладений договір є нікчемним.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Альтей" та фізичними особами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 були укладені договори оренди транспортних засобів, які до суду надані не були та не були нотаріально посвідчені.

На підтвердження реальності господарських операцій за укладеними договорами позивачем не було надано первинних документів та документів, що підтверджують використання пально-мастильних матеріалів при використанні автомобілів. Також позивач не надав документів на підтвердження використання автомобілів та пально-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог ст. 799 Цивільного Кодексу України, якщо однією зі сторін договору оренди транспортного засобу є фізична особа, договір підлягає нотаріальному посвідченню незалежно від строку його дії.

У разі недотримання сторонами встановленої нотаріальної форми договору він вважається нікчемним (недійсним). Нікчемний договір не потребує доказу в суді його недійсності.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що так як сторонами не дотримано нотаріальної форми договорів, то вони є нікчемними згідно Цивільного Кодексу України, і відповідно валові витрати в сумі орендної плати за договорами між ТОВ "Альтей" та фізичними особами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 були сформовані позивачем необґрунтовано.

Суд першої інстанції встановив, що між ТОВ "Альтей" та ТОВ "Дімаркет" 03 травня 2010 року був укладений договір №1207, на підтвердження виконання якого позивач надав рахунок, накладну, виписку банку, платіжне доручення та податкову накладну.

Суд першої інстанції, врахувавши, що в укладеному договорі відсутні істотні умови, погодився з висновком податкового органу про нікчемність правочину між ТОВ "Альтей" та ТОВ "Дімаркет". Крім того, позивачем не підтверджено використання послуг та товару у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до положень абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Суд першої інстанції врахувавши, що з огляду на суперечність відомостей щодо здійснення господарських операцій між ТОВ "Альтей" ТОВ "ТК "Діал Імпекс", ТОВ "Донімперіал Плюс", ТОВ "Укртехнобуд 07", ТОВ "Промбуддизайн", ТОВ "Дімаркет", ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ФО-П ОСОБА_7, ФО-П ОСОБА_8, та не підтвердження позивачем фактичного здійснення даних господарських операцій погодився з висновком Красноармійської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по вказаним операціям.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Альтей" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2011 року.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров