Ухвала суду № 35687715, 11.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/21026/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Глушко Л.Ю.

представника відповідача Філіпенко О.В.

Генеральної прокуратури України Яговдіка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011

у справі № 2-а-5355/10/2570

за позовом Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії відповідача щодо застосування податкових повідомлень-рішень з податку на додану вартість та податку на прибуток. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 11.10.2010 № 0000752301/0 та з податку на прибуток від 11.10.2010 № 00000742301/0.

Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, реальність здійснення господарських операцій не підтверджена первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки підписи на таких документах з реквізитами ТОВ «Вінсента» виконано не ОСОБА_5, що зареєстрований як директор підприємства. Також посилається на інші зафіксовані актом перевірки обставини, що слугували підставою для висновків відповідача щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Заступник прокурора Чернігівської області надіслав письмові пояснення, в яких посилається на те, що первинні документи, підписані особою, яку не можливо ідентифікувати, не можуть братися судом до уваги як доказ. Також наголошує на тому, що доводи Ніжинської ОДПІ підтверджуються постановою Ніжинського міськрайонного суду від 27.10.2011 про звільнення на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_6 - директора «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння», якого обвинувачено в тому, що він, будучи директором підприємства, у порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» за рахунок незаконно сформованого на підставі первинних документів від ТОВ «Вінсента» від'ємного значення з податку на додану вартість незаконного погашав податковий борг з цього податку, а також вніс завідомо неправдиві відомості стосовно податкового кредиту та сум податку, що підлягали сплаті до бюджету. Порушення стосуються квітня 2010 року, який охоплено перевіркою.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області її правонаступником - Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток в загальній сумі 1377350,4 грн., в т.ч. 114779,00 грн. основного платежу та 229558,4 грн. штрафних санкцій, та податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 77710,5 грн., в т.ч. 51807,00 грн. основного платежу та 25903,5 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті перевірки від 30.09.2010 № 1200/23-08457704, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, що полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за ІІ квартал 2010 року та до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень 2010 року відповідно витрати та податок на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Вінсента» продукції за договором постачання від 22.12.2009 № 40-22/12, відповідно до додатку № 1 до договору «Специфікація продукції», про що складено акт технічного приймання продукції, акт приймання-передачі продукції, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, прибуткові накладні, лімітно-заборні картки та акти списання ТМЦ у виробництво. Також до перевірки надано накази на відрядження, авансові звіти підзвітних осіб, але серед них не встановлено документів, що підтверджують направлення кваліфікованих працівників для приймання продукції від постачальника. Згідно із поясненнями директора позивача продукція від ТОВ «Вінсента» отримана на території ВАТ «Електропобутприлад» м.Васильків Київської області та доставлена транспортом позивача, що підтверджено дорожніми листами за маршрутом Ніжин-Бровари-Київська області та за маршрутом Ніжин-Васильків, посвідченнями водія та експедитора, однак їх дати не відповідають датам видаткових накладних, актів прийому передачі та акті технічного приймання продукції. За наведених обставин податковий орган вважає, що фактичне отримання продукції для використання в господарській діяльності не підтверджено первинними документами: наказами на відрядження та авансовими звітами кваліфікованих працівників позивача, товарно-транспортними накладними, документами про транспортування товару власним транспортом або найманим транспортом. Також податковий орган виходить з того, що договір, а також інші первинні документи з реквізитами ТОВ «Вінсента», підписані не директором ТОВ «Вінсента», а невідомою особою, що підтверджено висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Чернігівській області від 28.07.2010 № 228, складеним на запит ВПМ Ніжинської ОДПІ.

Також зафіксовано порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту вересня, грудня 2009 року податку на додану вартість в загальній сумі 528,27 грн., в т.ч. за вересень 2009 року в сумі 86,67 грн., за грудень 2009 року в сумі 442,00 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ «Інтелкоп-МВ». Податковий орган вважає, що реальність операцій не підтверджуються з огляду на реальний час їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, що необхідні для їх виконання.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином при дослідженні доказів необхідно оцінити всі обставини, на які посилаються позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій, встановити, якими доказами вони підтверджуються та надати оцінку всім доказам в їх сукупності.

Висновки судів про реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких було сформовано валові витрати та податковий кредит, суди зробили без належного дослідження всіх обставин, що є предметом доказування у даній справі.

Суди попередніх інстанцій не дослідили обставин щодо зафіксованого в акті перевірки порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту вересня, грудня 2009 року податку на додану вартість в загальній сумі 528,27 грн., в т.ч. за вересень 2009 року в сумі 86,67 грн., за грудень 2009 року в сумі 442,00 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ «Інтелкоп-МВ».

Крім того, наведені в акті перевірки обставини щодо проведення науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Чернігівській області від 28.07.2010 № 228 експертизи на запит ВПМ Ніжинської ОДПІ, свідчать про здійснення органом дізнання необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, в аспекті здійснюваної господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Вінсента», проте суди ці обставини не дослідили, не з'ясували, чи була порушена кримінальна справа та її результат (винесено вирок чи закрито кримінальне провадження, підстави для закриття (реабілітуючі чи нереабілітуючі), чи встановлені такими рішеннями обставини щодо здійснення господарських операцій з позивачем, за якими останнім сформовано спірні валові витрати та податковий кредит).

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити усі доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, оцінити всі докази в їх сукупності, та застосувати норми права, що врегульовують спірні правовідносини.

Також слід врахувати, що встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами.

Також звертається увага суду на визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту: «визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення». Обраний судом першої інстанції спосіб захисту (визнання податкового повідомлення-рішення нечинним), може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуальний акт може бути визнано протиправним (недійсним, скасовано). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун