Постанова № 35687696, 11.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/809/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі № 2-а-12959/09/2670

за позовом Повного товариства «Ломбард - Мельник і Компанія»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 № 0000901704/0. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь позивача.

ДПІ у Деснянському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 12.10.2009 № 0000901704/0 податку з доходів фізичних осіб слугували висновки перевірки, викладені в акті від 02.10.2009 № 6502/22/30222378, про порушення позивачем вимог п. 1.15 ст. 1, ст. 9, п. 12.1, п. 12.3 ст. 12, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, що полягало у тому, що ломбард, як податковий агент, не утримав і не перерахував до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб із викупних сум, отриманих громадянами - заставодавцями, що не виконали умов договору позики щодо викупу закладених речей.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку від імені та за рахунок його платника, адже на цей час сума позики не є доходом позичальника, а у разі коли останній не викупить заставлену річ на день закінчення дії договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів, з огляду на таке.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2005 № 889-ІV (далі Закон) сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк. При цьому також може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог - заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 Закону якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

З огляду на положення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 Закону ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Отже, під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна ломбард, як податковий агент, має виконати обов'язок щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та надання податковому органу відповідної звітності.

Вказана вище позиція узгоджується з правовою позицією, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, рішення якого за вимогами ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України. Зокрема, така позиція висловлена в постанові від 20.06.2011 у справі № 21-69а11 за позовом повного товариства «Ломбард «Терези» Іванов і компанія» до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди дійшли помилкових висновків, що зумовило ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун