Ухвала суду № 35687693, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/800/31977/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі №1570/139/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

за участю: Ізмаїльської міжрайонної прокуратури

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ Одеської області від 30.11.2011 № 0001222302 про збільшення ТОВ «Алвас» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 699206,00 грн., в т.ч. 699205,00 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 44.1 ст. 44, п.п. «б» п. 186.1 ст. 186, п. 201.10 ст. 201, Податкового кодексу України, ст. 664, ст. 322, ст. 334 Цивільного кодексу України, ст. 7, ст. 9, ст. 69, ст. 86, ст. 138, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для збільшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням Ізмаїльської ОДПІ Одеської області від 30.11.2011 № 0001222302 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 699206,00 грн., в т.ч. 699205,00 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 21.11.2011 № 3382/2302/23856703, про порушення вимог п. 186.1 ст. 186, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту у червні 2011 року податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал Альянс» паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ).

Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Тіал Альянс» на поставку ПММ, оскільки операції з поставки такого товару не мали реального характеру. Висновок про нереальний характер господарських операцій обґрунтовується невідповідністю товарно-транспортних накладних вимогам закону, що висуваються до первинних документів (у товарно-транспортних накладних вказано лише територіальну одиницю «м.Кілія» та назву суб'єкта, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка відпустила паливо, та місце постачання, ТОВ «Авітек Груп» та ТОВ «Тіал Альянс» мають стан платника « 14» «визнано банкрутом», директор ТОВ «Авітек Груп» - ОСОБА_3 не має стосунку до ведення фінансово-господарської діяльності, про що повідомлено службовою запискою ГВПМ ДПІ у Печерському районі м.Києва. Факт придбання товару у виробника постачальниками у ланцюгу постачання ТОВ «Укртатнафта» не підтверджується, такі постачальники не мають умов для здійснення господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли такого платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Зокрема, суди встановили, що податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

З метою дослідження реального здійснення господарських операцій слід досліджувати усі первинні документи щодо поставки та оприбуткування товару у сукупності. Певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів, неточне заповнення окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) самі собою не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій, а відповідно, не можуть розглядатися як самостійні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі реально здійснених операцій.

Судами попередніх інстанцій при безпосередньому дослідженні первинних документів, складених за наслідками здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару, зокрема договорів поставки нафтопродуктів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, журналу реєстрації довіреностей, було встановлено, що такі операції мали реальний характер, здійснені у межах господарської діяльності позивача. Довіреності на отримання товару видавалися директору ТОВ «Алвас», ТОВ «Алвас» самостійно виступало перевізником нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Авітек Груп ЛТД», ТОВ «Тіал Альянс» та мало для цього відповідні умови та транспорті ресурси, у товарно-транспортних накладних перевізником вказано ТОВ «Алвас», міститься прізвище водія, марку автомобіля, державний номер, назву товару, одиницю виміру, товар оприбутковано та зараховано на бухгалтерський рахунок 281 «Товари на складі», в подальшому реалізовано позивачем сільськогосподарським підприємствам з відображенням цих операцій на бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», а також через мережу АЗС з відображенням цих операцій на бухгалтерському рахунку 282 «Товари в торгівлі».

Платник податків (покупець товарів) не має обов'язку здійснювати контроль щодо подальшої фінансово-господарської діяльності підприємств, з якими мав господарські відносини, які на час вчинення операції були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в податковому органі, в т.ч. як платники податку на додану вартість, і зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит через допущені ними порушення правил ведення вказаної діяльності чи порушення податкової дисципліни. У разі, коли контрагенти не виконали свого обов'язку щодо звітування, нарахування та сплати податків чи допустили порушення правил складання первинних документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення, тому суди здійснили правильну оцінку протоколу допиту свідка - директора ТОВ «Авітек Груп ЛТД» ОСОБА_3, складеного в ході оперативно-розшукових заходів, який пояснив, що до господарської діяльності цього підприємства стосунку не має, у сукупності з іншими допустимими доказами - первинними документами, якими зафіксовано факти здійснення господарських операцій. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України), до якого у даній справі входять обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» та ТОВ «Тіал Альянс».

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, зокрема обставинам, якими податковий орган також обґрунтовує вимоги касаційної скарги, правильну оцінку доказів у справі, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов