Ухвала суду № 35687672, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/64661/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Державне підприємство "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року позов ДП "Одеська залізниця" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Одеська залізниця" у задоволенні позову.

ДП "Одеська залізниця" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПА в Одеській області та СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі у період з 27 вересня 2010 року по 11 січня 2011 року проведена планова виїзна перевірка ДП «Одеська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року. За наслідками перевірки був складений акт від 25 січня 2011 року №22/15-1/01071315/4.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток всього у сумі 313552, 00 грн., у тому числі занижено за 1 квартал 2009 року у сумі 208737, 00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 39235, 00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 18913, 00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 82992, 00 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 78489, 00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 114814, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №0000161510, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 391940, 00 грн., у т.ч. за основним платежем -313552, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -78388, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акта перевірки відокремлений структурний підрозділ "Херсонський відділ служби матеріально-технічного забезпечення" Одеської залізниці мав взаємовідносини з ТОВ "Інноваційні технології 2005", за яким рахується кредиторська заборгованість станом на 30 червня 2010 року у сумі 49225,00 грн. 19 червня 2009 року ТОВ "Інноваційні технології 2005" знято з обліку як банкрут, 20 липня 2009 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. За таких обставин відповідач дійшов висновку про заниження позивачем валового доходу за 3 квартал 2009 року у сумі 49225,00 грн., так як до безнадійної заборгованості відноситься заборгованість юридичних осіб, оголошених банкрутом, а валовий дохід включає суми безповоротної фінансово допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29 листопада 2011 року, відсутні реєстраційні записи щодо внесення судових рішень при визнання ТОВ "Інноваційні технології 2005" банкрутом та про ліквідацію вказаного підприємства немає. 30 листопада 2010 року внесено запис про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, 03 січня 2011 року підприємство взято на облік.

Також судами встановлено, що кредиторська заборгованість у сумі 49225,00 грн. перед ТОВ "Інноваційні технології 2005" виникла станом на 01 грудня 2009 року та була погашена 30 серпня 2010 року, що підтверджується копією платіжного доручення №3096 від 30 серпня 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 року витрати у сумі 49225,00 грн., оскільки вказана сума не є безповоротною фінансовою допомогою та не повинна збільшувати валовий дохід позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акта перевірки відокремленим структурним підрозділом позивача "Локомотивне Депо Миколаїв" завищено валові витрати за 4 квартал 2009 року на суму 20580,00 грн., оскільки ці витрати сформовані за рахунок ЗАТ "Луганський міжгалузевий центр", згідно договорів, які визнані нікчемними. Згідно актів перевірок податкових органів встановлено нікчемність правочинів ЗАТ "Луганський міжгалузевий центр" з контрагентами ПП "Стратос-Транзит", ТОВ "Леорд Плюс-К".

Реальність поставок ЗАТ "Луганський міжгалузевий центр" товару (вкладишів) на адресу Відокремленого структурного підрозділу "Локомотивне Депо Миколаїв" у 4 кварталі 2009 року на суму 20580,00 грн. підтверджується податковими накладними від 30 жовтня 2009 року №24, від 02 листопада 2009 року №25, від 05 листопада 2009 року №26, від 09 листопада 2009 року №27, від 21 грудня 2009 року №38; видатковими накладними від 13 листопада 2009 року: №РН-0000036, №РН-0000037 №РН-0000038, №РН -0000039, №РН -0000046; карткою складського обліку матеріалів №37, відомостями про прихід товарно-матеріальних цінностей за період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року. Оплата за придбаний товар була здійснена належним чином, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 228 Цивільного Кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Згідно ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 20580,00 грн., оскільки реальність поставок товару за угодами підтверджено первинними документами, які відповідають вимогам бухгалтерського та податкового обліку, судові рішення щодо визнання недійсними угод з поставки товарів, укладених між Відокремленим структурним підрозділом "Локомотивне Депо Миколаїв" та ЗАТ "Луганський міжгалузевий центр", а також останнього з його контрагентами ПП "Стратос-Транзит", ТОВ "Леорд Плюс-К" - відсутні, а податковий орган не наділений повноваженнями визнавати договори нікчемними в односторонньому порядку.

Згідно акта перевірки відповідачем виявлено завищення позивачем валових витрат у сумі 280734,00 грн. за 1 квартал 2009 року, внаслідок віднесення до складу валових витрат послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не були понесені з метою отримання доходу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниці" Головного фінансово-економічного управління від 19 травня 2008 року №256-Ц "Про проведення переоцінки об'єктів основних засобів" зобов'язано начальників залізниць, підприємств залізничного транспорту провести необхідну підготовчу роботу щодо переоцінки об'єктів груп основних засобів (будинків, споруд, передавальних пристроїв, транспортних засобів) станом на 01 липня 2008 року, з метою виконання доручення Міністра транспорту та зв'язку (протокол наради від 12 лютого 2008 року №19-08) щодо проведення переоцінки основних засобів та іншого майна залізниць; приведення залишкової вартості об'єктів основних засобів до їх справедливої вартості, оптимізації структури та збільшення капіталізації державної вартості, підвищення ефективності використання державного майна, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, та для забезпечення єдиних методологічних підходів у проведенні оцінки об'єктів основних засобів підприємств залізничного транспорту, недопущення значних розбіжностей у вартості однотипних об'єктів, забезпечення прозорості відбору суб'єкта оціночної діяльності.

Проведення оцінки основних фондів позивача здійснювалось ТОВ "Міжнародна компанія "Імідж" на підставі Договору про надання оціночних послуг №0581/08-ЦЮ від 11 вересня 2008 року, згідно якого проводилася оцінка об'єктів основних засобів наступних груп: будинки, споруди, передавальні пристрої, транспорті засоби (рухомий склад) та визначено строк корисного використання об'єктів основних засобів, оцінку яких проведено, що залишився до кінця їх експлуатації. Мета договору: проведення оцінки об'єктів основних засобів за єдиною методологією для їх переоцінки для цілей бухгалтерського обліку.

За послуги з оцінки основних засобів позивач сплатив суму 336880,30 грн. (в т.ч. ПДВ 56147,00 грн.) згідно платіжного доручення №582 від 30 жовтня 2009 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно ст. 8 Закону.

Згідно пп. 8.4.3. п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу від операцій з продажу (обміну) основних засобів 1 групи включається сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів 1 групи.

Згідно пп. 8.3.6 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

За таких обставин, враховуючи, що справедлива вартість була визначена відповідною переоцінкою основних засобів позивача, проведеною ТОВ "Міжнародна компанія "Імідж", для цілей бухгалтерського та податкового обліку, а також у разі відчуження основних засобів, колегія суддів погоджується, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 280734,00 грн., по оплаті послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів.

Також при перевірці встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань внаслідок проведення індексації балансової вартості груп основних фондів станом на 01 січня 2010 року, на суму 529659,00 грн.

Згідно п. 2.3 ст. 2, ст. 6 Методичних рекомендацій Мінпромполітики України "Про проведення індексації та переоцінки об'єктів основних засобів", затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 11 вересня 2003 року №381, балансова вартість - первісна вартість об'єкта за вирахуванням його зносу. Знос - сума амортизації об'єкта з початку його корисного використання. Індексація може проводитися тільки щодо основних фондів, вартість яких підлягає амортизації.

В акті перевірки відповідач вказав, що основні фонди, які введені в експлуатацію у 4 кварталі 2009 року станом на 31 грудня 2009 року, не мають зносу, не амортизуються та не повинні враховуватись у проведенні індексації.

Відповідно до вимог пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою: Б(а) = Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1), де: Б(а) балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу; Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П (а-1) сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; А (а-1) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Тому сума витрат, понесених позивачем на придбання основних фондів у 4 кварталі 2009 року, враховується при визначенні балансової вартості основних фондів станом на 01 січня 2010 року, на яку нараховується амортизація у наступному звітному періоді - у 1 кварталі 2010 року.

Згідно пунктів 23, 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Згідно пп. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що так як згідно норм ПСБО 7 "Основні засоби" нарахування амортизації здійснюється з моменту зарахування активів на баланс, то висновки відповідача, що основні фонди позивача, які введені в експлуатацію у 4 кварталі 2009 року, не підлягали амортизації у вказаному періоді, є необґрунтованими.

При перевірці відповідач дійшов висновку про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань внаслідок амортизації вартості ліцензій по Службі сигналізації та зв'язку на суму 129531,00 грн., тому що ліцензія є нематеріальним активом, і для її амортизації має застосовуватись лінійний метод.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що ліцензія не є об'єктом права власності платника податку, а є документом тимчасового характеру, що видається органом ліцензування на певний строк та надає підприємству право здійснювати певні види господарської діяльності та не підпадає під визначення нематеріального активу, то витрати на придбання ліцензій підлягають внесенню до складу валових витрат. Тому позивачем не занижено об'єкт оподаткування на суму 129531,00 грн., внаслідок віднесення вартості придбаних ліцензій до складу основних фондів і застосування норми амортизації у розмірі 15%, а завищено на суму 336939,00 грн., внаслідок не віднесення вартості придбаних ліцензій до складу валових витрат.

Крім того в акті перевірки відповідач встановив завищення суми амортизаційних відрахувань внаслідок включення до балансової вартості основних фондів сум розподілених ПДВ по Службі сигналізації та зв'язку, на суму 122767,00 грн.

Відповідно до вимог пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовується в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок ПДВ, який відноситься до збільшення балансової вартості основних фондів за 9 місяців 2007 року, 2008 рік зроблено централізовано Фінансово-економічною службою та наведено у таблиці 1. По Службі сигналізації та зв'язку сума ПДВ, яка відноситься до збільшення балансової вартості основних засобів дорівнює за 9 місяців 2007 року 1832261,00 грн., за 4 кв. 2008 року 219701,00 грн.

Вказані суми Фінансово-економічною службою передані шляхом авізо №14 від 26 лютого 2009 року Службі сигналізації та зв'язку, якою зроблено розподіл отриманої суми ПДВ між структурними підрозділами пропорційно вартості придбаних ними основних засобів згідно інформації щодо корегування податкового кредиту. Відповідно до розподілу сума ПДВ, яка повинна збільшити балансову вартість основних засобів Херсонської дистанції сигналізації та зв'язку становить 418800,00 грн. На суму розподіленого ПДВ Службою сигналізації та зв'язку виписано авізо №115/1 від 26 лютого 2009 року.

В 2 кварталі 2009 року Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку на збільшення вартості АТС віднесено суму ПДВ у розмірі 35353,00 грн. відповідно до авізо від 28 травня 2009 року №16/5/27, №327/1.

В 3 кварталі 2009 року Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку на збільшення вартості повітряної лінії зв'язку та кабелю ст. Каховка віднесено суму ПДВ у розмірі 435007,00 грн. відповідно до авізо №16/9/10 від 30 вересня 2009 року, авізо № 679/1.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що Херсонською дистанцією сигналізації та зв'язку Одеської залізниці правомірно збільшена балансова вартість основних фондів на отримані розподілені суми ПДВ та нараховані амортизаційні відрахування на суми ПДВ.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000161510 від 08 лютого 2011 року в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 369288, 00 грн., в тому числі за основним платежем (податок на прибуток підприємств) - 295430, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 73858, 00 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "Одеська залізниця".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров