Ухвала суду № 35687664, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/800/19418/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Дьякова Д.Ю.,

представника відповідача - Бобруйко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року

у справі № 2а/2570/3414/2012

за позовом Дочірнього підприємства «Красносільське - Молоко»

до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнього підприємства «Красносільське - Молоко» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень № 0000372210 від 09 серпня 2012 року та № 0000472210 від 10 жовтня 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000372210 від 09 серпня 2012 року та № 0000472210 від 10 жовтня 2012 року, складені Бахмацькою МДПІ Чернігівської області ДПС. Стягнуто з Державного бюджету України 2146,00 грн. судових витрат на користь ДП «Красносільське - Молоко».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Бахмацька МДПІ Чернігівської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Бахмацька МДПІ Чернігівської області ДПС провела планову виїзну перевірку ДП «Красносільське - Молоко» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої був складений акт від 20 липня 2012 року № 258/22/36375427.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 47190,00 грн.; пунктів 209.1, 209.2, 209.6, 209.7, 209.10, 209.17 статті 209 Податкового кодексу України, Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23, абзацу 3 підпункту 5.7.1 пункту 5.7 розділу 5, пункту 5.9 розділу 5, пункту 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11, статей 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого: встановлено заниження податку на додану вартість по загальним деклараціям на загальну суму 1654004,00 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року - 35350,00 грн., за листопад 2010 року - 69350,00 грн., за січень 2011 року - 5426,00 грн., за лютий 2011 року - 50237,00 грн., за березень 2011 року - 434412,00 грн., за квітень 2011 року - 282867,00 грн., за липень 2011 року - 73472,00 грн., за серпень 2011 року - 265678,00 грн., за вересень 2011 року - 195683,00 грн., за жовтень 2011 року - 958808,00 грн., та заниження суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 676060,00 грн., який виник в наступних звітних періодах: в грудні 2011 року - 378057,00 грн., в лютому 2012 року - 48302,00 грн., в березні 2012 року - 249701,00 грн. по загальним деклараціям; встановлено завищення податку на додану вартість по загальним деклараціям на загальну суму 2742380,00 грн., у тому числі: за листопад 2010 року - 22369,00 грн., за лютий 2011 року - 50237,00 грн., за березень 2011 року - 14392,00 грн., за червень 2011 року - 423536,00 грн., за липень 2011 року - 715077,00 грн., за серпень 2011 року - 265678,00 грн., за вересень 2011 року - 195683,00 грн., за жовтень 2011 року - 958808,00 грн., за січень 2012 року - 96600,00 грн., та заниження суми податку, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 1764435,00 грн. по скороченим деклараціям.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що: ДП «Красносільське - Молоко» неправомірно не включило до складу валового доходу 4 кварталу 2010 року грошові кошти, отримані від ДП «Аромат» Філії «Ніжинський міськмолзавод» згідно договору доручення № НК-01 від 01 лютого 2010 року (з урахуванням додаткових угод до договору) та від ПП «Консалтингова фірма «Прометей» згідно договору доручення № ПК-01 від 26 травня 2009 року (з урахуванням додаткових угод до договору), оскільки вказані кошти не обліковувались позивачем на позабалансовому рахунку з метою виконання взятих на себе зобов'язань по договорам доручення, в були використані ДП «Красносільське - Молоко» у власній господарській діяльності, тобто набули ознак поворотної фінансової допомоги, з урахуванням того, що вказані договори доручення не були виконані позивачем і по бухгалтерському обліку ДП «Красносільське - Молоко» обліковувалась кредиторська заборгованість перед вказаними підприємствами, а саме: станом на 01 жовтня 2010 року - у сумі 11733222,52 грн., станом на 31 грудня 2012 року - 9662917,54 грн.; ДП «Красносільське - Молоко» неправомірно включило до скорочених податкових декларацій податок на додану вартість на загальну суму 4755519,52 грн. у складі попередньої оплати за молоко коров'яче від покупців: ПАТ «Чернігівський молокозавод» (договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 7 від 12 липня 2011 року), ДП «Агролайт» (договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 1/7 від 01 липня 2011 року), ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» (договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №221 від 12 липня 2011 року), ДП «Аромат» в особі філії «Ніжинський молочний завод» (договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 1 від 01 січня 2011 року), ПАТ «Городнянський маслозавод» (договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 1/15 від 24 червня 2011 року), оскільки товар не був поставлений (відвантажений), що в подальшому призвело до заниження податкових зобов'язань по загальним податковим деклараціям, з огляду на те, що питома вага вартості поставлених підприємством несільськогосподарських товарів (послуг) протягом дванадцяти послідовних звітних (податкових) періодів сукупно, в березні 2011 року складає 38,7%.

09 серпня 2012 року Бахмацька МДПІ Чернігівської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «Красносільське - Молоко» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 58987,50 грн., у тому числі: 47190,00 грн. - за основним платежем, 11797,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

09 серпня 2012 року Бахмацька МДПІ Чернігівської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000362210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «Красносільське - Молоко» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2770869,25 грн., у тому числі: 2371283,00 грн. - за основним платежем, 399586,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого рішенням ДПС у Чернігівській області № 1431/10/10-215 від 10 жовтня 2012 року «Про результати розгляду скарги» було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000362210 від 09 серпня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 725796,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1317,75 грн., а в решті податкове повідомлення-рішення № 0000362210 від 09 серпня 2012 року було залишене без змін.

10 жовтня 2012 року Бахмацька МДПІ Чернігівської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000472210, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ДП «Красносільське - Молоко» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2043755,50 грн., у тому числі: 1645487,00 грн. - за основним платежем, 398286,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно не включив до складу валових доходів суму коштів, отриманих ним від ДП «Аромат» Філії «Ніжинський міськмолзавод» та від ПП «Консалтингова фірма «Прометей» згідно договорів доручення у відповідності до положень підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням того, що доказів того, що вказані договори були визнані у встановленому законом порядку удаваними (такими, що вчинені сторонами з метою приховування договору позики, який вони насправді вчинили) орган державної податкової служби не надав. Також суд виходив з того, що положення, наведені у пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, щодо того, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, вжиті у вказаній нормі права з метою відображення сутності операцій, результати здійснення яких відображаються в скороченій декларації з податку на додану вартість, з урахуванням того, що обмежень щодо порядку проведення розрахунків за операціями, результати яких відображаються в скороченій декларації з податку на додану вартість, вказана норма права не містить.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 1007 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

Згідно абзацу 2 пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

За приписами абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно не включив до складу валового доходу суму коштів, отриманих ним у від ДП «Аромат» Філії «Ніжинський міськмолзавод» та від ПП «Консалтингова фірма «Прометей» згідно договорів доручення, оскільки вказані кошти передавалися йому саме на виконання визначеного умовами договорів доручення, та не були власністю позивача, з урахуванням того, що доказів того, що вказані договори були визнані у встановленому законом порядку удаваними (такими, що вчинені сторонами з метою приховування договору позики, який вони насправді вчинили) орган державної податкової служби не надав. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000372210 від 09 серпня 2012 року та наявність підстав для його скасування є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За приписами пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24, 4101, 4102, 4103, 4301 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до розділу І «Живі тварини; продукти тваринного походження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) молоко та молочні продукти віднесено до 4 товарної групи.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до податкових зобов'язань скороченої податкової декларації податок на додану вартість на загальну суму 4755519,52 грн. у складі попередньої оплати за молоко коров'яче від покупців: ПАТ «Чернігівський молокозавод», ДП «Агролайт», ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод», ДП «Аромат» в особі філії «Ніжинський молочний завод», ПАТ «Городнянський маслозавод», виходячи з правила першої події, встановленого в пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, оскільки передоплата за молоко відбулась раніше, ніж його поставка та, як наслідок, визначення питомої ваги сільськогосподарського товару з розрахунку передплати за такий товар позивачем здійснено правомірно.

При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що положення, наведені у пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, щодо того, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, вжиті у вказаній нормі права з метою відображення сутності операцій, результати здійснення яких відображаються в скороченій декларації з податку на додану вартість, з урахуванням того, що обмежень щодо порядку проведення розрахунків за операціями, результати яких відображаються в скороченій декларації з податку на додану вартість, вказана норма права не містить.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення № 0000472210 від 10 жовтня 2012 року та наявність підстав для його скасування є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Бахмацької МДПІ Чернігівської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна