Ухвала суду № 35687659, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/12493/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів: при секретарі:Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. Луцак А.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-18180/10/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»

до: Карлівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції

третя особа Державне підприємство «Горлівський хімічний завод»

про визнання дій протиправними, зняття арешту з майна та заборону вчиняти певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернулося до суду з адміністративним позовом до Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, третя особа: Державне підприємство «Горлівський хімічний завод» та відповідно до меж заявлених позовних вимог просило:

- визнати дії Калініського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції щодо складання актів опису та арешту майна від 9 липня 2010 року серія АВ №795077, серія АВ №795078, серія АВ №795079, серія АВ №795080, серія АВ №795081, серія АВ №795082, серія АВ №705083 та від 21 липня 2010 року серія АВ №795080;

- зняти арешт з майна Державного підприємства «Горлівський хімічний завод», який був накладений Калініським відділом державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції актами опису та арешту майна від 9 липня 2010 року серія АВ №795077, серія АВ №795078, серія АВ №795079, серія АВ №795080, серія АВ №795081, серія АВ №795082, серія АВ №705083 та від 21 липня 2010 року серія АВ №795080;

- скасувати постанову Калініського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 липня 2010 року;

- скасувати постанови Калініського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції про призначення експерта від 13 липня 2010 року та від 27 липня 2010 року;

- заборонити Калініському відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції проводити торги по реалізації майна державного підприємства «Горлівський хімічний завод».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, третя особа Державне підприємство «Горлівський хімічний завод» про визнання дій протиправними, зняття арешту з майна, скасування постанови від 14 липня 2010 року, від 13липня 2010 року, від 27 липня 2010 року та заборону вчиняти певні дії відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» та Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року у справі № 2а-18180/10/0570 залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року у справі № 2а-18180/10/0570 залишено без змін.

Державне підприємство «Горлівський хімічний завод» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року і направити справу № 2а-18180/10/0570 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на користь фізичних, юридичних осіб та держави заборгованості.

Господарським судом Донецької області 6 грудня 2002 року порушено справу № 33/221Б про банкрутство Державного підприємства «Горлівський хімічний завод», який одночасно своєю ухвалою ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів ( т. № 1 а.с. 87).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22 березня 2004 року введено процедуру санації боржника Державного підприємства «Горлівський хімічний завод».

Відповідно до листа директора Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» Біленка І.Е. від 8 квітня 2010 року № 197 виробнича діяльність на Державному підприємству «Горлівський хімічний завод» припинена 13 березня 2001 року у зв'язку із зупиненням виробництва (т. № 1 а.с. 109).

9 липня 2010 року державним виконавцем описано та арештовано 2 522 одиниці рухомого майна по виконавчих документах про стягнення з Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі в сумі 3051264,54 грн. та встановлено заборону на його відчуження. (т. № 1 а.с. 6-59)

Постановою державного виконавця від 13 липня 2010 року було призначено експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна описаного відповідно до акту від 9 липня 2010 року (т. № 1 а.с. 129).

Крім того, постановою державного виконавця Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції від 14 липня 2010 року було накладено арешт на майно Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» щодо стягнення заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб на суму 21203474,72 гривень (т. № 1 а.с. 108).

21 липня 2010 року описано 260 одиниць рухомого майна та встановлено заборону на його відчуження, що підтверджується відповідним актом (т. № 1 а.с. 112-123).

Постановою державного виконавця від 27 липня 2010 року призначено експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна описаного відповідно до акту від 21 липня 2010 року (т. № 1 а.с. 131).

Згідно з висновком експерта вартість майна, описаного відповідно до акту від 9 липня 2010 року, складає 3654985,89 грн. (т. № 1 а.с. 151-197)

Відповідно вартість майна, описаного згідно акту від 21 липня 2010 року, 217624,99 грн. (т. № 1 а.с. 199-204).

Згідно з пунктом 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в тому числі, у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувала поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

З аналізу наведеного слідує, що для зупинення виконавчого провадження недостатньо лише факту порушення стосовно боржника справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки необхідною умовою також є поширення на дані конкретні вимоги стягувача мораторію.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під мораторієм розуміється зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів, за правилами частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 6 статті 12 вищезазначеного Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

За таких обставин, обов'язок зупинити виконавче провадження не розповсюджується на задоволення вимог кредиторів, які встановлені частиною 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також на зобов'язання, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки на них дія мораторію не поширюється.

Зазначена позиція підтверджується також роз'ясненнями, викладеними в пункті 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство».

В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2007 року відмовлено Державному підприємству «Горлівський хімічний завод» у задоволенні скарги на дії посадової особи Державної виконавчої служби у Калінінському районі м. Горлівки по опису та арешту майна, а також у визнанні незаконними постанов державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (т. № 1 а.с. 92-96).

Крім того, ухвалою Господарського суду Донецької області від 13 серпня 2009 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 3 листопада 2009 року, визнано незаконною бездіяльність Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції по виконанню наказу господарського суду Донецької області від 19 січня 2009 року про стягнення з Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на користь УДСО при ГУМВС України в Донецькій області 30566,16 грн. та зобов'язано Калінінський відділ державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції вчинити дії по виконанню вказаного наказу суду (т. № 1 а.с. 97-104).

Відтак, з урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що постановою від 15 січня 2010 року Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції правомірно скасовані всі постанови державних виконавців про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» на користь стягувачів після введення в дію мораторію, тобто після 16 грудня 2002 року (т. № 1 а.с. 105-106).

Щодо посилань Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» в касаційній скарзі на положення частини 4 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Згідно абзацу 12 статті 1 вказаного Закону санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

Правила частин 4 статті 12 та частини 4 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є загальними та випливають одне з одного.

Разом з тим, вимоги частини 6 статті 12 цього Закону є спеціальними відносно до зазначених правил, а тому у разі примусового виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості з виплати заробітної плати, загальна норма, викладена в частині 4 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», застосуванню не підлягає.

Крім того, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2003 року № 11-рп/2003 у справі про мораторій на примусову реалізацію майна при застосуванні статті 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» в частині відчуження рухомого та іншого майна підприємств дія мораторію не поширюється на відчуження рухомого та іншого майна підприємств, що забезпечує ведення їх виробничої діяльності. Дія мораторію також не поширюється на продаж об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що не забезпечують виробничу діяльність підприємства-боржника у процедурі санації.

Так, оскільки Державним підприємством «Горлівський хімічний завод» виробнича діяльність не велась (підтверджується листом від 8 квітня 2010 року № 197 (т. № 1 а.с. 109), фактично дія мораторію згідно статті 2 Закону України « Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» на майно зазначеного підприємства не поширюється, оскільки жодні об'єкти як нерухомого, так і рухомого майна у виробництві не застосовувалися у зв'язку з припиненням виробничої діяльності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, у зв'язку з відновленням виконавчих проваджень державний виконавець зобов'язаний прийняти всі передбачені законодавством заходи щодо виконання рішень про стягнення з Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» заборгованості, на яку не розповсюджується дія мораторію.

Державний виконавець, відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), при здійсненні виконавчого провадження має право, у тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством, залучати до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності суб'єктів господарювання.

Згідно частини 1 статті 50 вищезазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації, а відповідно до частини 4 вказаної статті боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, державний виконавець звертався до третьої особи з запитом про надання переліку майна, на яке необхідно звернути стягнення в першу чергу, але листом керуючого санацією Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» від 28 квітня 2010 року в наданні такого переліку було відмовлено з посиланням на частину 4 статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т. № 1 а.с. 111).

Згідно статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в тому числі шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій при здійсненні виконавчого провадження на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт застосовується в тому числі для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Таким чином, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про дотримання державним виконавцем процедури проведення опису та арешту майна відповідно до вищезазначених вимог законодавства.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відсутність підпису представника Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» у актах опису майна не є підставою для визнання дій по складанню самих актів незаконними та зняття арешту з зазначеного в них майна, оскільки сам перелік майна позивачем та третьою особою під сумнів не ставиться, а заперечується лише право на застосування арешту та опису цього майна, а також його оцінка.

Згідно частиною 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Державним виконавцем постановами від 13 та 27 липня 2010 року для оцінки описаного майна призначено експертизи і для її проведення залучено Донецьку філію приватного підприємства «Автоексперт», яка є суб'єктом оціночної діяльності та має сертифікат від 9 червня 2005 року № 3687/05, виданий Фондом державного майна України.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях державного виконавця порушень вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» при призначенні експертизи.

Щодо покликань в касаційній скарзі на заниження реальної вартості майна та визначення експертом вартості майна, яка не відповідає його ринковій вартості, то такі вимоги не можуть бути предметом розгляду даної справи, оскільки суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби, і висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Зазначена позиція кореспондується з роз'ясненнями, викладеними в пункті 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Крім того, вірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо заборони відповідачу вчиняти дії щодо проведення торгів та реалізації майна боржника, оскільки в межах адміністративного судочинства підлягають захисту порушені права, свободи та інтереси осіб, жодних даних, що вказані торги пройдуть з порушенням діючого законодавства у колегії суддів немає і такі докази суду надані не були.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція позивача не ґрунтується на положеннях законодавства та не підтверджується матеріалами справи.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а

Касаційну скаргу Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-18180/10/0570 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко