Ухвала суду № 35687658, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/30715/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сонячна Долина" до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Публічне акціонерне товариство "Сонячна Долина" (далі - ПАТ "Сонячна Долина") звернулось до суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі - Департамент САТ ДПА України) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року позов ПАТ "Сонячна Долина" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року апеляційну скаргу Департаменту САТ ДПА України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Департамент САТ ДПС України подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Сонячна Долина" у задоволенні позову.

ПАТ "Сонячна Долина" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Департаменту САТ ДПС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

РУ департаменту САТ ДПА України в АР Крим 16.06.2011 року проведено фактичну перевірку позивача, з питань дотримання вимог законодавства щодо організаційних, технічних та технологічних вимог провадження господарської діяльності щодо виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт №3609/256/32-01/00412961 від 16.06.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних тютюнових виробів» №481 від 19.12.1995 року, а саме здійснено зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру - у цеху розливу за адресою: м.Судак, с.Миндальне, вул. Мигдалева, 8а, готової виноробної продукції кількістю 8508 одиниць, загальною вартістю 267018,95 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення №000535 від 14.09.2011 року про застосування фінансових санкцій до позивача за зберігання алкогольних напоїв, в місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру, в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходився в такому місці зберігання, у розмірі 267018,95 грн.

Статтею 15 Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних тютюнових виробів» передбачено здійснення зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Абазом 11 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних тютюнових виробів» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Внесення місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру здійснюється у порядку, визначеному наказом ДПА України від 28.05.2002 року №251 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 року за №670/6958.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що за результатами інвентаризації готової продукції відповідачем встановлено, що станом на 15.06.11 в цеху розливу в м.Судаку, с.Миндальне, вул. Мигдалева, 8а позивач зберігав готову продукцію в місці невнесеному до Єдиного реєстру: 1156 пляшок місткістю 0,75л., 1440 пляшок 0,25л., 2805 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 2л., 2785 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 3л., 322 шт. в тарі Bag-in-Box місткістю 10л., у загальній кількості 8508 одиниць та вартістю 267018,95 грн. Відповідач вважає, що у цеху розливу готової продукції, який не є місцем зберігання алкогольної продукції та який не внесений до Єдиного державного реєстру, позивачем зберігались готові алкогольні напої (вина розлити у споживчу тару).

Згідно ч.6 ст.5 Закону України «Про виноград та виноградне вино» виготовлення вин України проводиться у спеціально обладнаних приміщеннях (цехах), використання яких для інших цілей забороняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначена виноробна продукція, яка врахована відповідачем як готова, знаходилася у підзвітності цеху розливу позивача та значилась в бухгалтерському обліку по рахунку 2 «Промислове виробництво», як незавершене виробництво. При відправленні виноробної продукції на склад готової продукції для подальшого зберігання та реалізації, остання зараховувалася на рахунок 26 «Готова продукція» після дооформлення та отримання сертифікату якості, про що свідчать записи в Картках складського обліку та Книзі приходу та розходу готової продукції. Після цієї операції з продукцією, вона обліковується на рахунку №26.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирти етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації.

Законом України «Про стандартизацію» встановлюються правові та організаційні засади стандартизації в Україні. Стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що не можна вважати, що алкогольні напої, які до моменту видачі сертифіката якості та супровідних документів (у тому числі і накладних на переміщення товару), в якому вони вироблені, знаходяться на збереженні. Крім того, на період перевірки у позивача був відсутній сертифікат відповідності, який отриманий лише 29.06.2011 року на виноробну продукцію у кількості 22 найменувань, в тому числі яка визначена в акті перевірки.

Згідно ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»при маркуванні продукції обов`язково повинні бути відображені назва суб`єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво. Продукція з невірним маркуванням не може реалізовуватись споживачам.

Наказом Держспоживстандарту від 28.10.2010 року №487, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 року №183/18921, затверджено Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів.

Пункт 6 Наказу передбачає, що вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт. Маркування, у тому числі повинно містити інформацію про найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника.

Національним стандартом України «Вина»- загальні технічні умови ДСТУ 4806:2007 передбачені: класифікація вин, загальні технічні вимоги, показники і характеристики з фізико-хімічними показниками вина, маркуванням тощо.

Розділом 8 ДСТУ 4806:2007 передбачено маркування на етикетці з обов'язковим нанесенням назви підприємства.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в період проведення перевірки, відбулася зміна організаційно-правової форми підприємства з ВАТ «Сонячна Долина» на ПАТ «Сонячна Долина». Продукція, яка знаходилась у цеху розливу, була маркована етикеткою зі назвою підприємства ВАТ «Сонячна Долина», яка не відповідала вимогам стандарту. Крім того, у позивача 05.05.2011 року закінчився строк дії ліцензії на виробництво вина №276 від 05.05.2006 року, у зв'язку з чим 27.05.2011 року отримано ліцензію №532 на виробництво виноробної продукції на ВАТ «Сонячна Долина». Але у зв'язку зі зміною найменування позивач 17.06.2011 року отримав ліцензію на виробництво алкогольної продукції №532 на ПАТ «Сонячна Долина». Зазначену продукцію позивачу необхідно було привести у відповідність до вимог законодавства та встановлених стандартів. У зв'язку з чим продукція підлягала обклеюванню стікерами наклейками з інформацією про назву підприємства та номеру ліцензії, що і було зроблено позивачем.

Пунктом 2 ДСТУ 2164-93 «Вина виноградні» визначено поняття готове вино - вино, розфасоване в тару, згідно з вимогами ТНД (нормативно технічні документі), має товарний вигляд, витримує гарантійний строк зберігання і готове до реалізації.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що наявність обов'язкової сертифікації пов'язується саме з готовою продукцією для реалізації кінцевому споживачу, яка пройшла повний технологічний цикл виробництва, а тому досліджена відповідачем під час перевірки продукція була виготовлена до проведення сертифікації та дооформлення, а тому не може бути віднесена до алкогольних напоїв кінцевого виробництва, які призначені для споживання.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем не було порушено ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення про накладення штрафних санкцій від 14.09.2011 року відповідачем прийняте у формі, яка не передбачена нормами Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Сонячна Долина".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров