Ухвала суду № 35687647, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/21839/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 14.11.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011

у справі № 2а-12290/10/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства „Харківська ТЕЦ-5"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового-повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Харківська ТЕЦ-5" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) про скасування податкового повідомлення - рішення № 000010083/0 від 13.05.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000100843/0 від 13.05.2010.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судоми апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за період лютий 2010 року та складено акт №1588/43-010/05471230 від 05.05.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000100843/0 від 13.05.2010, яким позивачу визначені суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 5501082 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1650324, 60 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п. 7.6. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не підтверджено факт отримання (поставки) природного газу по податковій накладній № 15644 від

30.11.2008 в обсязі 30523 тис.м. куб. на загальну суму 40502067,53 грн. у тому числі податку на додану вартість 6750344, 59 грн.; пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, суб'єктом господарювання невірно визначено базу оподаткування від

реалізації по їдальні та буфету, занижено виторг на 302, 88 грн., в тому числі податку на додану вартість 50, 48 грн. (сума податку на додану вартість з фактичного виторгу за

даними фіскальних звітів по РРО складає 4776, 87 грн., а задекларовані підприємством зобов'язання складають податку на додану вартість 4726, 39 грн.).

За результатами перевірки сума від'ємного значення зменшується на 1249313 грн. та у підприємства виникає позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2010 року у сумі 5501082 грн. (рядок 18.1), яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року).

У квітні - червні 2008 року ВАТ „Харківська ТЕЦ-5" був укладений з ЗАТ „Укргаз - енерго" договір на постачання природного газу №156/77/Т-О8/61 від 29.01.2008.

За вказаним договором, ВАТ „Харківська ТЕЦ-5" також отримувало природний газ у лютому - березні 2008 року, що підтверджувалось газотранспортуючою організацією.

ВАТ „Харківміськгаз" є газорозподільчим підприємством, яке здійснює транспортування природного газу від магістрального (загальноукраїнського) трубопроводу до окремих підприємств в межах м. Харкова в тому числі і до ПАТ „Харківська ТЕЦ-5".

Відповідно до Ліцензійних умов "Провадження господарської діяльності з розподілу природного і нафтового газу", затверджених наказом Держкомпідприємництва від 30.09.2005 № 89 та постановою НКРЕ від 30.09.2005 № 859, а також постанови НКРЕ від 21.06.2007 № 812 „Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ „Харківміськгаз", що зазначений природний газ доставлений (протранспортований) до позивача саме квітні 2008 року, а не в листопаді 2008 року.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України „про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт отримання природного газу позивачем з боку ДК „Газ України" в квітні 2008 року природного газу в обсязі 30523 тис.куб.м. був встановлений приладами обліку позивача та підтверджений первинними бухгалтерськими документами.

Податковий кредит за податковою накладною №15644 від 30.11.2008 був включений до складу податкової декларації за лютий 2010 року.

Також судом встановлено, що відповідно до листа ДК „Газ України" від 23.12.2008 № 18/3-1290, податкова накладна №15644 від 30.11.2008 була отримана позивачем в грудні 2008 року, а тому грошові кошти не могли бути сплачені позивачем в листопаді 2008 року, а саме 23.12.2008.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивач мав право відобразити наведену податкову накладну в грудні 2008 року.

В той же час, внаслідок помилки, податкова накладна №15644 від 30.11.2008 не була відображена в грудні 2008 року.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: для товарів (послуг), придбання (надання) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (надання) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку (п. 7.6 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Під час віднесення до складу податкового кредиту за лютий 2010 року податку на додану вартість відповідно, до податкової накладної №15644 від 30.11.2008 позивач мав право на виправлення самостійно виявлених помилок в податковій звітності з податку на додану вартість в наступних податкових періодах відповідно до п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166.

Крім того, згідно п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за N 250/2054, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, установлених статтею 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що і було зроблено позивачем в лютому 2010 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі № 2а-12290/10/2070 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі № 2а-12290/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Т.М. Шипуліна О.І. Степашко