Ухвала суду № 35687624, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/76396/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" (далі - ТОВ "Виробнича фірма "Донремпуть") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Краматорську) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року позов С/Г ТОВ "Ліщинське" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення рішення №0000232303/9363 від 30 травня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування грошових зобов'язань за основним платежем за січень 2011 року в сумі 14240,00 грн., серпень 2011 року в сумі 26367,00 грн. та штрафних санкцій за січень 2011 року в сумі 3560,00 грн., серпень 2011 року в сумі 6591,75 грн. та лютий 2011 року в сумі 2890,50 грн., березень 2011 року в сумі 18553,25 грн., квітень 2011 року в сумі 15696,50 грн., травень 2011 року в сумі 14 435,75 грн. У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0000232303/9363 від 30 травня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування 407671,50 грн., з яких за основним платежем - 367398,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40273,50 грн. відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року апеляційні скарги ТОВ "Виробнича фірма "Донремпуть" та ДПІ у м. Краматорську залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої та апеляційної інстанції ТОВ "Виробнича фірма "Донремпуть" та ДПІ у м. Краматорську подали касаційні скарги.

ТОВ "Виробнича фірма "Донремпуть" просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

ДПІ у м. Краматорську просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Краматорську в період з 19 квітня 2012 року по 8 травня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробнича фірма «Донремпуть» з питань документального підтвердження фінансово-господарських відносин з платником податків фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 за період з 1 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року, з 1 січня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 1 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року. За наслідком перевірки складений акт №692/22-2-НОМЕР_1 від 8 травня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 408005,00 грн., у тому числі за вересень 2010 року на 5206,00 грн., за січень 2011 року на 14240,00 грн., за лютий 2011 року на 11566,00 грн., за березень 2011 року на 74217,00 грн., за квітень 2011 року на 62790,00 грн., за травень 2011 року на 57747,00 грн., за липень 2011 року на 155872,00 грн., за серпень 2011 року на 26367,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Краматорську 30 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232303/9363, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 510006, 25 грн., з яких за основним платежем - 408005,00 грн., за штрафними санкціями - 102001,25 грн.

Згідно пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положення аналогічного змісту викладені в статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Ті ж самі умови формування податкового кредиту визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року, січень-травень 2011 року, липень та серпень 2011 року, до складу податкового кредиту зазначених періодів на підставі податкових накладних виписаних ФО-П ОСОБА_1 включений податок на додану вартість у вересні 2010 року в сумі 5205,67 грн., у січні 2011 року в сумі 0,00 грн., у лютому 2011 року в сумі 11566,14 грн., у березні 2011 року в сумі 74216,54 грн., у квітні 2011 року в сумі 62790,09 грн., у травні 2011 року в сумі 71986,82 грн., у липні 2011 року в сумі 169204,90 грн., у серпні 2011 року в сумі 0,00 грн. Наведеними документами податкової звітності спростовується викладене відповідачем в акті перевірки про включення позивачем до складу податкового кредиту січня та серпня 2011 року за наслідком відображення господарських відносин позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей від ФО-П ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 40607,00 грн. (у т.ч. за січень 2011 року в сумі 14240,00 грн. та за серпень 2011 року в сумі 26367,00 грн.).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податковий кредит звітних податкових періодів вересня 2010 року, лютого 2011 року - травня 2011 року, липня 2011 року з наслідком вчинення господарських операцій між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 на підставі виданих останнім податкових накладних. До матеріалів справи позивачем додані податкові накладні №12 від 5 січня 2011 року, №23 від 28 лютого 2011 року, №3 від 22 березня 2011 року, №8 від 24 березня 2011 року, №9 від 28 березня 2011 року, №10 від 30 березня 2011 року, №20 від 4 квітня 2011 року, №19 від 30 травня 2011 року, №7 від 4 липня 2011 року, №17 від 25 липня 2011 року, №3 від 5 серпня 2011 року, №4 від 9 серпня 2011 року, №5 від 23 серпня 2011 року, №18 від 16 листопада 2010 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що спір з приводу правильності оформлення досліджених податковою інспекцією протягом проведеної перевірки податкових накладних між сторонами відсутній.

З аналізу положень підпунктів 7.4. та 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність висновків податкової інспекції щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 367398,00 грн., у т.ч. у вересні 2010 року на 5206,00 грн., у лютому 2011 року на 11566,00 грн., у березні 2011 року на 74217,00 грн., у квітні 2011 року на 62790,00 грн., у травні 2011 року на 57747,00 грн., у липні 2011 року на 155872,00 грн. та відповідно заниження податку до сплату у зазначених періодах на 367398,0 грн. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту січня та серпня 2011 року на 40607,00 грн. не підтверджені наявними в матеріалах справи документами, оскільки в судовому засіданні встановлено не включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за наслідком відображення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ФО-П ОСОБА_1

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем правомірно збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на 367398,00 грн., що свідчить по правомірність податкового повідомлення-рішення №0000232303/9363 від 30 травня 2012 року в цій частині.

Щодо застосування штрафних санкцій, судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Штрафні санкції за наведені порушення застосовані до позивача на підставі п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання.

Через не підтвердження наявними в матеріалах справи документами завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за січень та серпень 2011 року, відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань з цього податку за ці періоди та застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України. Виходячи з розрахунку податкової інспекції сума безпідставно нарахованих відповідачем штрафних санкцій складає 10151,75 грн. (3560,00 грн. + 6591,75 грн.).

Пунктом 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1,00 гривні за кожне порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за порушення що призвели до заниження податку до сплати в період з січня по червень 2011 року відповідач мав право застосувати штрафні санкції в сумі не більшої однієї гривні. Втім, відповідачем за заниження податку в лютому 2011 року застосовані штрафні санкції в сумі 28 911,50 грн., у березні 2011 року - в сумі 18 554,25 грн., квітні 2011 року в сумі 15 697,50 грн., травні 2011 року в сумі 14 436,75 грн. Сума штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий - травень 2011 року, застосованих відповідачем із порушенням пункту 7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України складає 51576,00 грн. Загальна суму безпідставно застосованих відповідачем штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000232303/9363 від 30 травня 2012 року складає 61727,75 грн., а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Штрафні санкції в сумі 40273,50 застосовані до позивача правомірно.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0000232303/9363 від 30 травня 2012 року в частині вимог донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині визначення податкових зобов'язань в сумі 102334,75, з яких за основним платежем - 40607,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 61727,75 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Виробнича фірма "Донремпуть" підлягають тільки частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Донремпуть" та Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров