Ухвала суду № 35687619, 11.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2013 р. м. Київ К-41612/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010

у справі № 2а-746/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл»

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Охтирської МДПІ Сумської області від 21.07.2009 № 0000492332/0, від 19.08.2009 № 0000492332/1 та від 14.09.2009 № 0000492332/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 805293 грн., в т.ч. 536862 грн. основного платежу та 268431 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 21.07.2009 № 0000502332/0, від 19.08.2009 № 0000502332/1, від 14.09.2009 № 0000502332/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1006619 грн., в т.ч. 671079 грн. основного платежу та 335540 грн. штрафних санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Нафта-Оіл» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 228, 638, ст. 207 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. 69, ч. 3 ст. 71, ч. 2 ст. 79, ст. 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони про дату, час та місце касаційного розгляду справи належним чином повідомлені шляхом надсилання повідомлень на вказані ними адреси.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки перевірки за період з 01.10.2006 по 31.03.2009, викладені в акті від 07.07.2009 № 109/2332/31877083, про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному формуванні валових витрат за 1 квартал, 1 півріччя, 3 квартали 2008 року та за 2008 рік і податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень та липень 2008 року за операціями з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Дніпро-РСТ» та ТОВ «Укрнафтогазінвест» за договором купівлі-продажу від 04.01.2008 та від 15.01.2008, які здійснені поза межами господарської діяльності та не мали реального характеру.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися і за умови порушення якого, формування валових витрат та податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Водночас, наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Господарська операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що вказані вище господарські операції не мали реального характеру, оскільки факт переміщення товару - паливно-мастильних матеріалів, для яких Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» запроваджено спеціальний режим перевезення, не підтверджено належними та достатніми доказами, а податковий облік на підприємстві вівся з порушенням встановленого законом порядку ведення податкового обліку, за що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.08.2009 у справі № 3-1892 директора ТОВ «Нафта-Оіл» ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1631 Кодексу про адміністративні правопорушення, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, а також досліджувати нові докази, з огляду на правильне застосування судами норм матеріального права до встановлених обставин, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл» залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун