Ухвала суду № 35687538, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/55057/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донтехсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донтехсервіс" (далі - ТОВ "Донтехсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року позов ТОВ "Донтехсервіс" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Донтехсервіс" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка «Донтехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки складено акт №3692/2305/31340075 від 15.08.2011 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1103,00 грн., у тому числі за II квартал 2010 року у сумі 555,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 548,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 610284,00 грн., у тому числі у квітні 2010 року у сумі 444,00 грн., у червні 2010 року у сумі 60561,00 грн., у липні 2010 року у сумі 368698,00 грн., у серпні 2010 року у сумі 1331,00 грн., у вересні 2010 року у сумі 13412,00 грн., у жовтні 2010 року у сумі 3506,00 грн., у листопаді 2010 року у сумі 141893,00 грн., у лютому 2011 року у сумі 161,00 грн., у березні 2011 року у сумі 277,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.08.2011 року були винесені податкові повідомлення - рішення №0003962305 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі - 1242,75 грн. (основний платіж - 1103,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 139,75 грн.) та №0003952305 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі - 762746,25 грн. (основний платіж - 610283,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 152463,25 грн.).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно абз. 4 п.п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1.32 ст. 32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

До складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2010 року позивачем у TOB «БМ Технологія» було придбано товар - труби, на загальну суму 2665,00 грн. (у тому числі ПДВ - 444,17 грн.). Також, між позивачем та TOB «Нанотек» було укладено договір купівлі - продажу №02223 від 22.02.2011 року на поставку металопрокату та підписано специфікацію №1 до цього договору. Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи. Тобто, позивачем правомірно відображенні в податковому обліку валові витрати від операцій з ТOB «БМ Технологія» та TOB «Нанотек».

Щодо правомірного формування податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з TOB «БМ Технологія», TOB «Нанотек», TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання», ПП «Харагротех», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Наявність у позивача виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» (продавець) 01.07.2010 року було укладено договір №01/07-СЗ. Також, між позивачем (покупець) та ПП «Харагротех» (продавець) був укладений договір №0601 від 01.06.2010 року. Реальність, товарність та виконання зазначених договорів підтверджується матеріалами справи.

Крім того, реальність, товарність та виконання договорів між позивачем та TOB «БМ Технологія», TOB «Нанотек» також підтверджується документально.

Первинні документи по зазначеним вище договорам відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704).

На момент здійснення правочинів всі контрагенти позивача були платниками ПДВ та мали право видавати податкові накладні.

Також судами попередніх інстанцій визначено неправомірне застосування до позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинам з TOB «Нанотек», оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»втратив чинність з 01.01.2011 року, проте, як господарські взаємовідносини з TOB «Нанотек» мали місце у лютому-березні 2011 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0003952305 та №0003962305 від 26.08.2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Донтехсервіс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров