Ухвала суду № 35687536, 07.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/2329/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі № 2а-1293/09/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріс" ЛТД

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бріс" ЛТД звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 позовні вимоги задоволено, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача №0000082300/3 від 26.12.2008.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої був складений акт №03361/443/2301/21749653 від 07.08.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 8.1.1. п. 8.1 та пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які полягають у завищенні амортизаційних відрахувань в 3-4 кварталі 2007 року та 1 кварталі 2008 року на суму 233287 грн. та п. 5.9, п.п. 5.3.2 п.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині визначення скоригованих валових доходів і валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 58321 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000082300/0 від 15.08.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 74844 грн.

За наслідками адміністративного оскарження було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082300/3 від 26.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 74844 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач придбавав легкові автомобілі в другому кварталі 2007 року на суму 5151907,10грн. в тому числі ПДВ в розмірі 525317,85грн., в третьому кварталі 2007 року на суму 2522796,60 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 420466,10 грн., та четвертому кварталі 2007 року на суму 662323 грн., в тому числі ПДВ в сумі 110387,17 грн. та збільшив вартість основних фондів 2 групи на суму податку на додану вартість, сплачену у відповідних періодах.

Відповідно до вимог абзацу другого пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки норма пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка регулює питання оподаткування конкретної операції, прийнята згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005, тобто пізніше, ніж норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то висновки відповідача про допущене позивачем порушення є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі №2а-1293/09/0370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі №2а-1293/09/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Л.І. Бившева О.І. Степашко