Рішення № 35687239, 20.11.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/8060/13 ц

Пр. № 2/521/4771/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Бондаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5 про поділ спільного майна, набутого під час шлюбу,

встановив:

У травні 2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебувала у шлюбі, зареєстрованому 02 жовтня 1999р. відділом реєстрації актів громадянського стану Іванівського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №22. Від шлюбу у них є повнолітній син ОСОБА_6 Позивачка зазначала, що за час шлюбу, а саме в 2004р. ними була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 45,8 кв.м., автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1 та автомобільний причеп ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002р.в., синього кольору. Посилаючись на те, що вказане вище майно є їх з відповідачем спільною сумісною власністю, позивачка просила суд поділити вказане вище майно, визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1 та право власності на автомобільний причеп ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002р.в., синього кольору, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості автомобіля в розмірі 100000,00 грн. та грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості автомобільного причепу в розмірі 1600,00 грн.

21 жовтня 2013р. позивачка надала до суду заяву про уточнення позовних вимог та остаточно просила суд розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 1/2 грошових коштів, отриманих відповідачем від продажу спільного автомобіля марки «Hyundai Tucson», 2006р.в., д/н НОМЕР_1, та право власності на ? частину автомобільного причепу ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002р.в., синього кольору, а також стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі ? частини вартості автомобіля в розмірі 30822,50грн.(а.с.116-117).

Ухвалою суду від 07.08.2013р. до участі у справі були залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5 (а.с.88).

Позивачка та її представник, діючий за ордером від 07.08.2013р. та угодою від 01.08.2013р. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити (а.с.82,83).

Представник відповідача, діючий за довіреностю від 29.07.2013р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні, надав суду заперечення відповідача, в обґрунтування яких зазначав, що під час шлюбу сторони дійсно на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2004р. придбали квартиру АДРЕСА_1, автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006р.в., д/н НОМЕР_1, та автомобільний причеп ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002р.в.(а.с.45-48, 111).

Крім того, 12.05.2008р. відповідач уклав з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір №014\5676/82/89955, згідно з яким банк надав йому кредит в сумі 25 000,00 доларів США строком до 12.05.2017р. під заставу нерухомого майна .

Стверджував, що в той же день в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між відповідачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку спірну квартиру. Оскільки квартира находиться в іпотеці, то вона, за його думкою, не підлягає поділу. За частину кредитних коштів ним був придбаний автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1, а інша частина коштів витрачена на сімейні потреби.

Крім того, представник відповідача не заперечував той факт, що ОСОБА_3. після фактично припинених шлюбних відносин з позивачкою продав без її згоди автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006р.в., д/н НОМЕР_1 за 61645,00 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 8 Сімейного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 02 жовтня 1999р. відділом реєстрації актів громадянського стану Іванівського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №22, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 02.10.1999р. (а.с.30).

Від шлюбу у сторін є повнолітній син ОСОБА_6

20.03.2013р. шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 20.03.2013р. (а.с.9).

За час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 яка складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 31,2 кв.м., корисна площа квартири 44,8 кв.м., загальна площа квартири 45,8 кв.м. 62,6 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 12.03.2004р., який укладено на ім'я ОСОБА_3, вартістю 373069,00 грн. (а.с.49).

15.03.2004р. право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН» (а.с.49 обор.).

Крім того, сторонами у період шлюбу також було придбано:

- автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.66,120), та

- автомобільний причеп ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002р.в., синього кольору, що підтверджується довідкою начальника ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Одеській області, вартістю 4065,34 грн. (а.с.120, 122-126).

Таким чином, вказане вище майно було придбане сторонами у період шлюбу для сім'ї за їх спільні кошти і є спільною сумісною власністю подружжя.

Так як сторони не заперечували факт того, що вищезазначене майно, є їх спільною сумісною власністю, то відповідно до 61 ЦПК України дані обставини, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 12.05.2008р. між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено Кредитний договір №014/5676/82/89955, згідно з яким банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі в розмірі 25 000,00 доларів США, під 14,00 % річних, строком до 12.05.2017р. під заставу нерухомого майна (а.с.50-62).

12.05.2008р. в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Кредитним договором, між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено договір поруки згідно якого остання на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання відповідати як солідарний боржник по зобов'язанням відповідача, що виникають з умов кредитного договору (а.с.63-65).

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.68-76).

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу згідно ст. 68 СК України не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Таким чином, перелічене вище нерухоме та рухоме майно було придбане сторонами у період шлюбу для їх сім'ї за їх спільні кошти, а тому воно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках, у зв'язку з чим сторони мають рівні права відносно нього та відповідно на його розподіл між собою.

Згідно ст. 60, ч.1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З роз'яснень п.23 Постанови Пленуму ВС України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Пунктом 30 вказаної вище Постанови передбачено, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідністю взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судом встановлено, що відповідач після припинення шлюбних відносин з позивачкою, без її згоди продав автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 за 61645,00 грн., що підтверджується довідкою-рахунком серії ДПІ №351908 від 25.11.2012р. (а.с.66,79).

Представник відповідача факт продажу його довірителем автомобіля марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1 за 61645,00 грн., не заперечував.

Позивачка в судовому засіданні погодилася з вартістю автомобіля марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1 , зазначеною в довідці-рахунку, за яку він був проданий відповідачем і просила стягнути з останнього на її користь грошову компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль в сумі 30822,50 грн.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається відповідно до вимог статті ч.4ст.71 СК України лише за його згодою.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, яка може бути надана лише за його згодою.

Автомобіль марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1 є неподільною річчю, проданий відповідачем без згоди позивачки.

За думкою суду, та обставина, що даний автомобіль був відповідачем знятий з реєстрації для продажу, та проданий, не є перешкодою для задоволення позовних вимог позивачки відносно поділу майна та стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості 1/2 частки спірного автомобіля.

Заперечуючи проти задоволення позову в частині визнання за позивачкою права власності на ? частину спірної квартири, представник відповідача посилався на те, що спірна квартира не підлягає поділу, так як знаходиться в іпотеці.

Вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства.

Суд вважає, що оскільки спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу, то вона належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, передача спірної квартири в іпотеку не є перешкодою у визнанні за позивачкою права власності на 1/2 її частини.

За таких обставин суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки в частині поділу майна та стягнення на її користь з відповідача грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля марки «Hyundai Tucson», 2006 р.в., д/н НОМЕР_1 у сумі 30822,50 грн., визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири під АДРЕСА_1, яка в цілому складається з двох жилих кімнат, житловою площею 31,2 кв.м., загальною площею 45,8 кв.м., корисна площа квартири 44,8 кв.м. та визнання за нею право власності на 1/2 частину автомобільного причепу ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002р.в., синього кольору. та судових витрат.

Що стосується вимог позивачки відносно визнання за відповідачем права особистої вартості на спірний автомобіль, то дані вимоги задоволенню не підлягають, так як ці вимоги не відносяться до способу захисту цивільних прав позивачки відповідно до ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі становить 2193,89 грн.. При зверненні до суду позивачкою сплачено 229,00 грн., різниця складає 1964,89 грн., які слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст. 15, 16, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60,70 Сімейного кодексу України, керуючись ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5 про розділ спільного майна - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири під АДРЕСА_1, яка в цілому складається з двох жилих кімнат, житловою площею 31,2 кв.м., загальною площею 45,8 кв.м., корисна площа квартири 44,8 кв.м. та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2004року.

Частка ОСОБА_3 в праві власності на квартиру під АДРЕСА_1 після визначення частки ОСОБА_2, складає 1/2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобільного причепу ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002 року випуску, синього кольору, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 26.11.2002р.

Частка ОСОБА_3 в праві власності на автомобільний причеп ОДАЗ 81442 «Одисей», 2002 року випуску, синього кольору, після визначення частки ОСОБА_2, складає 1/2.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чарськ, Семипалатинської області, Р.Казахстан, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частини вартості автомобіля марки «Hyundai Tucson», 2006 року випуску, д/н НОМЕР_1 в сумі 30822 (тридцять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 50 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда

20.11.2013