Ухвала суду № 35687019, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15305/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емоушн" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2012 року №0004822208, №0004832208, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Емоушн» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2012 року №0004822208, №0004832208, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 0004822208 та № 0004832208 від 14.06.2012 року, прийняті на підставі Акту № 283/22-8/33498747 від 21.05.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Емоушн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Ерідіан - ХХІ Століття» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит по контрагенту ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" за червень 2009 р. в сумі 15000 грн. сформовано за рахунок податкових накладних, виписаних у травні 2009 р. Водночас надані до суду податкові накладні від 03.05.2009 р. №3052, від 04.05.2009 р. №4051 та №4051 підтверджують нарахування ПДВ на загальну суму лише в розмірі 8666,66 грн., при цьому до перевірки інші податкові накладні також не надавалися.

З огляду на відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" у травні, червні 2009 р. товарів, робіт (послуг) на загальну вартість 31667 грн., а також відсутність податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 6333,34 грн., суд дійшов висновку про правильність висновків перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 7917 грн. та з ПДВ на 6333 грн., у зв'язку з чим донарахування вказаних сум податків та застосування штрафних санкцій в розмірі 3958,50 грн. та 3166,50 суд вважає правомірним. Разом з тим, формування валових витрат у 3 кварталі 2009р. та податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009р. є правомірним, оскільки здійснення господарських операцій та повнота нарахування ПДВ підтверджуються документально, а саме наявним у справі договорами, актами приймання-здачі робіт (послуг) та виписаними податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, на підставі наказу від 16.05.2012 року №443 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 21.05.2011 року №283/22-8/33498747 та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14.06.2012 року №0004322208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 40105 грн. (у т.ч.: основний платіж - 32084 грн., штраф - 8021 грн.);

- від 14.06.2012 року №0004832208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 38220 грн. (у т.ч.: основний платіж - 30576 грн., штраф - 7644 грн.).

Спірне нарахування здійснено відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94) та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 46667 грн. та ПДВ на 47142 грн.

Згідно з Актом перевірки зміст вказаних порушень полягає у тому, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати на придбання послуг з розробки програмного забезпечення та пов'язаних консультаційних послуг у ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" у сумі 186667 грн. (без ПДВ) і неправомірно включив нарахований у складі вартості придбаних послуг ПДВ в сумі 56499,99 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ, оскільки директор ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" Щур В.М. надав пояснення про те, що немає відношення до діяльності вказаного товариства, у зв'язку чим відповідач вважає такі правочини нікчемними. Не погоджуючись із вказаними висновками податкового органу позивачем було подано скарги до Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення - рішення залишені без змін (рішення № 5347/10/12-114 від 29.08.2012 року та № 3018/0/61-12/10-2115 від 04.10.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94).

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів та фактичних обставин справи, у період з 02.01.2009 року по 28.07.2009 року між позивачем та ТОВ «Ерідіан-ХХІ Століття» було укладено ряд однотипних договорів № EMES-0202 від 02.02.2009 року, № EMES-0104 від 01.04.2009 року, № EMES-0304 від03.04.2009 року тощо про надання послуг із розробки програмного забезпечення та пов'язаних консультаційних послуг.

Згідно наданих позивачем до суду податкових накладних, судом встановлено, що по контрагенту ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ наступних звітних періодів такі суми:

- у червні 2009р. - 15000 грн.;

- у серпні 2009р. - 22833,33 грн.;

На підтвердження реальності укладених договорів, позивачем було надано до перевірки і до суду наступні податкові накладні ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття":

- за червень 2009 року:

- від 03.05.2009 р. №3052 на суму 17000 грн. (у т.ч. ПДВ - 2833,33 грн.), виписана у зв'язку з наданням консультаційних послуг та розробки нового і внесення змін до існуючого програмного забезпечення згідно з договором від 03.04.2009 №EMES-0304 та додатком 1 до нього, що підтверджується наданими до суду актом приймання-здачі від 03.05.2009 р. та додатком №1 до нього;

- від 04.05.2009 р. №4051 на суму 17000 грн. (у т.ч. ПДВ - 2833.33 грн.), що виписана, як в ній зазначено на підставі договору від 01.04.2009 р. №EMES-0104; у справі відсутній вказаний договір та складений на його виконання акт приймання-здачі робіт від 04.05.2009 р., однак дані документи надавалися до перевірки та відображені в акті;

- від 04.05.2009 р. №4052 на суму 18000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3000 грн.), виписана у зв'язку з наданням послуг з підтримки програмного забезпечення згідно з договором від 01.04.2009 р. №EMMD-2007 та додатком 1 до нього, що підтверджується наданими до суду актом приймання-здачі від 04.05.2009 р. та додатком №1 до нього;

- за серпень 2009 року:

- від 20.08.2009 р. №280810 на суму 77000 грн. (у т.ч. ПДВ - 12833,33 грн.), виписана у зв'язку з виконанням робіт з розробки програмного забезпечення згідно з договором від 20.07.2009 р. №EMES-2007 та додатком 1 до нього, що підтверджується наданими до суду актом приймання-здачі від 20.08.2009 р. та додатком №1 до нього;

- від 28.08.2009 р. №280810 на суму 60000 грн. (у т.ч. ПДВ - 10000 грн.), виписана у зв'язку з виконанням робіт з розробки програмного забезпечення згідно з договором від 28.07.2009 р. №EMES-2807 та додатком 1 до нього, що підтверджується наданими до суду актом приймання-здачі від 28.08.2009 р. та додатком №1 до нього. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до декларації позивача з ПДВ за червень 2009 року, податковий кредит по контрагенту ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" за червень 2009 року в сумі 15000 грн. сформовано за рахунок податкових накладних, виписаних у травні 2009 року. Водночас надані до суду податкові накладні від 03.05.2009 року №3052, від 04.05.2009 року №4051 та №4051 підтверджують нарахування ПДВ на загальну суму лише в розмірі 8666,66 грн. При цьому до перевірки інші податкові накладні також не надавалися. Під час розгляду справи представник позивача зазначив про відсутність інших доказів по справі. До суду апеляційної інстанції позивачем жодних документів не подавалось.

З огляду на відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття" у травні, червні 2009 року товарів, робіт (послуг) на загальну вартість 31667 грн., а також відсутність податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 6333,34 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність висновків перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 7917 грн. та з ПДВ на 6333 грн., у зв'язку з чим донарахування вказаних сум податків та застосування штрафних санкцій в розмірі 3958,50 грн. та 3166,50 суд вважає правомірним.

Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає правомірним формування валових витрат у 3 кварталі 2009 року та податкового кредиту з ПДВ у серпні 2009 року з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, позивачем на підтвердження реальності укладених угод було надано господарські договори, податкові накладні, акти приймання - здачі виконаних робіт, факт оплати позивачем вартості отриманих послуг за договорами підтверджується банківськими виписками по рахунку Замовника за 2009 рік, що містяться у матеріалах справи.

Також перевіркою не заперечується мета придбання і пов'язаність придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю, зокрема факт використання отриманих у період травень, серпень 2009 року послуг у власній господарській діяльності позивача підтверджується наданими на вимогу суду договорами, актами здачі-приймання, податковими накладними та банківськими виписками по операціям з ТОВ "Астеліт" та ЗАТ "Кредит Європа Банк".

На час вчинення господарських операцій позивач та його контрагент - ТОВ «Ерідіан-ХХІ Століття» мали господарську правосуб'єктність, що не заперечується відповідачем.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 28229,50 грн. та в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 28720,50 грн. у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів про надання послуг з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що господарські договори укладені позивачем з ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття", на підставі яких позивачем сформовано валові витрати і податковий кредит, в судовому порядку не оспорювалися, недійсними або фіктивними судом не визнавалися, а їх умови не суперечать чинному національному законодавству. Щодо інших господарських операцій, які згідно з актом перевірки мали місце у попередніх звітних періодах (до травня 2009 р.), то колегія суддів не бере до уваги вказані обставини, позаяк вони не охоплюються 1095 строком давності нарахування податкових зобов'язань.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що в інші звітні періоди 2009р., починаючи з травня 2009 р. (який охоплюється 1095 строком), позивач не включав до складу податкового кредиту суми ПДВ по ТОВ "Ерідан-ХХІ Століття". При цьому окрім даних податкового кредиту, в акті перевірки не міститься детального опису, яким чином задекларовані сум кореспондуються з тими, які вказані відповідачем в акті перевірки.

Водночас, дослідивши зміст податкових декларацій позивача з ПДВ за травень 2009 р. - червень 2010 р., вбачається наступне:

- сума заниження ПДВ за травень 2009 р. у розмірі 2101 грн. відповідає показнику р.23 декларації (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду);

- сума заниження ПДВ за жовтень 2009 р. у розмірі 1265 грн. не кореспондується із жодним показником декларації;

- сума заниження ПДВ за листопад 2009 р. у розмірі 15703 грн. відповідає показнику р.20 декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду);

- сума заниження ПДВ за січень 2010 р. у розмірі 2838 грн. не кореспондується із жодним показником декларації;

- сума заниження ПДВ за лютий 2010 р. у розмірі 3572 грн. відповідає показнику р.20 декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду);

- сума заниження ПДВ за березень 2010 р. у розмірі 1910 грн. відповідає показнику р.20 декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду);

- сума заниження ПДВ за квітень 2010 р. у розмірі 1677 грн. відповідає показнику р.20 декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду);

- сума заниження ПДВ за травень 2010 р. у розмірі 1510 грн. відповідає показнику р.20 декларації (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду).

Як вбачається, стверджуючи про неправомірне включення до податкового кредиту певних сум ПДВ по вказаному контрагенту, відповідач здійснює донарахування податкових зобов'язань за рахунок від'ємного значення або бюджетного відшкодування, за рахунок якого погашалися поточні платежі ПДВ. При цьому відповідач не встановив чи відбулося завищення від'ємного значення з ПДВ або бюджетного відшкодування ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 19.11.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.