Ухвала суду № 35687012, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9911/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Колективного підприємства "МІКРО-ЕОМ-СЕРВІС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства "МІКРО-ЕОМ-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0003512220, №00035021220 від 12.06.2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Колективне підприємство "МІКРО-ЕОМ-СЕРВІС" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0003512220, №00035021220 від 12.06.2013 року, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.06.2013 року № 0003512220 та від 12.06.2013 року № 0003502220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Колективного підприємства "МІКРО-ЕОМ-СЕРВІС" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, проте матеріалами справи не підтверджено реальності здійснення господарського договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ВАД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП», окрім того позивачем порушено норми п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1., 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Закону України «Про податок на додану вартість», адже із наданих позивачем первинних документів на неможливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, а отже неможливо встановити і сам факт таких операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку КП "МІКРО-ЕОМ-СЕРВІС" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ВАД ТЕХНОЛОДЖИ ГРУП».

За результатами перевірки складено Акт від 28.05.2013 року №1740/22-221-03358914 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 22743,00 грн., у тому числі по періодах: І квартал 2012 року у сумі 9037,00 грн., І півріччя 2012 р. на суму 20866,00 грн., 9 міс. 2012 р. на суму 2012 р. - 22743,00 грн. та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 21 660,00 грн., в т. ч. по періодах: за січень 2012 р. - 2253,00 грн., за лютий 2012 р. - 3917,00 грн., за березень 2012 р. - 2437,00 грн., за квітень 2012 р. - 3887,00 грн., за травень 2012 р. - 3575,00 грн., за червень 2012 р. - 3804,00 грн., за липень 2012 р. - 1787,00 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року №0003502220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 28 429,00грн. (за основним платежем 22 743,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5686 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року №0003512220, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 27075,00 грн., за основним платежем - 21660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5415,00 грн. Вважаючи податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.. 9 Закону України «»Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна норма міститься в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так, у п. 2.1. та 2.4 зазначено, що первинними документами - є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції, відповідно до вищевказаного Положення, - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже належним чином оформлені первинні документи є єдиною документальною підставою, що посвідчує факт здійснення підприємством певної господарської операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, між позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «ВАД ТЕХНОЛОДЖІ ГРУП» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір №7 про надання послуг від 01.02.2012 р. (надалі по тексту Договір №7).

У відповідності до п. 1.1 Договору №7, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати посередницькі послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.1 вищезазначеного Договору, згідно з цього Договору, Виконавець надає Замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту офісної техніки.

Пунктами 3.1 - 3.3 Договору №7 передбачено, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах наданих послуг. Акт про надані послугах підписується Сторонами до 30 числа місяця, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надання послуг протягом 2-х днів з моменту підписання такого акту.

На підтвердження реальності укладеного господарського договору позивачем було надано: платіжні доручення з відміткою банку про їх виконання, рахунки фактури: № 308 від 13.06.2012 року, № 272 від 28.05.2012 року, № 235 від 14.05.2012 року, № 203 від 26.04.2012 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 428, № 378, № 350, № 51, податкові накладні: № 451 від 13.06.2012 року, № 411 від 28.05.2012 року, № 383 від 14.05.2012 року, № 334 від 26.04.2011 року тощо. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що з наданих позивачем податкових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-здачі робіт (надання послуг) вбачається, що останні складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки з них фактично не можливо визначити, який саме «ТО та ремонт офісної техніки» був здійснений позивачу, в якій кількості (по окремим видам технічного обслуговування чи ремонту).

У результаті неналежного оформлення первинних документів, позивачем неправильно була визначена база оподаткування та неправомірно включено до складу податкового кредиту суми по виконаних роботах, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 22743,00 грн. та занижено податок на додану вартість у розмірі 21 660,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Постанови про призначення позапланової виїзної перевірки від 15.03.2013 року винесеної старшим слідчим СВ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420131 10060000070 від 17.01.13 р. за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.5 ст.191 КК України, було допитано колишнього засновника та директора ТОВ «Вад Технолоджи Груп» код ЄДРПОУ 37639652 - ОСОБА_3, який наддав показання, що до діяльності вказаного підприємства відношення не має, статутний фонд підприємства не формував, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вад Технолоджи Груп» код ЄДРПОУ 37639652 не складав та не підписував.

У ході аналізу діяльності ТОВ «Вад Технолоджи Груп» було встановлено, що з вказаним підприємством, проводило взаємні розрахунки КП «Мікро-Еом-Єервіс».

Згідно пояснення ОСОБА_3 від 09.02.13 р. (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) встановлено, що вказане підприємство зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання від неї прибутку.

Враховуючи вищезазначене, правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВАД ТЕХНОЛОДЖИ ГРУП» не мав реального товарного характеру, оскільки роботи та послуги не виконувались, а лише були оформлені на папері. Колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт порушення кримінальної справи відносно контрагента та допит його засновника, не є підтвердженням відсутності реальності господарських договорів, проте в даному випадку дослідженню підлягає і факт вчинення господарських договорів, правильність оформлення первинних документів, використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, можливість контрагента виконати зобов'язання за договором тощо. Позивачем натомість, не спростовано доводів контролюючого органу, викладених в Акті перевірки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Колективного підприємства "МІКРО-ЕОМ-СЕРВІС" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "МІКРО-ЕОМ-СЕРВІС" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 19.11.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.