Постанова № 35682948, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17515/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавана» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавана» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гавана» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо проведення звірки позивача та протиправними дій щодо складання оскаржуваного акту № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р.; визнання протиправними дій відповідача щодо формування висновку в акті № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р. про нікчемність укладених позивачем правочинів з контрагентами; зобов'язання відповідача вчинити дії щодо скасування оскаржуваного акту та заборонити вносити зміни до Автоматизованої бази даних співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на підставі акту № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р.; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо проведення документальних невиїзних перевірок до дати визначення такого виду перевірки в законі та набрання законної сили такої норми; зобов'язання відповідача повідомити інші регіональні підрозділи ДПС щодо утримання проведення будь-яких перевірок контрагентів з використанням як підстави акту звірки № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матерів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.11.2012 р. державною податковою інспекцію у Печерському районі м. Києва було складено Акт про неможливість вручення запиту про надання інформації №1421/22-8/35849919, в якому зазначено, що ТОВ «КК «Гавана», за податковою адресою: 01103, м. Киї, вул. Кіквідзе, 12А не знаходиться.

В зв'язку з цим, 16.11.2012 року відповідачем здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гавана» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року, в результаті чого було складено Акт №4965/22-8/35849919 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 затверджено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у відповідності до п.п.2, 4 якого зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що податковий орган складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит, натомість, у разі відсутності запитуваної інформації податковий орган надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Відповідно до п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22 квітня 2011 року №236, які розроблені відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що за результатами здійснених зустрічних звірок складається довідка, а у разі встановлення фактів, зокрема, про відсутність суб'єкта господарювання за податковою адресою, складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки. При цьому, результати звірки, відображені у вказаних формах, мають давати висновки щодо мети її проведення, а саме підтвердження чи спростування господарських відносин з платниками податків та зборів, а також виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

По справі встановлено, що податковим органом на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки податкові повідомлення-рішення не приймались.

За таких обставин, акт звірки органу державної податкової служби не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків

Враховуючи, що дії відповідача по проведенню зустрічної звірки та складанню акту №4965/22-8/35849919 від 16.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Гавана» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року здійснені на підставі, в межах повноважень та відповідають вимогам п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, Методичним рекомендаціям щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача по проведенню зустрічної звірки та оформленню результатів зустрічної звірки протиправними оскільки, в даному разі податковим органом не було допущено порушень прав позивача.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо скасування оскаржуваного акту та заборонити вносити зміни до Автоматизованої бази даних співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на підставі акту № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р.; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо проведення документальних невиїзних перевірок до дати визначення такого виду перевірки в законі та набрання законної сили такої норми; зобов'язання відповідача повідомити інші регіональні підрозділи ДПС щодо утримання проведення будь-яких перевірок контрагентів з використанням як підстави акту звірки № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р., оскільки позивачем не доведено яким чином порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, на захист яких він звернувся з даними позовними вимогами.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо формування висновку в акті № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р. про нікчемність укладених позивачем правочинів з контрагентами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено право за органами державної податкової служби проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом)

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 20 ПК України серед прав органів державної податкової служби не передбачено зокрема право на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Цивільним законодавством визначено, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України, в якій зазначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину, або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку за вчинення будь-якого злочину, пов'язаного з господарською діяльністю позивача та вказаного контрагента не надано.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»), а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також колегією суддів взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

З наведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів.

Разом з тим, слід зазначити і те, що акт перевірки не містить конкретних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, укладені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме такі угоди порушують публічний порядок.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавана» щодо визнання протиправними дії відповідача щодо формування висновку в акті № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р. про нікчемність укладених позивачем правочинів з контрагентами підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача щодо помилковості висновків суду першої інстанції, тому судова колегія вважає за необхідне постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 р. скасувати та ухвалити нову постанову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавана» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 р. - скасувати та ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гавана» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо формування висновку в акті № 4965/22-8/35849919 від 16.11.2012р. про нікчемність укладених позивачем правочинів з контрагентами.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.