Ухвала суду № 35681743, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 826/12296/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИЛІЖАНС 2010» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИЛІЖАНС 2010» (надалі за текстом - «ТОВ «ДИЛІЖАНС 2010») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162202 від 14.01.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 548 648 грн. та податкового повідомлення-рішення № 000017/22-02 від 14.01.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 522 521 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі м. Києва»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.12.2012 р. по 25.12.2012 р. посадовцями ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДИЛІЖАНС 2010» з питань правомірності дотримання податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2012 р. по 31.03.2012 р. та податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. по взаємовідносинах з ПП «Ольвія 2003».

Результати перевірки оформлено актом № 9308/22-2/33628495 від 27.12.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198, 201 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати послуг за договором, укладеними з ПП «Ольвія 2003».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Протягом періоду, що був предметом перевірки, ТОВ «ДИЛІЖАНС 2010» задекларовано 418 017 грн. податкового кредиту з податку на додану вартість та 2 090 085 грн. валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Ольвія 2003».

Разом з тим, згідно акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 10.10.2012 р. «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Ольвія 2003» підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Перевіркою також встановлено, що на підприємстві відсутні трудові ресурси, обладнання, складські та торговельні приміщення. Крім того, ПП «Ольвія 2003» мало господарські взаємовідносини з ПП «Прилукихімснаб» діяльність якого здійснюється поза межами правового поля.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162202 від 14.01.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 548 648 грн., в тому числі 438 918 грн. за основним платежем та 109 730 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 000017/22-02 від 14.01.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 522 521 грн., в тому числі 418 017 грн. за основним платежем та 104 504 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про реальність надання послуг ПП «Ольвія 2003».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, ТОВ «ДИЛІЖАНС 2010» було надано копії: договору № 01/01-12 від 01.01.2012 р. на надання рекламних послуг, оригінал-макетів, актів виконаних робіт, кошторисів робіт, податкових накладних, банківських виписок, які свідчать про те, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі та про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентом, які були предметом перевірки.

Таким чином, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові.

Посилання відповідача на те, що ПП «Ольвія 2003» мало господарські відносини із суб'єктами господарської діяльності що мають ознаки фіктивності обґрунтовано не взято судом до уваги.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ПП «Ольвія 2003».

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 26 листопада 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.