Ухвала суду № 35681750, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 810/3367/13а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» (надалі за текстом - «ТОВ «Мостобудівельний загін № 112») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072202 від 21.01.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 795 002 грн. 65 коп., податкового повідомлення-рішення № 0000082202 від 21.01.2011 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 283 942 грн. 68 коп., податкового повідомлення-рішення № 0001332202 від 10.04.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 45 990 грн. 89 коп., податкового повідомлення-рішення № 0001352202 від 10.04.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 749 011 грн. 79 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі за текстом - «Броварська ОДПІ») № 0000082202 від 21.01.2013 р. та № 0001332202 від 10.04.2013 року. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Броварська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.11.2012 р. по 25.12.2012 р. посадовцями Броварської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1/222/22202218 від 02.01.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР») та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), що призвело до заниження податку на прибуток на 1 436 002 грн. 13 коп. та заниження податку на додану вартість на 1 827 154 грн. 06 коп.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору поставки № 24-07/ДК від 24.07.2008 р. ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» придбало у ТОВ «Торговий дім «Мост» металоконструкції по ціні 27, 563 грн. за 1 кг на загальну суму 35 498 533 грн.

В свою чергу, ТОВ «Торговий дім «Мост» придбавало ці металоконструкції у ПП «Шанхай» за ціною 23, 563 грн. за кілограм.

При цьому, позивач отримував придбаний особисто на митниці за дорученням ПП «Шанхай», а отже був обізнаний щодо його реальної ціни.

Водночас, ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та ТОВ «Торговий дім «Мост» є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону № 334/94-ВР

Оскільки за приписами ст. 7 Закону № 334/94-ВР витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, Броварська ОДПІ дійшла висновку, що позивачем необґрунтовано включено до складу валових витрат 5 596 837 грн. 70 коп.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та ТОВ «Варекоресурс» укладено договір про надання послуг з проживання.

За цим договором оформлено акти прийому передачу послуг на загальну суму 147 170 грн. 83 коп. та видано виконавцем податкові накладні на загальну суму 29 434 грн. 16 коп.

Понесені витрати позивач відніс до валових витрат та податкового кредиту, однак відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Варекоресурс» зареєстроване в органах державної виконавчої влади фізичними особами з подальшою передачею підприємства у володіння чи управління підставним (вигаданим) особам, у зв'язку з чим Ленінським районним судом м. Луганська ухвалено вирок від 01.06.2011 р. за ст. 205 КК України.

На думку органу державної податкової служби наведене свідчить про нікчемність укладеного правочину, а відтак і про безпідставність формування за цією угодою валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» необґрунтовано віднесено до податкового кредиту суми по контрагентам, які мають стан відмінний від основного та по яких немає можливості провести перевірку з питань правових відносин з позивачем. Зокрема, 1 531 053 грн. 63 коп. по ТОВ «Діліврі» та 266 666 грн. 70 коп. по ТОВ «Науково-виробнича фірма «Антикор».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072202 від 21.01.2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 795 002 грн. 65 коп., у тому числі 1 827 154 грн. 06 коп. за основним платежем та 456 788 грн. 62 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000082202 від 21.01.2011 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 283 942 грн. 68 коп., у тому числі 1 436 002 грн. 13 коп. за основним платежем та 359 000 грн. 52 коп. за штрафними санкціями.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження за результатами якої Державною податковою службою у Київській області Державної податкової служби України скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000072202 від 21.01.2013 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 399 209 грн. 43 коп. за основним платежем та на 349 802 грн. 36 коп. за штрафними санкціями.

При прийнятті цього рішення ДПС у Київській області виходила з того, що у згаданій частині зобов'язання сплатити податок на прибуток було визначено у зв'язку з придбанням позивачем товарів у пов'язаної особи за ціною більшою за звичайну, а відтак у цьому випадку має бути винесено окреме податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001332202 від 10.04.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток по результатам господарської операції з ТОВ «Варекоресурс» на 45 990 грн. 89 коп., у тому числі 36 792 грн. 71 коп. за основним платежем та 9 198 грн. 18 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001352202 від 10.04.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток у зв'язку з придбанням позивачем товарів у пов'язаної особи за ціною більшою за звичайну на 1 749 011 грн. 79 коп., у тому числі 1 399 209 грн. 43 коп. за основним платежем та 349 802 грн. 36 коп. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072202 від 21.01.2013 р. та податкового повідомлення-рішення № 0001352202 від 10.04.2011 р., суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60, пункту 39.15 статті 39, що була чинною на період прийняття цих рішень, Податкового кодексу України вони вважаються відкликаними.

Такі висновки позивачем не оспорюються.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону № 334/94-ВР та статтею 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій з ТОВ «Варекоресурс», ТОВ «Діліврі» та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Антикор».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: договорів № 01/04/10-01 від 01.04.2010 р., № 01/04 від 01.04.2010 р. з ТОВ «Варекоресурс» про надання послуг, табелів обліку робочого часу, наказів про відрядження, актів здачі-приймання робіт, довідок про надання послуг з проживання, податкових накладних; договору поставки № 01/06-01 від 01.06.2009 р. з ТОВ «Діліврі», специфікацій, видаткових накладних, прибуткових накладних, накладних, податкових накладних, карток складського обліку матеріалів; договору підряду № 25-01 від 16 серпня 2010 р. з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Антикор», протоколу узгодження договірної ціни, листа-погодження, податкової накладної, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акта приймання виконаних будівельних робіт, а також платіжних доручень, банківських виписок, які свідчать про те, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі та про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки.

Таким чином, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам.

Посилання відповідача на вирок Ленінського районного суду міста Луганська обґрунтовано не взято судом до уваги, скільки Броварською ОДПІ не надано жодного прийнятного та переконливого доказу на підтвердження того, що такий вирок існує, його ухвалено щодо позивача чи ТОВ «Варекоресурс», у справі досліджувались господарські відносини між ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та цим контрагентом. Також, в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Так само і облік контрагентів за станом, відмінним від основного та відсутність можливості провести зустрічну звірку не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 26 листопада 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.