Ухвала суду № 35677453, 20.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 814/1555/13-а

Категорія: 5.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до Державного реєстратора реєстраційно-ліцензійної палати Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Усикової Г.В., за участю третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Инфинити», про визнання протиправним запису від 18.01.2013 року №15221220014021037, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ) звернулась з адміністративним позовом до Державного реєстратора реєстраційно-ліцензійної палати Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Усикової Г.В. (далі - відповідач, державний реєстратор) про визнання протиправним внесеного 18.01.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційного запису №152212220014021037 про внесення рішення засновників ТОВ «Инфинити» щодо виділу юридичної особи, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис від 18.01.2013 року №15221220014021037 щодо виділу юридичної особи. Позивач вважає зазначений запис протиправним.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що до державного реєстратора уповноваженою особою ТОВ «Инфинити» було надано протокол загальних зборів від 15.01.2013 року з рішенням про виділ з ТОВ «Инфинити» нової юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Дане рішення повністю відповідало вимогам ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тому у відповідача були відсутні підстави для залишення зазначених документів без розгляду. Тому відповідач вважає, що його дії стосовно внесення запису від 18.01.2013 року №15221220014021037 були правомірними.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог ДПІ відмовлено.

ДПІ звернулось з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги ДПІ посилається на доводи, викладені у позовній заяві.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Инфинити» зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, реєстраційний номер в ЄДР 10082496632.

Позивач вказував на те, що актом від 17.01.2013 року №164/22-200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Инфинити» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року» встановлені порушення податкового законодавства. Під час проведення перевірочних заходів ТОВ «Инфинити» надано ДПІ лист щодо втрати всієї бухгалтерської документації. Державним реєстратором на підстав рішення засновників ТОВ «Инфинити» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис від 18.01.2013 року №15221220014021037 щодо виділу юридичної особи.

Позивач вважає зазначений запис протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом до державного реєстратора про визнання протиправним внесеного 18.01.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційного запису №152212220014021037 про внесення рішення засновників ТОВ «Инфинити» щодо виділу юридичної особи, зобов'язання вчинити певні дії.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Апелянт зазначає, що згідно до вимог ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом виділу, засновники (учасники) або уповноважені ними орган чи особа крім документів, які передбачені частинами першою - сьомою статті 24 цього Закону, повинні додатково подати примірник оригіналу (ксерокопію або нотаріально засвідчену копію) розподільчого балансу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим органом щодо виділу здійснюється за процедурами, передбаченими ст. 34 вищевказаного Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим органом щодо припинення юридичної особи.

Є виключний перелік випадків, коли реєстратор може відмовити (залишити без розгляду документи) у реєстрації рішення засновників про виділ (припинення): документи подані не за належним місцем; документи не відповідають вимогам ч. 1 ст. 8 Закону; рішення оформлено з порушенням вимог ч. 3 ст. 8 Закону; документи подані не у повному обсязі; рішення щодо припинення не містить відомостей про персональний склад комісії з припинення, порядок або строк пред'явлення кредиторами своїх вимог чи такий строк не відповідає закону.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо вони не передбачені Законом.

Наведене свідчить, що правом подачі державному реєстратору відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах наділені особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), а на державного реєстратора покладаються повноваження щодо внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів щодо цих відомостей.

Апелянт вказує на те, що на підставі наказу та направлень від 04.04.2013 р. №235/22-20, №236/17-200 фахівцями ДПІ здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Инфинити»: м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 14, та встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за податковою адресою.

До того ж, суд зауважує, що Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не передбачено обов'язок державного реєстратора перевіряти достовірність відомостей про зміну місцезнаходження юридичної особи, вказаних нею в реєстраційній картці на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідальність за відповідність документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Також, ч. 4 ст. 53 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає, що особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, які подаються державному реєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Рішення та протокол загальних зборів, які були надані реєстратору, відповідали вимогам ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та у державного реєстратора не було підстав для залишення документів без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та внесений державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запис №15221220014021037 про внесення рішення засновників ТОВ «Инфинити» щодо виділу юридичної особи є правомірними.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький