Ухвала суду № 35675001, 29.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року

м. Полтава

Справа №816/6366/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

суддів: Бойка С.С., Сич С.С.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, Міністерства екології та природних ресурсів України про скасування пункту припису, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" (далі по тексту - позивач, ТОВ "АВМ Ампер") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач-1, Держекоінспекція у Полтавській області), Міністерства екології та природних ресурсів України (далі по тексту - відповідач-2, Мінекоресурсів) про скасування пункту 2 припису Держекоінспекції у Полтавській області №06-21-110, визнання протиправною бездіяльності Мінекоресурсів, зобов’язання Мінекоресурсів надати позивачу дозволи на розміщення та погодження проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів у 2013 та 2014 роках.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачами порушено права та законні інтереси ТОВ "АВМ Ампер" у сфері публічно-правових відносин. Зазначав, що з метою отримання дозволу та погодження лімітів на утворення та розміщення відходів у 2013 році ТОВ "АВМ Ампер" протягом 2012-2013 років неодноразово зверталося з відповідними заявами до Мінекоресурсів, однак дані заяви відповідачем-2 відхилено у зв’язку з виявленими недоліками. Звертав увагу суду на те, що у відповідь на заяву від 03 липня 2012 року про усунення недоліків Мінекоресурсів у період з 03 липня 2012 року по 26 лютого 2013 року не надало ТОВ "АВМ Ампер" жодної відповіді чи повідомлення про її розгляд. З огляду на викладене, стверджував, що через протиправну бездіяльність Мінекоресурсів ТОВ "АВМ Ампер" було змушене здійснювати свою діяльність у 2013 році без вказаного дозвільного рішення.

Також, зазначав, що 07 жовтня 2013 року Держекоінспекцією у Полтавській області винесено припис №06-21-110, пунктом 2 якого позивача зобов’язано отримати дозвіл та ліміти на утворення та розміщення на підприємстві відходів І та ІІ класу небезпеки. На думку позивача, вказана вимога є безпідставною та неправомірною, оскільки зазначений дозвіл ТОВ "АВМ Ампер" не отримано з огляду на безпідставне зволікання Мінекоресурсів щодо його видачі.

Держекоінспекція у Полтавській області позов не визнала. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач-1 зазначив, що за наслідками проведеної Держекоінспекцією у Полтавській області у квітні 2013 року планової перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства встановлено факт розміщення на території ТОВ "АВМ Ампер" небезпечних відходів, що підлягали передачі на утилізацію на підставі відповідного дозволу і ліміту на утворення та розміщення відходів. Разом з тим, як встановлено перевіркою та зафіксовано у акті перевірки від 22 квітня 2013 року №234/01-01-14, у позивача вказаний дозвіл та ліміти на 2013 рік відсутній, що стало підставою для складення припису від 29 квітня 2013 року №06-21-48, пунктом 5 якого позивача зобов’язано в строк до 15 червня 2013 року отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки. У жовтні 2013 року Держекоінспекцією у Полтавській області проведено перевірку виконання позивачем даного припису, за наслідками якої встановлено, що зазначений вище пункт припису останнім не виконано, відповідні дозвіл та ліміт на 2013 рік не отримано, у зв’язку з чим відповідачем-1 складено припис від 07 жовтня 2013 року №06-21-110, пунктом 2 якого позивача зобов’язано отримати дозвіл та ліміти на утворення та розміщення на підприємстві відходів І та ІІ класу небезпеки в строк до 15 листопада 2013 року. Зважаючи на викладене, відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "АВМ Ампер" повністю.

Мінекоресурсів позов не визнало. У наданих до суду письмових запереченнях проти позову відповідач-2 зазначив, що позовна заява ТОВ "АВМ Ампер" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, виходив з того, що відповідно до положень Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1218, заява на одержання дозволу на розміщення відходів подається до органів Мінекоресурсів на місцях. Крім того, зазначав, що оскільки відповідні заяви ТОВ "АВМ Ампер" подано безпосередньо до Мінекоресурсів, останнє у встановлений законом порядок та строк розглянуло їх, однак у зв’язку з виявленими недоліками, рішення про видачу позивачу відповідних дозволів та погодження лімітів відповідачем-2 погоджено не було. З огляду на викладене, відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "АВМ Ампер" повністю. При цьому, надав клопотання про розгляд справи без його участі, що колегією суддів задоволено.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, колегія суддів, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 25 листопада 2013 року перейшла до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегією суддів встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "АВМ Ампер" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30484951 /а.с. 46/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (27.12), будівництво інших споруд, н.в.і.у. (42.99), оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (46.69), вантажний автомобільний транспорт (49.41), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12), ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання (33.14) /а.с. 47/.

Колегією суддів встановлено, що у квітні 2013 року Держекоінспекцією у Полтавській області проведено планову перевірку дотримання ТОВ "АВМ Ампер" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. Під час перевірки позивачем надано інформацію, відповідно до якої в ході ведення господарської діяльності протягом 2013 року утворилися відходи І та ІІ класу небезпеки: 207 шт. ламп люмінесцентних відпрацьованих, 0,029 т відпрацьованих маслофільтрів, 0,1 т матеріалів обтиральних, забруднених нафтопродуктами, що зберігаються на території підприємства. Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 16 квітня 2013 року залишаються розміщеними на території підприємства небезпечні відходи - лампи люмінесцентні, відпрацьовані масла та масла моторні, утворені у 2012 році та утилізацію яких мало бути проведено на підставі дозволу і ліміту на утворення та розміщення відходів на 2012 рік.

За результатами перевірки складено акт від 22 квітня 2013 року №234/01-01-14, у якому, окрім іншого, відображено факт відсутності у позивача дозволу і ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

Відповідачем-1 складено припис від 29 квітня 2013 року №06-21-48, пунктом 5 якого позивача зобов’язано в строк до 15 червня 2013 року отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки.

За вказане порушення відповідальну особу, на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення від 13 травня 2013 року №06-22-91, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляду штрафу в розмірі 867 грн.

Доказів оскарження зазначених припису та постанови позивачем не надано. При цьому, як зазначив вдповідач-1, штраф в розмірі 867 грн. позивачем сплачено у повному обсязі 15 травня 2013 року.

У період з 02 жовтня 2013 року по 03 жовтня 2013 року Держекоінспекцією у Полтавській області проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ "АВМ Ампер" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, в ході якої встановлено, що позивачем вимоги пункту 5 припису від 29 квітня 2013 року №06-21-48 не виконано, порушення вимог природоохоронного законодавства не усунуто, дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки не отримано.

З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства відповідачем-1 складено припис від 07 жовтня 2013 року №06-21-110, пунктом 2 якого зобов’язано позивача в строк до 15 листопада 2013 року отримати дозвіл та ліміти на утворення і розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки на ТОВ "АВМ Ампер" /а.с. 8-9/.

Посилаючись на вжиття належних та достатніх заходів для отримання вказаних вище дозволу та ліміту шляхом звернення з відповідними заявами до Мінекоресурсів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не заперечуються факти утворення ТОВ "АВМ Ампер" відходів та їх розміщення на території підприємства, а також - наявність у підприємства обов’язку по отриманню у встановленому законом порядку дозволу на розміщення відходів та ліміту на утворення і розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки, а відтак дані обставини, в силу положень частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказування не потребують.

Стосовно доводів позивача про безпідставне зволікання Мінекоресурсів щодо розгляду заяв ТОВ "АВМ Ампер" про видачу дозволів на розміщення небезпечних відходів та погодження проектів ліміту на утворення та розміщення небезпечних відходів на 2013, 2014 роки, колегією суддів встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що до Мінекоресурсів 25 травня 2012 року надійшли заяви ТОВ "АВМ Ампер" про видачу дозволу на розміщення небезпечних відходів на 2013 рік та про погодження проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів на 2013 рік /а.с. 74-75/.

При цьому, колегія суддів не приймає в якості належного доказу копію зворотного повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідно до якого Мінекоресурсів 22 травня 2012 року вручено поштову кореспонденцію /а.с. 23/, оскільки з його змісту неможливо встановити, які саме документи надіслано та вручено відповідачу-2.

Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, у тому числі небезпечних, на території України визначено Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1218.

Пунктом 1 наведеного Порядку визначено, що розгляд заяв, проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів, погодження таких проектів лімітів, видачу дозволів на розміщення небезпечних відходів здійснює Мінприроди відповідно до цього Порядку.

Водночас, згідно з пунктом 12 зазначеного Порядку власники відходів, які здійснюють лише їх розміщення, до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінекоресурсів на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

Крім того, пунктом 16 згаданого Порядку передбачено, що проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях, які погоджують або відхиляють їх протягом двох тижнів.

Тобто, в силу вказаних положень Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, заява про одержання дозволу на розміщення відходів та проект лімітів має подаватися до органів Мінекоресурсів на місцях.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, відповідні заяви позивачем надіслано безпосередньо до Мінекоресурсів.

Пунктом 13 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів визначено, що органи Мінекоресурсів на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів.

Абзацом 2 пункту 16 вказаного Порядку визначено, що у разі відхилення проекту ліміту власникові відходів надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється термін повторного розгляду.

Колегією суддів встановлено, що листом від 08 червня 2012 року вих. №473/07/5-7 Мінекоресурсів, за результатами опрацювання вищезазначених заяв ТОВ "АВМ Ампер", повідомило позивача про виявлені недоліки, у зв’язку з чим, заявнику надано 10-денний термін для їх виправлення /а.с. 76/.

Даного листа позивачем отримано 15 червня 2012 року, що підтверджується відміткою на вхідному штампі /а.с. 24/.

Водночас, заяву про усунення недоліків, наведених у листі Мінекоресурсів від 08 червня 2012 року вих. №473/07/5-7, ТОВ "АВМ Ампер" підготовлено лише 03 липня 2012 року та отримано відповідачем-2 12 липня 2012 року, що підтверджується даними на вхідному штампі /а.с. 77/.

При цьому, колегія суддів не приймає в якості належного доказу у справі копію зворотного повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про отримання від 05 липня 2012 року /а.с. 26/, оскільки дане зворотне повідомлення не містить відомостей про документи, надіслані до Департаменту економічної безпеки Мінекоресурсів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що заяву про усунення недоліків позивачем подано з пропущенням встановленого Мінекоресурсів 10-денного строку.

У зв’язку з викладеним, колегія суддів звертає увагу на приписи пункту 20 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, відповідно до якого відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів.

Беручи до уваги те, що заяву про одержання дозволу на розміщення відходів та проект лімітів позивачем подано до неналежного органу, а також те, що ТОВ "АВМ Ампер" пропущено строк, наданий відповідачем-2 для усунення недоліків вказаних вище заяв, колегія суддів дійшла висновку про те, що у діях відповідача-2 відсутні ознаки протиправної бездіяльності щодо невидачі вказаних вище дозвільних документів.

За таких обставин, посилання позивача на положення частин п’ятої, шостої статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Зважаючи на вищенаведені положення пункту 20 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, колегія суддів зазначає, що відповідальність за незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів законодавцем покладено саме на власника таких відходів, тобто, позивача.

При цьому, колегія суддів, враховуючи подання позивачем заяви від 03 липня 2012 року вих. №1348 з пропущенням визначеного Мінекоресурсів строку для усунення недоліків, відхиляє доводи позивача про затягування відповідачем-2 строків розгляду вказаної та подальших заяв.

Інших обґрунтованих доводів, що свідчили б про порушення суб’єктами владних повноважень - відповідачами вимог чинного законодавства України позивачем не наведено.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідачем-1 ще у квітні 2013 року було проведено планову перевірку дотримання ТОВ "АВМ Ампер" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлено факт відсутності у позивача дозволу і ліміту на утворення та розміщення відходів на 2013 рік, у зв’язку з чим підприємство зобов’язано в строк до 15 червня 2013 року отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів І та ІІ класу небезпеки.

Як встановлено колегією суддів, припис Держекоінспекції у Полтавській області від 29 квітня 2013 року №06-21-48 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 13 травня 2013 року №06-22-91 позивачем у встановленому законом порядку не оскаржено.

Жодних доводів щодо неотримання вказаних дозвільних документів у зв’язку із наявним зволіканням з боку Мінекоресурсів позивачем не надано, не поінформовано Держекоінспекцію у Полтавській області про неможливість виконання вимог припису від 29 квітня 2013 року №06-21-48 у спірній частині у зв’язку з ймовірною безпідставною невидачею дозвільних документів з вини відповідача-2.

В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищеописані фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачі у спірних відносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їм надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Вимоги позовної заяви щодо скасування пункту 2 припису Держекоінспекції у Полтавській області №06-21-110 та визнання протиправною бездіяльності Мінекоресурсів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та задоволенню не підлягають. А відтак, в задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог про зобов’язання Мінекоресурсів надати позивачу дозволи на розміщення та погодження проектів лімітів на утворення та розміщення небезпечних відходів у 2013 та 2014 роках, колегія суддів зазначає, що відповідно до вищенаведених положень Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів вирішення даного питання віднесено до виключної компетенції органів Мінекоресурсів на місцях. Оскільки суд, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не може перебирати на себе повноваження органу державної влади шляхом ухвалення судового рішення про зобов’язання останнього вчинити дії, які він зобов’язаний вчинити відповідно до норм закону, у задоволенні позову в даній частині належить відмовити.

За таких обставин, у задоволенні адміністративного позову ТОВ "АВМ Ампер" необхідно відмовити повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер" до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, Міністерства екології та природних ресурсів України про скасування пункту припису, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Кукоба

суддя С.С. Бойко

суддя С.С. Сич