Постанова № 35671565, 18.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 917/1181/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Колмакова В.В.

відповідача - Шевеленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", м. Харків (вх. №2809П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.13 року у справі №917/1181/13

за позовом ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне

підприємство", м. Полтава

про стягнення збитків у сумі 641019,50 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" про стягнення збитків у сумі 626 325,59 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору складського зберігання сільськогосподарської продукції, укладеного між сторонами 12.07.2012 року.

16.07.2013 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог з посиланням на визначення ринкової вартості ячменю станом на червень 2013 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.08.2013 року по справі №917/1181/13 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність вини відповідача і невиконання ним умов договору та причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача зі збитками, отриманими позивачем.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2013 року по справі №917/1181/13 та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати по справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Як зазначає позивач у своїй апеляційній скарзі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки укладеному договору зберігання та наданим до справи доказам, оскільки відповідачем порушено норми ст.ст. 936, 942, 949 ЦК України, ст.ст. 24, 26, 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року №37-І\/ щодо обов'язку зберігача забезпечити схоронність речі протягом строку зберігання та повернути її поклажодавцеві у належному стані.

Факт погіршення якості зерна протягом зберігання підтверджено результатами лабораторних аналізів, що здійснювались декількома організаціями (протоколи випробувань Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції від 21.01.2013 року №№ 363, 365, від 01.03.2013 року №№1782, 1783, 1784, 1785, 1786; сертифікати якості Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області від 15.02.2013 року №№ ЄА 161270, ЄА 161271, ЄА 161272, ЄА 161273, ЄА 161274). Відповідні письмові докази наявні у справі, однак суд першої інстанції не надав їм належної оцінки і, на думку позивача, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність вини відповідача і невиконання ним умов договору та причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача зі збитками, отриманими позивачем.

Однак, як вбачається з матеріалів справи. 12.07.2012 року між ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (Зерновий склад) та ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №7/67, за умовами якого Поклажодавець прийняв на себе зобов'язання передати Зерновому складу сільськогосподарську продукцію на строк до 01.03.2013 року, а Зерновий склад прийняв на себе зобов'язання прийняти продукцію на її зберігання на умовах визначених договором.

Судом першої інстанції встановлено, що у договорі сторони узгодили порядок приймання продукції та вимоги до якості зерна, права та обов'язки сторін, умови надання послуг Зернового складу та порядок відпуску (переоформлення) продукції, взаєморозрахунки, відповідальність сторін та інші умови (а.с. 8-14).

Зокрема, в розділі 1 Договору сторони узгодили умови приймання та вимоги до якості зерна, згідно з якими Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних показників якості, встановлених нормативними документами на відповідний вид зерна. Якість продукції визначається лабораторією Зернового складу (п. 2.1. Договору).

Договір підписано сторонами без застережень.

На виконання умов договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №7/67 від 12.07.2012 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання: ячмінь пивоварний 2-го класу сорту "Себаст'ян" у кількості 326,450 тон, що підтверджується складською квитанцією на зерно №426 від 02.08.2012 року, ячмінь пивоварний 1-го класу сорту "Дача" у кількості 146,730 тон, що підтверджується складською квитанцією на зерно №427 від 02.08.2012 року, ячмінь пивоварний 1-го класу сорту "Гладіс" у кількості 210,570 тон, що підтвержується складською квитанцією на зерно №425 від 02.08.2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції, зерно, передане відповідачу на зберігання безпосередньо позивачем не завозилось, а проводилось переоформлення зерна від ТОВ "АФ Зоря-Агро" на ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", яке вже знаходилось на зберіганні на Зерновому складі.

При завезенні продукції ТОВ "АФ Зоря-Агро" на зберігання, Зерновим складом (ПрАТ "Полтавське ХПП") було визначено якісні показники зерна, наданого на зберігання та виписані відповідні складські квитанції (а.с. 90-91):

- №391 від 28.07.2012 р. (ячмінь пивоварний 1 клас "Дача") - 146,770 кг;

- №396 від 29.07.2012 р. (ячмінь пивоварний 2 клас "Себаст'ян") - 164,600 кг;

- №397 від 30.07.12 р. (ячмінь пивоварний 2 клас "Себаст'ян")- 161,930 кг;

- №415 від 31.07.12 р. (ячмінь пивоварний 1 клас "Гладіс") - 210,630 кг;

в які внесена інформація щодо показників якості зерна, прийнятого на зберігання.

Відповідно до умов Договору, якість зерна визначалась атестованою лабораторією ПрАТ "Полтавське ХПП" в межах лабораторних досліджень (вимірювань), визначених свідоцтвом про атестацію лабораторії №076-12 (а.с.133-135).

Крім того, на виконання умов договору та поданих заявок на відвантаження, відповідачем було відвантажено позивачу зерно ячменю пивоварного залізничним транспортом:

- ячмінь пивоварний 2 класу "Себаст'ян" в кількості 326,270 т. на підставі листа №310/2 від 15.02.13 р. та довіреності, виданої на ім'я Шабаліна Богдана Борисовича №28 від 14.02.13 р., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.02.2013 р., а саме: №2017 на 66,250 т; №2018 на 65,400 т; №2019 на 66,300 т; №2020 на 63,900 т; №2021 на 64,400 т + 20кг. (а.с. 118-127).

- ячмінь пивоварний 1 класу "Гладіс" в кількості 193,750 т. на підставі листа №311 від 25.01.13 р. та довіреності, виданої на ім'я Шабаліна Богдана Борисовича №23 від 01.02.13 р.. що підтверджується товарно-транспортними накладними від 05.02.2013 р., а саме: №1909 на 64,550 т; №1910 на 64,400 т; №1911 на 64,800 т. (а.с. 110-117).

На кожну партію ячменю, завантажену у вагон, було оформлено сертифікати якості Полтавською ДХІ за результатами проведеного аналізу відвантаженого зерна: серія ЄА №161270 від 15.02.13 р., серія ЄА 161271 від 15.02.13 р., серія ЄА №161272 від 15.02.13 р., серія ЄА №161273 від 15.02.13 р., серія ЄА №161274 від 15.02.13р. - на сорт "Себастьян" (а.с.128-132).

Ячмінь пивоварний 1 класу "Дача" в кількості 146,730 т., а також залишки ячменю сорту "Гладіс" в кількості 16,820 т, знаходяться на зберіганні на Зерновому складі відповідача, що не заперечується сторонами.

Як зазначає суд першої інстанції у своєму рішенні, складські квитанції є документами, що підтверджують, яку кількість та з якими якісними характеристиками прийнято зерно на зберігання та яке зерно повинно бути повернуте поклажодавцю по закінченню строку зберігання.

З таким тлумаченням суду змісту та функцій складських квитанцій згодні і сторони по справі.

Як правомірно зазначає апелянт у своїй скарзі, відповідно до ст.ст. 936, 942, 949 ЦК України, якими суд першої інстанції обґрунтовував висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року № 37-IV, за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Відповідно до ч. 4 ст. 24, ст. 32 вказаного Закону України зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Відповідно до п. 1 ДСТУ 3769-98 (Ячмінь. Технічні умови) цей стандарт поширюється на зерно ячменю, яке заготовляють суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності і постачають для продовольчих, технічних, кормових цілей, пивоварної промисловості і експорту.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 ДСТУ 3769-98 ячмінь поділяють на класи залежно від його використання відповідно до вимог зазначених у таблиці 1. У разі невідповідності норм якості ячменю хоча б за одним з показників його переводять у нижчий клас.

Відповідно до таблиці 1 ДСТУ 3769-98 увесь ячмінь розподіляється на п'ять класів:

-для продовольчих цілей 1-го класу,

-для вироблення солоду у спиртовому виробництві 2-го класу,

-для кормових цілей 3-го класу,

-для пивоваріння 1-го класу,

-для пивоваріння 2-го класу.

Для пивоварних ячменів 1-го та 2-го класів (а також ячменю для вироблення солоду у спиртовому виробництві), на відміну від ячменів інших класів, додатково регламентуються показники здатності до проростання та життєздатності, оскільки технологія виробництва солоду передбачає пророщення зерна. Тобто зерно протягом зберігання до його переробки на солод повинно залишатись "живим".

Виходячи зі змісту п.п. 4.2, 4.3 та таблиці 1 ДСТУ 3769-98 ячмінь, у якого рівень здатності до проростання менший за нормативно визначений для пивоварного ячменю відповідного класу, не відноситься до пивоварного, а є продовольчим або кормовим, залежно від інших показників якості.

Як встановлено при судовому розгляді та зазначено у оскаржуваному рішенні, пивоварний ячмінь, про який йдеться, передавався на зберігання позивачем шляхом переоформлення від ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро". При переоформленні зерна позивачем, відповідачем та ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" були складені відповідні акти приймання-передачі, підписані та скріплені печатками сторін.

Як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відсутність з боку позивача зауважень щодо змісту вказаних актів, складених до передачі позивачем відповідачеві зерна на зберігання та претензій з приводу повноти відображення у цих актах показників якості, свідчить про дотримання відповідачем своїх зобов'язань щодо зберігання майна.

Судова колегія апеляційного суду не може погодитись із зазначеним висновком.

Як вбачається з матеріалів справи, у актах приймання-передачі, підписаних та скріплених печаткою відповідача, зазначено, що від ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" позивачеві передавався саме пивоварний ячмінь, а не ячмінь інших класів.

Зазначення у найменуванні товару, що він є пивоварним, вказує на відповідність його якості вимогам, що висуваються ДСТУ 3769-98 до пивоварного ячменю, перш за все, щодо здатності до проростання, яка є основним класоутворюючим показником, що дозволяє віднести ячмінь до одного з пивоварних класів.

Так само, про те, що на зберігання від позивача передавався саме пивоварний ячмінь відповідного класу із посиланням на ДСТУ 3769-98 зазначено у складських квитанціях від 02.08.2012 року №№426, 427, які оформлювались відповідачем на підтвердження прийняття зерна на зберігання. Зауважень з приводу змісту складських квитанцій позивачем відповідачеві також не висувалось, оскільки зміст складських квитанцій повністю відповідав фактичній якості ячменю, переданого позивачем на зберігання та співпадав з результатами аналізів, виконаних виробничою лабораторією з контролю якості ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", що є атестованою на проведення відповідних вимірювань.

Як обґрунтовано зазначив апелянт у своїй скарзі. будь-які претензії з приводу якості зерна, що передавалось на зберігання, та документального оформлення такої передачі позивачем не пред'являлось, адже наявна у документах інформація була достатньою для ідентифікації зерна та його якості. Зміст як актів приймання-передачі, так і складських квитанцій, повністю відповідав волі сторін щодо передання на зберігання та повернення зі зберігання пивоварного ячменю відповідних класів та сортів.

Зміст вказаних документів свідчить не про дотримання відповідачем договору зберігання, а, навпаки, про його порушення, адже акти приймання-передачі, складські квитанції та наявні у справі документи, що містять результати подальших лабораторних аналізів, підтверджують погіршення якості зерна протягом періоду його зберігання відповідачем.

У оскаржуваному судовому рішенні в обґрунтування відсутності вини відповідача, невиконання ним умов договору та причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача зі збитками, отриманими позивачем зазначено, що лабораторія ПрАТ "Полтавське ХПП" не проводить дослідження зерна на здатність до проростання, про що поклажодавцю було відомо.

Однак такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Як обґрунтовано зазначив апелянт у своїй скарзі, відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 року №198, складська квитанція є документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання та заповнюється у двох примірниках.

Бланком складської квитанції не передбачено окремої графи для такого показника якості ячменю, як здатність до проростання та, його внесення до цього складського документу. Разом з тим, інформація про цей показник якості є присутньою у складських квитанціях від 02.08.2012 №№ 426, 427, адже у них зазначено, що ячмінь є пивоварним та відповідає ДСТУ 3769-98, у якому (як вказано вище) здатність до проростання є одним з обов'язкових показників якості пивоварного ячменю. Ці складські квитанції виписані відповідачем, підписані ним та скріплені його печаткою.

За таких обставин відповідач маючи у своєму розпорядженні свою лабораторію з контролю якості отриманого зерна мав змогу і повинен був здійснити перевірку якості отриманого на зберігання зерна перш ніж заносити ці показники у складські квитанції.

У додатковій угоді від 12.07.2012 року до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 12.07.2012 року №7/67 ціни на сушіння та зберігання пивоварного ячменю відрізняються (є більшими) від цін на такі послуги, що надаються відносно ячменю, що пивоварним не є (загальні розцінки для ранніх зернових культур). Саме за розцінками, передбаченими для пивоварного ячменю, відповідач нараховував вартість послуг, що надавались ним за договором від 12.07.2012 року №7/67. Ця обставина відповідачем при судовому розгляді не заперечувалась.

Пунктом 2.5 договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 12.07.2012 року №7/67 передбачені особливості визначення якості окремих зернових культур, у тому числі щодо додаткового документального підтвердження певних показників. Наприклад, щодо вмісту ерукової кислоти у ріпаку, масових часток білка та олії у сої, тощо. Вимоги про необхідність окремого підтвердження показників якості пивоварного ячменю, як і зауваження, що лабораторія відповідача не здійснює визначення тих чи інших показників, у цьому пункті, як і у інших пунктах договору, відсутні.

У актах приймання-передачі №№54, 55 від 02.08.2012 року та складських квитанціях від 02.08.2012 року №№426, 427, підписаних та скріплених печаткою відповідача, зазначено, що позивач прийняв від ТОВ Агрофірма "Зоря-Агро" та передав відповідачеві на зберігання саме пивоварний ячмінь.

Відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 №37-ІУ, складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Складська квитанція відповідно до ст. 37 вказаного Закону України є одним зі складських документів на зерно.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", при прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати всіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до ст. 11 вищезазначеного Закону, послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність стандартам та іншим нормативним документам у відповідній сфері.

Відповідно до п. 4 Порядку видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 року №1294, сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (далі - сертифікат) - це документ, який підтверджує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки відповідають правилам і стандартам, нормативно-правовим актам зберігання зерна та продуктів його переробки на зерновому складі. Відповідно до п. 31 вказаного Порядку у разі зупинення дії сертифіката складські документи на зерно не видаються.

Відповідно до ст. 1 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 №228, регламент безпосередньо і через посилання містить обов'язкові для виконання вимоги до зернового складу, що надає послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки власникам зернових, зернобобових, олійних культур та насіння (далі - послуги). Регламент є одним з основних документів для організації державного регулювання ринку зерна в Україні, зокрема сертифікації послуг зернових складів із зберігання зерна та продуктів його переробки, і поширюється на юридичні особи, що мають на праві власності зерносховища, на власників зерна, органи сертифікації послуг зернових складів та інші суб'єкти підприємницької діяльності, що діють на ринку зерна.

Відповідно до п. 5.4.22 вказаного Технічного регламенту виробнича технологічна лабораторія (далі -ВТЛ) є структурним підрозділом зернового складу, очолює її начальник лабораторії, який має задовольняти встановлені вимоги для заняття посади. Структура та штати ВТЛ встановлюються з урахуванням характеру обсягів виконуваних зерновим складом операцій з надання послуг. Виробнича технологічна лабораторія повинна бути акредитована згідно з установленим в Україні порядком. Відповідно до п. 5.4.22.2 вказаного технічного регламенту, виробнича технологічна лабораторія повинна бути забезпечена необхідним обладнанням та відповідними приладами для визначення якості зерна.

Відповідно до п. 2.1 договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 12.07.2012 року №7/67, укладеного між позивачем та відповідачем, якість продукції визначається лабораторією зернового складу.

Отже, як законом, так і договором, на зерновий склад покладено обов'язок із визначення якості зерна, що приймається на зберігання, у обсягах, необхідних для належного документального оформлення такого приймання та видачі складських документів. Обов'язковою нормативно встановленою умовою для цього є відповідне організаційне та матеріально-технічне забезпечення.

Наявність у відповідача сертифікату відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки є посвідченням наявності у нього права на надання відповідних послуг, відповідності цих послуг правилам і стандартам їх надання та, відповідно, належного для надання послуг рівня матеріально-технічного забезпечення.

За таких обставин, твердження суду про поінформованість позивача, що відповідач не здійснює окремі аналізи якості зерна є безпідставним та суперечить наданим позивачем доказам.

У оскаржуваному рішенні суд стверджує, що позивачем не надано жодного письмового доказу, який би свідчив, що відповідач прийняв на зберігання ячмінь пивоварний 2-го класу сорту "Себаст'ян" з іншою величиною показника "здатність до проростання", ніж визначена при його відвантаженні після зберігання, яка на той момент за даними лабораторних досліджень склала 75%, є безпідставним та суперечить наявним у справі документам.

Окрім посвідчень про якість, які містять результати досліджень, виконаних атестованою лабораторією позивача, оригінали яких надано позивачем до суду, про якість зерна вказано у акті приймання-передачі №55 від 02.08.2012 року та складській квитанції від 02.08.2012 року №426, у яких із посиланням на ДСТУ 3769-98 зазначено, що на зберігання передається ячмінь пивоварний 2-го класу, що відповідає цьому державному стандарту, тобто ячмінь, здатність до проростання якого становить не менше 92%. Копії цих документів є наявними у справі. Самі документи підписані відповідачем та скріплені його печаткою, тобто якість зерна, що приймалось відповідачем на зберігання, підтверджено самим відповідачем.

Суперечить матеріалам справи і твердження суду, що позивачем не надано жодного документу, який підтверджує звернення позивача з вимогою про відвантаження пивоварного ячменю 1-го класу сорту "Дача".

Позивачем через канцелярію суду надано копії листів від 23.01.2013 №295, від 25.01.2013 №310, від 28.01.2013 №325, від 31.01.2013 №325/1, від 19.02.2013 №374, від 20.02.2013 №380, від 01.03.2013 №424, що стосуються питання погіршення якості ячменю прийнятого на зберігання та необхідності завантаження зерна саме того роду та якості, які мало зерно передане відповідачеві.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачеві збитками є безпосереднім. Саме внаслідок невжиття відповідачем заходів, необхідних для забезпечення схоронності зерна переданого на зберігання, зерно протягом періоду зберігання зазнало пошкоджень, що зменшили його вартість. Технологія зберігання пивоварного ячменю має свої особливості, зумовлені необхідністю підтримання життєздатності культури, дотримання яких виключає пошкодження зерна.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року №37-ІХ за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Враховуючи наведену презумпцію вини завдавача шкоди, саме на нього покладається обов'язок доведення її відсутності. Твердження суду, що такий обов'язок покладається на позивача, суперечить наведеній нормі. Відповідачем не було надано до суду доказів вжиття ним будь-яких заходів, які б запобігли настанню шкідливих наслідків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04 07.2002 року №37-ІХ, за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Відповідно до ч. 4 ст.24 вказаного Закону, зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Наведені обов'язки відповідачем, як зерновим складом, були порушені, що призвело до погіршення якості зерна прийнятого на зберігання від позивача та завдання позивачеві збитків.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Як правомірно зазначив апелянт у своїй скарзі, у результаті протиправної поведінки відповідача позивачеві було завдано збитки у вигляді зниження вартості зерна.

Розмір збитків підтверджено документами, а саме протоколами випробувань Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції від 21.01.2013 року №№363, 365, від 01.03.2013 року №№1782, 1783, 1784, 1785, 1786; сертифікати якості Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області від 15.02.2013 №№ ЄА 161270, ЄА 161271, ЄА 161272, ЄА 161273, ЄА 161274, довідкою про ринкову вартість, що долучені до справи.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.13 року у справі №917/1181/13 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Таким чином, керуючись Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 року №37-ІХ, ст.ст. 526, 612, 936, 942, 949 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.13 року у справі №917/1181/13 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (36009, м. Полтава, вул. Рибчанська, 31, код ЄДРПОУ 05581898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 161, код ЄДРПОУ 32031362) - 641019, 50 грн. збитків, 12526,52 грн. судового збору за подання позову, 6410, 20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 18.11.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.