Постанова № 35671566, 18.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 920/438/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Камишева Л.М., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 за дорученням б/н від 24.04.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3254С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2013 року у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Суми

про виділення в натурі частини нежитлового приміщення

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 в якому просить виділити йому в натурі у приватну власність Ѕ частку нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С) за адресою: АДРЕСА_3 що перебуває у спільній частковій власності, припинити право спільної часткової власності ФОП ОСОБА_2 на Ѕ частку даного нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С) за адресою: АДРЕСА_3 та визнати за ФОП ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С') за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Сумської області від 24 вересня 2013 року (суддя Джека Ю.А.) позов задоволено. Виділено в натурі ФОП ОСОБА_2 належну йому на праві часткової власності Ѕ частину нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, згідно першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 735/736 від 15.08.2013 р., зафарбованого синім кольором, що складається з наступних приміщень: приміщення ІІ підвалу площею 33,8 кв.м, приміщення IV підвалу площею 2,0 кв.м, приміщення 2 (умивальник) першого поверху площею 1,6 кв.м, приміщення 3 (туалет) першого поверху площею 1,6 кв.м, приміщення 4 (підсобне) першого поверху площею 25,8 кв.м, приміщення 6 (душова) першого поверху площею 3,2 кв. м, частини приміщення 7 (цех) площею 309,55 кв.м, приміщення 14 (кабінет) другого поверху площею 18,6 кв.м, приміщення 15 (коридор) другого поверху площею 17,1 кв.м, та визнати право власності за ФОП ОСОБА_2 на вказані приміщення.Припинено право спільної часткової власності ФОП ОСОБА_2 на Ѕ частину нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Приміщення загального користування - вбиральню (літера С'), що належить на праві спільної часткової власності ФОП ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу Ѕ частки нежитлового приміщення від 05.03.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1054, залишити у спільній частковій власності. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 провести у нежитловому приміщенні (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, наступні переустаткування: до приміщення 4 першого поверху улаштувати ганок, улаштувати дверний проріз, вставити дверний блок; закласти дверний отвір між приміщеннями 4 та 1 першого поверху, закласти проріз; ???улаштувати вхід до підвалу через приміщення IV; демонтувати дверний блок, закласти отвір між приміщеннями ІІ та І підвалу;улаштувати сходи до приміщення 15 другого поверху, улаштувати вхід до приміщення; ????улаштувати стіну (перегородку) в приміщенні 7 (цех) першого поверху, з розділенням на приміщення площею 309,55 кв. м та 224,25 кв. м (з шириною 10,38 м та 7,52 м відповідно), як зазначено в Додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 735/736 від 15.08.2013 р. для першого варіанту розподілу. Здійснювати переобладнання відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва" і "Положення про надання дозволу на виконання будівельних робіт". Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 у приміщені 7 (цех) першого поверху нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, демонтувати підкранові колії, підвісний кран. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 8828,85 грн. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору та оплати за проведення судової експертизи. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 в доход державного бюджету судовий збір в сумі 229,85 грн. (а.с.190-198).

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 735/736 від 15.08.2013 року на якому ґрунтується рішення суду першої інстанції, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки відповідачем здійснено реконструкцію та перепланування другого поверху спірного об'єкту нерухомого майна, тому поділ його є неможливим до вирішення питання про визнання права власності на такий самочинно реконструйований об'єкт. Також зазначає, що експертом не враховано цільове призначення приміщення та не визначено вартість витрат, що необхідно понести сторонам для приведення об'єкту у відповідність до рекомендацій експерта при поділі об'єкту нерухомості на два самостійні об'єкти.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 11 листопада 2013 року направив факсограмою клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання його представників, які перебувають у відрядженні.

Розглянувши клопотання позивача, вислухавши думку представника відповідача, колегія суддів відмовила у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки позивач мав змогу прийняти участь у судовому засіданні особисто та надати пояснення суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.06.2013 року задоволено клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, зупинено провадження в справі в зв'язку з направленням матеріалів справи для проведення експертизи. На вирішення експерту поставлені наступні питання: Яка ринкова вартість об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 Чи можливий виділ в натурі 1/2 частин нежитлового приміщення - виробничих будівель (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С'), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до ідеальних часток співвласників ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, якщо можливий, то в яких варіантах? Якщо такий виділ неможливий, то які є варіанти виділу в частках співвласників - ФОП ОСОБА_2 (1/2) та ФОП ОСОБА_3 (1/2), близьких до ідеальних, і який розмір компенсації співвласникові, частка якого після виділення в натурі буде меншою за його ідеальну частку? 20.08.2013 року до господарського суду Сумської області надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 735/736 від 15.08.2013 р. разом з матеріалами даної справи, відповідно до якого ринкова вартість об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, станом на дату складання висновку експертизи дорівнює 746 - 750 грн.; з технічної точки зору можливий виділ в натурі Ѕ частини нежитлового приміщення - виробничої будівлі (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С'), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до ідеальних часток співвласників ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 в розмірі Ѕ. На розгляд суду експертом запропоновано два варіанти розподілу нежитлових приміщень: ?????????відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі 1/2; з відступом від ідеальних часток з розрахунком компенсації (розмір компенсації співвласнику, частка якого після виділення в натурі буде меншою за його ідеальну частку, становить 38 534 грн.70 коп.). Для двох запропонованих варіантів вбиральня під літерою С' передбачається в загальному користуванні. Згідно поданої до суду 24.09.2013 року заяви позивач просить суд при здійсненні виділення частки у належному йому з відповідачем майні врахувати запропонований експертом перший варіант виділу - відповідно до ідеальних часток співвласників, при цьому перевагу надає частині приміщень, які на графічному зображені виділені синім кольором. Перепланування, на яке посилається відповідач та відображене у виготовленому відповідачем 11.09.2013 року технічному паспорті, не дає підстави суду вважати його самочинним будівництвом, яке потребує визнання права власності на нього, як це передбачено п. 3.11 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55. На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу Ѕ частки нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1054 (а.с.7-9).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2. Договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно, а саме Ѕ частки нежитлового приміщення літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С', яке розташоване на земельній ділянці території Сумської міської ради за адресою: АДРЕСА_3.

З Витягу з державного реєстру правочинів та Витягу про державну реєстрацію прав вбачається, щоЅ частка нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м., вбиральня С'), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 належить ФОП ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (а.с. 10,11).

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить виділити йому в натурі у приватну власність Ѕ частку із спільного майна, що перебуває у спільній частковій власності - нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С'), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, припинити його право спільної часткової власності на Ѕ частку даного нежитлового приміщення та визнати за ним право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення (літера А'-ІІ, площею 826,5 кв.м, вбиральня С'), що розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Підставою позовних вимог позивач вказує ст. ст. 183, 356, 364 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд посилається на Висновок експерта № 735/736 від 15.08.2013 року.,

Так у Висновку зазначено, що для проведення дослідження надано технічний паспорт на виробничу будівлю за адресою: АДРЕСА_3, станом на 30.08.2012 року. У експертному висновку зазначено, що дослідження проведено методами аналізу наданих матеріалів цивільної справи, копії технічного паспорту на приміщення та проведення візуального огляду (а.с.125-141).

Колегія суддів вважає, що вказаний Висновок експерта на якому ґрунтується рішення суду першої інстанції не є належним доказом у розумінні ст. 34 ГПК України з наступних підстав.

З наявних у матеріалах справи Листів № 8 від 06.03.2013 року та № 0405 від 05.04.2013 року вбачається, що в кінці 2012 року - на початку 2013 року за взаємною згодою позивача та відповідача були здійснені перепланування приміщень зі зміною цільового призначення (а. с. 99-101).

З матеріалів справи також вбачається, що 11 вересня 2013 року КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено новий технічний паспорт виробничої будівлі за адресою: АДРЕСА_3, який відрізняється від технічного паспорту, наданого для проведення експертизи (а.с.172-179).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що здійснена реконструкція спірних приміщень не є самочинним будівництвом, оскільки відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», якою затверджено відповідний «Порядок виконання будівельних робіт», виконаний у спірному приміщенні ремонт у вигляді перепланувань приміщень та зміни цільового призначення окремих приміщень вимагали отримання дозволу на початок проведення робіт та складання відповідного проекту.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, яка затверджена Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 року, не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд в порушення норм чинного законодавства здійснив виділ ФОП ОСОБА_2 належну йому на праві часткової власності Ѕ частину нежитлового приміщення, у складі якої згідно технічного паспорту від 11 вересня 2013 року є самочинно реконструйоване майно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласникам належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Як вже зазначалось, спірна нерухомість зареєстрована за позивачем і відповідачем на праві спільної часткової власності і позивач звернувся з позовом до відповідача про виділ в натурі часток із майна, що є у спільній частковій власності.

Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 735/736 від 15.08.2013 року вбачається, що приміщення цеху по ремонту є неподільною річчю, яку не можна поділити без втрати цільового призначення, без проведення таких перепланувань - поділ не можливий.

У Висновку також зазначено, що для здійснення запропонованого варіанту розподілу необхідно провести наступні переустаткування: ?????до приміщення першого поверху улаштувати ганок, улаштувати дверний проріз, вставити дверний блок; закласти дверний отвір між приміщеннями 4 та 1 першого поверху, закласти проріз; ???????улаштувати вхід до підвалу через приміщення IV; демонтувати дверний блок, закласти отвір між приміщеннями ІІ та І підвалу; улаштувати сходи до приміщення 15 другого поверху, улаштувати вхід до приміщення; демонтувати підкранові колії, підвісний кран в приміщенні цеху; улаштувати стіну (перегородку) в приміщенні цеху, з розділенням на приміщення площею 309,55 кв. м та 224,25 кв. м (з шириною 10,38 м та 7,52 м відповідно); улаштувати ворота до утвореного приміщення цеху площею 224,25 кв. м; за необхідності співвласникам улаштувати опірні стовпи для монтажу підвісного крану з підкрановими лініями.

Наведені обставини свідчать про те, спільне приміщення неможливо поділити без втрати його цільового призначення.

Відповідно до приписів ст. 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У ст. 364 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу позовних вимог, зазначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Зі змісту наведених норм чинного законодавства вбачається, що разі, коли майно не може бути виділено в натурі або за домовленістю співвласників, які бажають зберегти усе майно у спільній власності, співвласник, який виділяється, має право вимоги щодо сплати йому компенсації у грошовому або іншому матеріальному виразі. При цьому така компенсація надається співвласнику лише за його згодою та за наявності відповідної вимоги.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач вимоги про грошову компенсацію своєї частки не заявляв.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не довів обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а господарський суд не дослідивши в повному обсязі обставини справи необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарський суд в порушення приписів Господарського процесуального кодексу України в оскаржуваному рішення вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав ФОП ОСОБА_2 провести у нежитловому приміщенні переустаткування, а ФОП ОСОБА_3 демонтувати підкранові колії та підвісний кран.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2013 року скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 24 вересня 2013 року у справі № 920/4381/13 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особі-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3733,75 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 18.11.2013 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Шепітько І.І.