Постанова № 35671487, 19.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 року Справа № 917/1564/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Ященко Р.Ю. - дов. № 14-51 від 22.03.2013р.,

відповідача - Крат А.В. - дов. № 01-11/4350 від 16.04.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3066П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2013 р. у справі № 917/1564/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава

про стягнення 8 716,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 8716,14 грн., у тому числі 7263,45 грн. пені та 1452,69 грн. 3 % річних, за несвоєчасну оплату природного газу згідно договору купівлі-продажу № 2012-БО/878 від 30.03.2012р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.09.2013 р. (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 6991,82 грн. пені, 1402,20 грн. 3% річних, 1651,68 витрат зі сплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.

Відповідач, ПАТ "Полтаваобленерго", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін перевіривши повноту встановлення господарським судом Полтавської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 30.03.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю природного газу №2012-БО-/878 та додаток №1 до договору, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві імпортований природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити за поставлений природний газ на умовах цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 27.06.2012р. сторони визначили ціну природного газу, що постачається, та порядок визначення цієї ціни.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за газ, здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 6.1 договору передбачена своєчасна та повна сплата за поставлений газ.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом березня-липня 2012 року поставив відповідачеві природний газ в об'ємі 2906,000 тис. куб. м. на загальну суму 11480386,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними актами прийому-передачі природного газу від 31.03.2012р. на суму 7284131,40 грн., від 30.04.2012р. на суму 3847252,50 грн., від 31.05.2012р. на суму 142052,40 грн., від 30.06.2012р. на суму 118377,00 грн., від 31.07.2012р. на суму 88572,98 грн.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання виконав, сплативши 11480386,28 грн. При цьому, відповідач порушив строки оплати, встановлені п.п. 4.1, 6.1 договору, що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях, реєстром прийнятих платежів від відповідача за період з 31.02.2012р. по 29.10.2012р., які містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 7.3 договору сторони встановили, що в разі порушення відповідачем умов пункту 4.1 цього договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем згідно наданого розрахунку нараховано відповідачу пеню в розмірі 7263,45 грн. пені (з них: за зобов'язаннями квітня 2012р. за період 15.05.2012р. - 11.06.2012р. пеня в сумі 7222,41 грн.; за зобов'язаннями липня 2012р. за період 15.08.2012р. - 17.08.2012р. пеня в сумі 41,05 грн.).

Оскільки при розрахунку позивач безпідставно в період нарахування пені включив день оплати, судом першої інстанції після проведення перерахунку правомірно було встановлено, що належна до стягнення сума пені становить 6991,82 грн. (у тому числі 6964,46 грн. пені за зобов'язаннями квітня 2012р. за період 15.15.2012р. - 10.06.2012р., 27,36 грн. пені за зобов'язаннями липня 2012р. за період 15.08.2012р. - 16.08.2012р.), тому, позовні вимоги щодо стягнення пені обґрунтовано було задоволено частково на суму 6991,82 грн., а в частині стягнення 271,63 грн. пені - відмовлено.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, залишивши поза увагою правомірні підстави для відмови в задоволенні позову позивачеві, мав достатні правові підстави для зменшення розміру пені на підставі наданого відповідачем клопотання, то судова колегія зазначає наступне.

Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції правомірно було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 100,00 грн. з тих мотивів, що належний до стягнення розмір пені не є надмірно великим.

Стосовно нарахованих позивачем до стягнення з відповідача 3% річних на суму 1452,69 грн. (за період 15.05.2012р. - 11.06.2012р., 15.08.2012р.- 17.08.2012р.), то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, позивач при розрахунку 3% річних безпідставно в період їх нарахування включив день оплати, і тому, правомірно судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 1402,20 грн. (за період 15.15.2012р. - 10.06.2012р. та за період 15.08.2012р. - 16.08.2012р.), а в частині стягнення 50,49 грн. 3% річних - відмовлено.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що твердження відповідача про безпідставність нарахування 3% річних в зв'язку з не пред'явленням вимоги згідно зі ст. 530 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки нарахування річних проводиться на підставі законодавства, а саме, ч. 2 ст. 625 ЦК України. Дана правова позиція узгоджується з висновками Вищого господарського суду України, викладеними в ч. 5 п. 2 інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2013 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.09.2013 р. у справі № 917/1564/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.11.2013 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.